Iван Горбачевський

У 1992 роцi рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України (постанова №363 від 1.07.1992р.)Тернопiльському державному медичному iнституту присвоєно iм’я академiка Iвана Горбачевського

gorbachevsky

Іван Якович Горбачевський – доктор медичних наук, професор, декан медичного факультету Карлового університету в Празі. Згодом його ректор, член Санітарної ради Чеського королівства, член королівського чеського товариства наук (згодом Чеська академія наук), член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів Австрійського парламенту з правом «ексцеленція», дійсний радник австрійського двору, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини, завідувач кафедри хімії і ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Падебрадської господарської академії, дійсний член Всеукраїнської АН, дійсний і почесний член Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка та багатьох інших міжнародних лікарських та наукових товариств.      Іван Горбачевський із 88 років свого життя 66 прожив за межами України, але весь час переживав за неї, її люд і його долю. Життєвий і творчий шлях Горбачевського – це подвиг в ім’я свого народу, науки і культури. Він ще довго буде слугувати зразком для виховання молодого покоління в дусі патріотизму та беззастережному служінні своєму народу та науці.

Життєвий і творчий шлях Горбачевського і його вклад у культуру людства можна до кінця усвідомити і зрозуміти, якщо розглядати його в 3-х іпостасях: як науковець, як громадянин-патріот, як педагог-книговидавець.

Як науковець Горбачевський проявив себе ще на другому курсі Віденського університету, провівши дослідження слухового нерва, за що його було прийнято до німецького хімічного наукового товариства. Працюючи на посаді асистента кафедри фізіології і хімії, він вивчав травлення білків, роль соляної кислоти у травленні еластину і довів, що у білках містяться амінокислоти. Це дало йому підставу стверджувати, що останні є тими цеглинами, з яких сконструйовано білки. І.Горбачевський вперше у світі, на 28 році життя, синтезував сечову кислоту із гліцину та сечовини. Публікація цієї праці викликала великий ажіотаж серед науковців. Це був удар по модному в науці того часу віталістичному погляді. Експеримент І.Горбачевського продемонстрував світові, що органічні речовини живого організму можна штучно одержувати синтетичним шляхом. Трохи пізніше І.Горбачевський запропонував теорію утворення сечової кислоти в організмі ссавців, обґрунтувавши положення, що сечова кислота є кінцевим продуктом окислення пуринів як складових компонентів нуклеїнових кислот. Одночасно він відкрив фермент ксантиноксидазу, необхідну для перетворення пуринових основ до сечової кислоти. І.Горбачевський вперше почав вивчати метаболізм нуклеїнових кислот і показав, що порушення пуринового обміну призводить до хвороби подагри. Він також запропонував гіпотезу, що в основі хвороби пелагри, яку він спостерігав у своїх земляків на Поділлі, лежить неповноцінне харчування, що було підтверджено з відкриттям антипелагричного вітаміну (вітаміну РР). В наступні роки І.Горбачевський опрацьовував нові способи синтезу сечової кислоти, вперше синтезував креатин, запропонував способи виявлення нуклеїнових кислот, білків, аміаку.

Перед першою світовою війною, передбачуючи недостатність продуктів харчування для населення, І.Горбачевський розпочав досліди над одержанням харчових білків із лишайників, цукру із деревини та спирту із похідних целюлози. На жаль ця прекрасна ідея, яка випередила світову наукову думку на кілька десятиліть, не була реалізована у зв’язку з переходом автора на адміністративну роботу, посаду міністра здоров’я Австро-Угорщини.

Працюючи на посадах декана і ректора Карлового університету в Празі, ректора Українського Вільного університету та професора хімії у Падебразькій господарській академії, І.Горбачевський проявив себе як справедливий і вимогливий вихователь молоді незалежно від національності. Він любив студентів, допомагав їм матеріально, відмовлявся від професорської оплати праці у Падебразькій академії на користь малозабезпечиних студентів. Як міністр здоров’я, він розробив основні принципи профілактичної та лікувальної медицини, які були взяті на озброєння Францією, Італією та, звичайно, Українською Народною Республікою.
Про велич особистості І. Горбачевського говорять самі титули, якими він володів. І. Горбачевський гордість і слава не тільки України, але і багатьох європейських народів (Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Польщі), для яких він працював на ниві науки, освіти та культури.