Меню Закрити

Ректор ТДМУ Михайло Корда: «Сміливо освоюємо інформаційний простір, без якого неможливо уявити нині життя»

Нинішній рік увійде в історію Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського як ювілейний. Щойно відзначили шістдесятиріччя нашого ВНЗ, а на порозі вже нова святкова дата – двадцять років від дня заснування газети «Медична академія» та видавництва «Укрмедкнига». Про їхні віхи становлення та розвитку – в розмові з ректором ТДМУ, професором Михайлом Кордою.

– Михайле Михайловичу, двадцять років події в нашому університеті висвітлює часопис «Медична академія». Щоб хотіли побажати газеті в ці ювілейні дні та яким бачите її майбутнє?

– 30 вересня 1997 року побачив світ перший номер «Медичної академії». Тоді вона була однією з перших серед медичних вишів України, але й сьогодні не кожен університет може похвалитися таким повноцінним виданням. Спочатку «Медична академія» виходила у форматі А4, а вже через три роки часопис докорінно змінив своє обличчя та став надходити у поштові скриньки медиків усієї області. Але найважливіше, що газета знайшла свого читача. Серед поціновувачів – широка аудиторія професорсько-викладацького складу, студентської молоді та практикуючих лікарів. За двадцять років успішної діяльності зріс й імідж видання, її інформаційна змістова.

Авторський колектив у всій повноті відображає життя нашого студентства, порушує актуальні питання практичної медицини та завжди на вістрі сучасних подій наукового медичного світу. Свіжий номер «Медичної академії» надходить у кожну студентську групу, чимало й передплатників газети. Адже її шпальти завжди готові для злободенних і цікавих матеріалів, а редакційна політика провадиться з наголосом на інформаційну відкритість. Тішить, що місяць тому поповнилося коло й наших віртуальних читачів – створений та діє сайт газет «Медична академія» та «Університетська лікарня». Тепер з будь-якого куточка земної кулі можна читати наші видання. Це свідчить про те, що ми сміливо освоюємо інформаційний простір, без якого неможливо уявити нині життя. Як і, звісно, без «Медичної академії», що стала своєрідною візитівкою нашого університету. Творчому колективу газети, усім, хто трудиться над її народженням хочеться побажати натхнення, свіжих задумів, втілення найсміливіших мрій та планів! Зичу цікавих тем і хороших інтерв’ю, легкого та гострого пера! Нехай ніщо не заважає виконувати найголовнішу місію журналіста – подавати достовірну та об’єктивну інформацію. Нових звершень, вдячних читачів, усіх вам благ і гараздів!

– Як оцінюєте й двадцять років діяльності видавництва «Укрмедкнига»?

– Двадцять років – це визначна віха в діяльності видавництва, гарна дата, бо увесь цей час видаємо посібники, підручники, навчальну літературу не лише для власних потреб, але й для усієї України. Ювілей – ще й чудова нагода, аби погортати всі двадцять сторінок нашої видавничої історії та пригадати 1997 рік, коли «Укрмедкнига» тільки народжувалася, коли робила перші кроки. Це була видатна ідея та ініціатива тодішнього ректора Леоніда Якимовича Ковальчука створити на базі нашого ВНЗ своє видавництво. Розпочиналося все з невеличкого комплексу, звісно, не було тоді ще власного поліграфічного цеху, а лише кілька комп’ютерів, усього два редактори працювали над рукописами. Мені тоді доручили займатися організацією цієї нової для навчального закладу справи, майже рік пропрацював директором, а згодом продовжив роботу вже на посаді наукового керівника видавництва, яке очолила професіонал цієї справи Дарія Ярославівна Богун. Спочатку було нелегко, адже починали, по суті, з нуля, вивчали досвід інших видавничих організацій. Тоді я дізнався, хто такий редактор, коректор, технічний редактор та які їхні посадові обов’язки. До процесу верстки спочатку долучали аспірантів і клінічних ординаторів, які навчалися в нашому ВНЗ і добре зналися на комп’ютерах, а вже згодом, коли видавництво набрало обертів, запросили на роботу професіоналів – інженерів-випускників політехнічного університету, які працюють у нашому видавництві й донині.

