Тернопiлля

Тернопiльщина – мальовничий край з героїчним минулим, закарбованим буревiями iсторiї на стiнах древнiх споруд. Рiдкiсної краси ландшафти, чарiвливi краєвиди, зеленi лiси i перелiски, дзеркальна гладiнь рiк стали колискою талантiв, зiрок вiтчизняної i свiтової культури.

052815_1242_Ternopilreg1

З пiвночi на пiвдень область оперiзує гряда Подiльських товтр, оповитих поетичними народними переказами i легендами. За густi лiси, сонячну купiль напоєного сонцем рiзнотрав’я їх називають Медоборами. Б’ють з-пiд камiння цiлющi джерела, вбирають голубiнь неба карстовi озерця-вiкнини. Справжнє царство пiдземної краси – кам’янi лабiринти кривчанських печер. Вабить туристiв замрiяна краса старовинних лiтописних мiст iз залишками фортець, мальовничими надрiчковими терасами i крутосхилами, сталевими дзеркалами озер у вiнку з очерету.
Тернопiлля – край майстрiв та ремесел, край, у якому розвивалися видавнича справа, мистецтво, живопис. Цей край дав Українi родину Барвiнських, В. Гнатюка, великого духовного пастиря Й. Слiпого, вiн оспiваний чарiвним голосом С. Крушельницької, змальований в картинах М. Бойчука, вiршах Б. Лепкого. Багато визначних людей побували у нашому краї: М. Шашкевич та Я. Головацький – засновники Руської трiйцi, за завданням археологiчної мiсiї мандрував краєм Т. Шевченко, а у Вишнiвецькому палацi побував видатний французький письменник Оноре де Бальзак. У 1895 p. вiд Тернопiльського виборчого округу було висунуто кандидатом на посадупосла до Вiденського парламенту І. Франка.

052815_1242_Ternopilreg9

На Тернопiлля приїздили письменники, громадськi дiячi М. Драгоманов, П. Кулiш, М. Грушевський. Плiдно спiвпрацював з духовенством i прогресивною iнтелiгенцiєю краю владика Української греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький.NoFoP

Наш край дав людству багато славних синiв: І. Пулюя – вченого-фiзика Австрiї, О. Смакулу – вiдомого фiзика з проблем електронiки твердих тiл США, Й. Слiпого – кардинала, I. Горбачевського – лiкаря, хiмiка Австрiї та Чехiї, М. Чубатого – вченого-iсторика США, З. Храпливого – фiзика-теоретика США

image005

Зараз Тернопiлля – це край молодих. Щовересня вiдчиняються дверi навчальних закладiв Тернополя, Бережан, Кременця, Чорткова, технiкумiв та училищ у мiстах та мiстечках областi.
Наша земля має потужну, розгалужену промислову базу. Пiдприємства областi знанi у багатьох європейських державах. Оновлюється українське село, в яке повертається його власник i дбайливий господар.
Наш край завжди вiрно шанує предкiв, оберiгає давнину i трепетно зазирає у завтрашнiй день, сповнений новизни, неспокою i наснаги. Тернопiлля радо зустрiчає своїх друзiв, гостинно вiдчиняє браму для спiвпрацi на благо України. А щоб серцем пiзнати зелене диво краю, треба побувати з ним наодинцi.

Тернопiль. У мальовничiй мiсцевостi, на березi тихоплинного Серету, розкинулося старовинне українське мiсто Тернопiль – адмiнiстративний i культурний центр Тернопiльської областi.
У VI-VIII ст. н. е. територiя сучасної Тернопiльщини становила частину заселених схiднослов’янськими племенами земель, якi в 2-й половинi ХII ст. входили до складу давньоруської держави – Київської Русi. У ХII ст. було створено Галицько-Волинське князiвство.
У 1340 р. Польща захоплює Галичину. В 1540 р. польський король Сигiзмунд i видав гетьману вiйська польського Яну Тарнавському грамоту на володiння цiєю територiєю та на будiвництво замку над Серетом. Спорудження замку тривало вiсiм рокiв. Так на тернових полях виросло мiсто, яке, ймовiрно, вiд цих слiв i отримало свою назву.

image006

Тернопiль багатий архiтектурними пам’ятками. Найдревнiша з них – замок 1540-1548 рр. Вiн мав прямокутну форму. З двох кутiв грiзно дивилися своїми бiйницями мурованi башти. З пiвденного заходу пiдступи до замку захищали природнi бар’єри – рiчка Серет i штучний став, з боку мiста проходив глибокий сухий рiв. Потрапити до твердинi можна було тiльки через поверхову браму, до якої вiв перекидний мiст.

