Про свій бойовий досвід студентам ТДМУ розповів боєць АТО Василь Гулик

З метою патріотичного виховання студентської молоді і кращого розуміння майбутніми медиками подій, які відбуваються на Сході України, завідувач кафедри нормальної фізіології Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського, професор Степан Вадзюк організовує зустрічі-спілкування з воїнами АТО. Цього разу в гості до студентів ТДМУ завітав Василь Гулик, який був командиром взводу на 31 блокпосту. Рік тому чоловікові разом зі своїми побратимами вдалося відбити масовану атаку російських військ. У цьому бою Василь Гулик отримав серйозне поранення і втратив двох близьких друзів.

Студенти, затамувавши подих, переглядали відео про життя наших вояків, про те, як їх обстрілювали, і в яких умовах вони жили.

«Попри те, що йшли бойові дії, у нас були ще й важкі умови життя – болото, сніг, холод. Фактично ми виживали. Радувало те, що всі, хто був поряд, – свідомі патріоти, які захищали свою країну. Хочу сказати, що у протилежної сторони була набагато потужніша техніка. Проти нас воювала професійна російська армія, в чому не раз переконався особисто.

Усі сім БМП на нашому блокпосту були несправні і їх доводилося самим доводити до ладу. Та, незважаючи на це, ми давали відсіч. З харчуванням не було проблем, ми ще допомагали місцевому населенню. Найприкріше те, що ворог ховався за будинки мирних жителів після своїх атак, аби ми не могли йому дати гідну відповідь. Звичайно, коли вже було дуже нестерпно, ми відстрілювалися, бо інакше б загинули всі на блокпосту. Найважче нам було 20 січня, коли мали йти на ротацію. В умовах туману ворог почав нас атакувати за допомогою артилерії, танків і піхоти. В цьому бою я був поранений. І в цьому ж бою загинув наш побратим з Лановецького району Василь Борисивеч. Це мій друг», – розповів пан Василь.

Бій тривав і наступного дня 21 січня. Тоді ж загинув ще один побратим нашого гостя, а з 50 військовий, які охороняли блокпост, 25 отримали серйозні поранення. Проте вояки не злякалися атаки і пішли в бій. І, як каже Василь Гулик, в той день їх оберігав Бог, бо малими силами вдалося вистояти і перемогти. Важливу роль тоді зіграли два українських танкових екіпажі. До речі, учасники цих екіпажів всі родом з Миколаєва.

«Окрема подяка тим, хто вивозив поранених з поля бою. Це справжні сміливці, які під обстрілами рятували нас. Дякую і медичному персоналу в Лисичанську, який є виключно проукраїнським. Лікарі і медсестри робили все можливе, аби врятувати нам життя.

Хочу сказати, що в Луганській області 70% населення проукраїнське, в селах розмовляють українською мовою. Важча ситуація в Донецькій області», – додав Василь Гулик.

Він також зазначив, що сьогодні армія вже краще забезпечена. Рік тому, за його словами, без волонтерів вояки не дали би собі ради. Головна проблема на фронті – це забезпечення тепловізорами. Ці пристрої досі постачають саме волонтери. Як говорить досвідчений боєць, без цієї техніки на фронті важко воювати.

На згадку про зустріч студенти з задоволенням зробили колективне фото.

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.