Хочу зауважити, що наприкінці 90-х та у 2000-х роках видавництво відігравало особливу, чи не стратегічну роль, адже молода незалежна українська держава вкрай потребувала медичної літератури, підручників і посібників українською мовою. Тому перед видавництвом постала амбітна мета – забезпечити студентів країни навчальною літературою рідною мовою. І якщо оцінювати це завдання з позицій нинішнього часу, нам це вдалося. Видавництво почало отримувати замовлення з інших навчальних закладів України. У ті часи редакційний портфель буквально тріщав від рукописів підручників і посібників. Хочу зауважити, що на той час ми забезпечили україномовною медичною літературою навчальні медичні заклади як 3-4 рівня акредитації (не можу назвати у відсотковому співвідношенні, але це досить високий показник), так і заклади 1-2 рівня акредитації, як-от медичні коледжі, училища, інститути медсестринства, де цей показник був ще вищий.

Нині вже важко здивувати тим, що той чи інший університет видає навчальну літературу у власному видавництві. Але наша «Укрмедкнига» залишається одним з найпотужніших, бо має ще й свій поліграфічний цех, друкарські машини. Не кожне видавництво може похвалитися власною друкарнею, бо то дуже витратна справа. Для нас це вигідно в тому сенсі, що, крім наукової літератури, підручників, медичних атласів, виготовляємо чимало іншої друкованої продукції для власних потреб – це методичні вказівки, інформаційні листи, бланки матрикулів для студентів, навчальні плани, загалом майже 300 назв щороку. Якщо замовляти всю цю продукцію в іншого виробника, то доводилося б оплачувати чимало, а так економимо кошти. Отож для забезпечення потреб університету таке друкарське виробництво залишається актуальним, хоча, зрозуміло, що сучасний арсенал технічних засобів для поліграфії сягнув далеко вперед.

– Які відчуття охоплюють вас, коли йдеться про видавничі справи в «Укрмедкнизі»?

– Процес створення нової книги – це як народження нової людини. Тоді на думку завжди приходять запитання: а яке майбутнє на неї чекає, чи буде вона цікавою для людей, чи не припадатиме пилом на полиці, чи не залежиться на складі видавництва? Завжди приємно, коли у світ виходить нова книга, особливо якщо авторами є співробітники нашого університету. До нашого видавництва в мене особливі почуття, тож його ювілей вважаю й своїм святом. До речі, теперішній кабінет ректора, в якому зараз ведемо розмову, двадцять років тому був приміщенням, де працювали верстальники видавництва. Як зараз пригадую та можу відтворити той інтер’єр: у приміщенні зробили сім комп’ютерних місць, у сусідній кімнаті стояв різограф, навпроти – диванчик для відпочинку. Взагалі спочатку видавництво займало лише дві кімнати, а згодом приміщення кафедри, які були поруч, вивільнили й розмістили там кабінети коректорів, редакторів, відділ збуту. Впродовж кількох років на «території» нинішнього ректорату провадили видавничу діяльність. Згодом до друкарні, яка у внутрішньому дворику адмінкорпусу, добудували вже просторішу споруду для «Укрмедкниги». Нещодавно тут провели черговий ремонт у приміщеннях, оновили комп’ютерний парк, придбали сучасний принтер, оснастили відділ комп’ютерної верстки кондиціонером, аби наші поліграфісти працювали у комфортних умовах. Зараз готуємося до тендерної закупівлі сучасного професійного принтера, на якому в невеликих тиражах можна видавати друковану продукцію в кольорі. Видавнича діяльність – пріоритетний напрямок нашого університету й ми надалі забезпечуватимемо її фінансування та технологічне оновлення. На мій погляд, видавництво є одним з іміджевих чинників високого рейтингу університету, тому постійно будемо його актуалізувати.

Усіх, хто нині своєю невтомною працею творить сучасне «Укрмедкниги», і тих, хто стояв біля її витоків, хочу привітати з цим чудовим святом та побажати невичерпного творчого натхнення і нових успіхів у роботі. Добробуту, людського тепла, душевного спокою, довгих років щасливого життя. Хочу запевнити, що працівники «Укрмедкниги» завжди будуть у пошані та матимуть підтримку керівництва університету.

Лариса Лукащук.