Збереглася ще одна пам’ятка ХVI ст. – Воздвиженська церква, або церква Чесного Хреста, ровесниця мiста. Вона входила до його фортифiкацiйної системи. Привертає увагу вежа з гострим спадаючим дахом-куполом, яка служила одночасно i дзвiницею (добудована до церкви у 1627 р.).

image007

Цiнною пам’яткою архiтектури пiзнього європейського бароко є домiнiканський костьол з монастирським корпусом, споруджений у 1749-1779 рр. за проектом архiтектора Яна де Вiтте. Ця пам’ятка видiляється чiткiстю композицiї об’ємiв, гармонiйними пропорцiями. Головний фасад прикрашають двi квадратнi триступiнчастi вежi з видовженими завершеннями. Пiлястри iонiчного ордера оживляють пластику стiн, подiлених карнизом на два яруси. Масивний овальний купол з люкарнами, який завершується лiхтарем, пiдсилює враження всiєї споруди.

052815_1242_Ternopilreg15

Склепiння центрального нефа в 1777 р. розписав вiдомий польський живописець-монументалiст Станiслав Строїнський. Фрески бiчних нефiв належали його учневi Юзефу Хойницькому. В 1908-1910 рр. було реставровано купол i вiдновлено живопис iнтер’єрiв. Розписи не збереглися.

Як свiдчать документи, Рождественську церкву зводили вiд 15 червня 1602 до 4 серпня 1608 року пiд наглядом муляра Леонтiя. Спочатку споруда була невелика за розмiрами й одноярусна. Згодом було добудовано другий ярус та двi пiвкруглi вежi.

052815_1242_Ternopilreg16

 

На початку ХХ ст. з пiвденного боку добудовано службовi примiщення. Пошкоджена пiд час Другої свiтової вiйни церква в 1954 р. була вiдновлена, в результатi реставрацiї змiнилась форма купола. Церква прямокутна в планi, трьохапсидна, з високорозташованими вiкнами-бiйницями, товщиною стiн до двох метрiв, що дозволяє вiднести її до храмiв оборонного типу. Споруда має традицiйнi риси схiдної архiтектури. Тут зберiгається iкона Богородицi, подарована в 1730 р. мiщанином В. Марковичем.

Ще одна споруда Тернополя – колишнiй будинок мiщанського братства – хоча i не є пам’яткою архiтектури, але заслуговує уваги, бо подiї, якi там вiдбулися, мають велике iсторичне та культурне значення.

052815_1242_Ternopilreg17

Будинок споруджено в 1904 р. “на добровiльнi пожертвування мiського українського населення”. Вiн був мiсцем трiумфу прославлених українських корифеїв сцени М. Садовського, Л. Курбаса, С. Крушельницької.

Поряд iз старими архiтектурними будiвлями виростають новi сучаснi мiкрорайони. Мiсто стало розвиненим промисловим центром – свiтлотехнiчнi та радiотехнiчнi пiдприємства, комбайновий, фарфоровий заводи. Штучнi шкiри, тканини, одяг, кондитерськi вироби стали завойовувати ринок споживачiв далеко за межами областi.

Став Тернопiль i науковим центром. Висококвалiфiкованих фахiвцiв готують медична академiя, академiя народного господарства, технiчний та педагогiчний унiверситети, технiкуми, коледжi.

2014-03-18

 

Окрасою Тернополя є Театральний майдан i бульвар Т. Шевченка. Пам’ятники Т. Шевченку та i. Франку органiчно поєднуються з архiтектурою мiста.

052815_1242_Ternopilreg19
У Тернополi дiють академiчний драматичний театр, фiлармонiя, театр ляльок, обласний художнiй та краєзнавчий музеї, палаци культури, Спiвоче поле.

052815_1242_Ternopilreg20
Бережани. На берегах рiчки Золота Липа розкинулось чудове мiсто Бережани. Бережанщина – край Опiлля. Мiсто належить до найдавнiших українських поселень. У глибину тисячолiть сягає його неписана iсторiя. Археологiчнi дослiдження виявили поселення доби пiзнього палеолiту. Першою письмовою згадкою є 1375 р.: через мiсто проходив один iз шляхiв, що iз захiдних країн вiв у Причорномор’я.

052815_1242_Ternopilreg21
Поїздку до Бережан необхiдно розпочати з ознайомлення з архiтектурою. У середнi вiки мiсто активно розбудовувалось, перетворюючись у торгiвельно-ремiсничий центр, отримало Магдебурзьке право.

052815_1242_Ternopilreg22

У 1554 р. у Бережанах було споруджено кам’яний замок, який пiзнiше перебудовувався. Його звели у глибокiй заболоченiй рiчковiй долинi – на островi, утвореному двома рукавами Золотої Липи. До замку вела в’їзна брама з перекидним мостом. Споруда збудована iталiйськими майстрами за новоголландською системою, розробленою Г.-Л. Бопланом, i є найвизначнiшим твором оборонної архiтектури України, вiд якого часу збереглися лише руїни.

DSC_9130

 

Серед пам’яток архiтектури XVII ст. привертає увагу костел Богородицi. Ця еклентична споруда виникла як готично-ренесансна будiвля з квадратною вежею у першiй половинi XVII ст. Збереглися лише фрагменти її давнiх стiн.

052815_1242_Ternopilreg24
У 1683 р. був збудований монастир бернардинiв з Миколаївським костелом. До цiкавих пам’яток архiтектури Подiлля належить споруджена у 1691 р. дерев’яна тридiльна церква, яка є зразком галицької школи дерев’яного будiвництва. Цiкавою будiвлею XVII ст. стала Вiрменська церква в стилi бароко.052815_1242_Ternopilreg25
У кiнцi XVIII на початку XIXI ст. архiтектурно сформувався центральний майдан Бережан. Посеред чотирикутної, добре впорядкованої площi в 1811 р. звели будiвлю ратушi з високою годинниковою вежею. Навколо площi розташувались ряди будiвель, якi сформували обличчя старого мiста сучасних Бережан.

052815_1242_Ternopilreg26
З Бережанами пов’язують життя вiдомих дiячiв української культури: М. Шашкевича, М. Рудницького, А. Чайковського, О. Нижанкiвського, Д. Сiчинського, О. Кульчицької, братiв Лепких.

052815_1242_Ternopilreg27
Вражають чудовi краєвиди Бережанщини. 052815_1242_Ternopilreg28Неподалiк Бережан, на околицi села Рай, розташований старовинний парк – Раївський, який засновано у 1760 р. Окрасою його є дуб Б. Хмельницького. Йому понад 600 рокiв. За мiсцевими переказами, пiд ним зупинявся на вiдпочинок Богдан Хмельницький.

052815_1242_Ternopilreg29

Бучач. Цiкавою виявиться подорож до стародавнього мiста, що розкинулось на обох берегах Стрипи, Бучача. 052815_1242_Ternopilreg30

Першi письмовi згадки про мiсто сягають 1397 р. В нашiй iсторiї воно вiдiгравало велику роль. Свiдком цих подiй є стара липа, якiй понад 400 рокiв. Пiд нею, як свiдчить меморiальна дошка, в 1672 р. був пiдписаний Бучацький мир мiж Туреччиною та Польщею. До наших днiв як нiмi свiдки iсторiї збереглися прикордоннi каменi у мiстi. До тих часiв належать частини оборонних стiн замку, який є типовим для оборонної архiтектури Подiлля ХIV-ХVI ст. Пiд стiнами замку не раз точилися бої. Мури досi височать на горi, нiби продовжують здаватись ще бiльшими. Привертають увагу бiйницi оригiнальної форми, призначенi для гармат та легкої зброї, а також отвори для захисту обслуги.

buchach-0
Бучач – мiсто-музей. Житловi будинки один над одним пiдносяться на схилах, вузькi сходи сполучають вулицi. Талановитi майстри зводили оригiнальнi споруди, досконалi за формою, своєрiднi за вирiшенням. Найбiльший розквiт будiвництва припав на XVIII ст. Найцiкавiшою є будiвля ратуш в стилi бароко. Збудована в 1751 р. за проектом львiвського архiтектора Бернарда iмеретина, вона нагадує собою башту з двома нижнiми поверхами-основами. Будiвля не має аналогiї в архiтектурi XVIII ст. Це взiрець синтезу архiтектури та скульптури. Скульптури виконанi вiдомим майстром Пiнзелем.

052815_1242_Ternopilreg32

 

Будiвництво Христовоздвиженської церкви теж припало на ХVII ст. Її проект у стилi бароко для василiянського монастиря запропонував архiтектор І. Шiльцер.0_10c4c3_8557a945_XL

У цьому ж стилi збудовано ще один шедевр архiтектури – Покровську церкву. До нашого часу збереглася унiкальна рiзьба по дереву в цiй церквi. Зразком подiльської кам’яної архiтектури можуть слугувати церква в урочищi Монастирьок, одна з дуже рiдкiсних пам’яток в Українi ХVI ст., та Успенський костел, збудований у 1761-1763 рр. у стилi пiзнього бароко.

Над бурхливим потоком стоїть ще одна пам’ятка архiтектури – Миколаївська церква, збудована в 1610 р. iнтер’єр її скромний, затишний. Привертає увагу досконалої форми iконостас з яскравим декоративним живописом.

Вражає Бучач i своєю мальовничою природою. З таких двох сiл Бучацького району, як Русилiв та Соколець, беруть початок два потiчки, якi могутнiшають i утворюють каскади водоспадiв. Водоспади та лiси творять мальовничiсть цього куточка природи, який здавна приваблює до себе туристiв. Перепочинок можна зробити на турбазi “Лiсова” у Скоморохах. Екскурсiя з цiєї бази ознайомить зi скелею Дiвочi сльози, Дубовими гаями, Берем’янським каньйоном.

Залiщики. У пiвденнiй частинi Тернопiльщини, де протiкає рiчка Днiстер, розташоване мiсто Залiщики. Ще в княжу добу по Днiстру проходив торгiвельний шлях. За переказами, мiсце, де нинi розкинулись Залiщики, вiддiлялося вiд Днiстра зарослями лiщини. Тут залюбки зупинялися проїжджi купцi на вiдпочинок i назвали це мiсце “за лiщиною”. Звiдси, мабуть, i походить назва Залiщикiв.

052815_1242_Ternopilreg35

Сучаснi Залiщики – це клiматичний курорт. Тут дiють дитячий ревматологiчний санаторiй, туристична база “Днiстер”. Обiжевський, Жекавський ботанiчнi заказники, Касперiвський ландшафтний заказник – своєрiднi, унiкальнi геолого-ботанiчнi пам’ятники природи. За багатство медоносних рослин мiсто називають Подiльською Швейцарiєю. Ця земля має ще одне диво – Червоноградський водоспад. Це вiчний, безперервний рух води, яка спадає з висоти 15 метрiв, розбиваючись на мiрiади найдрiбнiших краплинок.

Збараж уперше згадується в лiтописах з 1211 р. Вiн вiдомий численними архiтектурними пам’ятками, зокрема замком, архiтектурним ансамблем Бернадинського монастиря, спорудженими у XVII ст.

 

052815_1242_Ternopilreg38

У давню добу мiсто розташовувалось на перетинi Кучманського та Чорного шляхiв, тому воно не раз ставало ареною боїв i спустошень. Для захисту вiд ворогiв на високiй горi споруджено кам’яну фортецю, яка, на жаль, у 1578 р. була розгромлена.

VLsGGolOkuQ

У 1626-1631 рр. було споруджено укрiплений замок. Оборонний характер мала церква Спаса, яку побудовано в 1600 р.
Кременець. У вузькiй долинi, оточений мальовничими кременецькими горами, розкинулось подiльське мiсто Кременець. Точних вiдомостей про заснування самого Кременця немає, але вченi вважають, що його iсторiя сягає часiв трипiльської культури. Перша писемна згадка датується 1226 р. iмовiрно, що назва мiста походить вiд мiнералу кременя. Ознайомлення з мiстом необхiдно розпочати з найдавнiших пам’яток.

1683

При в’їздi в Кременець здалеку видно високу крутосхилу Замкову гору з рештками мурiв та веж колись могутньої фортецi. Будiвництво фортецi розпочато у XIV ст., а тривало воно майже 200 рокiв. Ця неприступна фортеця була завойована козаками у 1648 р. Свiдком козацької звитяги є П’ятницький цвинтар XVII ст., де, за переказами, похованi козаки, якi загинули пiд час штурму фортецi. Досi збереглися на цвинтарi кiлька десяткiв хрестiв плит. Одна з них нагадує кобзу. Можливо, лежить вона на могилi славного козака-бандуриста.

052815_1242_Ternopilreg42

Перейшовши за Люблiнською унiєю в 1596 р. до складу Речi Посполитої, Кременець iнтенсивно забудовується. Серед найдавнiших видiляється примiщення колишнього братського Богоявленського монастиря з шпиталем та школою вищого типу при ньому. Пiзнiше ця споруда вiдходить до єзуїтiв, якi зводять монументальний комплекс споруд з костелом та навчальними корпусами. Будiвля споруджена за проектом архiтектора Павла Гiжицького у стилi пiзнього бароко. Поблизу було розбито чудовий парк та ботанiчний сад. У 1819 р. тут вiдкривають вiдомий Кременецький лiцей. Колегiум поєднує форми польського бароко з приднiпровською архiтектурою. Бiля пiднiжжя Замкової гори велично стоїть монастир францисканцiв. Чудовий готичний стиль здiймав цю будiвлю угору. В ХVIII ст. собор i надбрамна вежа були перебудованi в поширеному тодi бароковому стилi й перетворенi у Миколаївський собор. У формах Миколаївської церкви поєднанi тип тридiльної української церкви i форми польських костелiв стилю епохи Вiдродження.052815_1242_Ternopilreg48

 

 

Свiдком давнини та унiкальностi є Кременецькi гори. Рiзноманiтнiсть рослинного свiту зумовлена розташуванням їх на межi двох географiчних зон – Подiлля та Полiсся. Тисячi гектарiв площi Кременецьких гiр взято пiд охорону як пам’ятку природи державного значення. Серед об’єктiв, якi охороняються, – гори Гостра, Страхова, Божа, Черча, Замкова та оповитi легендою Дiвочi скелi.

052815_1242_Ternopilreg44

 

Микулинцi розташованi в надзвичайно мальовничiй мiсцевостi. Уперше про це селище згадується у 1096 р. в “Повчаннi” Володимира Мономаха. Мiстечко входило до Теребовлянського удiльного князiвства ХI ст., а з 1199 р. – до Галицько-Волинського.

052815_1242_Ternopilreg54

На пагорбi над рiчкою у ХVI-ХVIII ст. стояв могутнiй, неприступний замок, слугуючи обороною для мешканцiв. З тих далеких часiв збереглися лише руїни замку – оборонна вежа, стiни. У 1761-1779 рр. видатним архiтектором А. Мошинським у стилi бароко був збудований Троїцький костел, який є дуже унiкальним в архiтектурi й оформленнi.

052815_1242_Ternopilreg55

У серединi ХIХ ст. на мiсцi старого палацу Потоцького було збудовано палац у стилi класицизму. Зараз його використовують пiд лiкарню.052815_1242_Ternopilreg56

Микулинцi – це оздоровчо-лiкувальна зона. Поруч розташований вiдомий санаторiй “Медобори”. Сама природа сприяє створенню тут цiєї зони. Казково-мальовничий краєвид, свiже повiтря, лiкувальнi грязi поповнюють сили i надають бадьоростi вiдпочиваючим.

Теребовля – одне з найстарiших мiст України й найдавнiше мiсто Подiлля. Першу письмову згадку зустрiчаємо в iпатiєвському лiтописi в 1097 р. Ця територiя була заселена слов’янськими племенами. Та виникнення людських поселень у цiй мiсцевостi належить до нового кам’яного вiку (VII-II тисячолiття до нашої ери, виявлено слiди знаменитої черняхiвської культури).

052815_1242_Ternopilreg57

Назва мiста походить вiд старослов’янського слова “теребити” (корчувати, вирубувати лiс). В українськiй мовi подекуди ще збереглося слово “теребiвля”, яким називають очищенi вiд заростей мiсця. Незважаючи на невелику площу, Теребовля була справжнiм середньовiчним мiстом, великим ремiсницьким i торговельним центром.

На важкодоступнiй горi, над рiкою, у 1631 р. було споруджено замок iз мiцними стiнами. Вiн не раз зупиняв татарських i турецьких завойовникiв, але у 1686 р. його було зруйновано. Збереглися лише руїни.

052815_1242_Ternopilreg58

 

Мiсто за свою iсторiю не раз зазнавало набiгiв рiзних чужинцiв. Про це свiдчать давнi архiтектурнi будiвлi. Василiянський монастир ХVI ст., вiдомий як Пiдгiрянський, збудований у стилi пiзнього ренесансу. Збереглися лише руїни: двi вежi з бiйницями, мури будiвель. Монастир кармелiтiв (1635-1639 рр.) належить до споруд ренесансно-барокової архiтектури. Обидва мали оборонний характер.

052815_1242_Ternopilreg59

До оборонних споруд належить i Миколаївська церква, яка в 1734 р. була перебудована.

Чорткiв. У розлогiй долинi на рiчцi Стрипi розкинулось давнє мальовниче мiсто Чорткiв. Поселення засновано давно. Його iсторiя сягає часiв розквiту трипiльської культури, про що свiдчать численнi археологiчнi знахiдки. Пiзнiше Чорткiв вiдiйшов до складу Галицько-Волинського князiвства, а потiм – до Польщi.052815_1242_Ternopilreg61

 

Письмова iсторiя Чорткова датується 1522 р. У серединi ХVI ст. Чорткiв як ремiсничий центр отримав Магдебурзьке право на самоврядування.
До визначних архiтектурних споруд належить замок, збудований у 1610 р. Його розташували на горi, над рiкою. Це був мурований замок з баштами на кутах та брамою. Зовнiшнi стiни водночас служили оборонними мурами. У захiдному напрямку тягнувся оборонний вал до невеличкого замку, який було зруйновано у 1672 р. iснувала розгалужена сiтка пiдземних сполучних ходiв. До наших днiв збереглися двi з трьох башт замку та житлова споруда.

052815_1242_Ternopilreg62

На початку ХVII ст. у 1665 р. було збудовано Успенську церкву. Ця церква – одна з найдавнiших дерев’яних культових споруд на Подiллi. Це тридiльний храм, оголошений пам’яткою архiтектури, яка охороняється державою.052815_1242_Ternopilreg63

Талановитi подiльськi майстри у 1717 р. звели дерев’яний Вознесенський храм на Вигнаницi, який зараз є пiд охороною держави як зразок українського дерев’яного зодчества.

052815_1242_Ternopilreg64

У кiнцi ХIХ ст. Чорткiв iнтенсивно забудовується: споруджують кiлькаповерховi будинки, виростають новi квартали. Цi будiвлi сьогоднi визначають стару частину мiста. Оригiнальнiстю вiдзначається ратуша, увiнчана чотирикутною вежею з гострим шпилем. Годинник на нiй i дотепер вiдлiчує час. Органiчну цiлiсть з ратушею творить критий ринок. У першiй половинi ХХ ст. у Чортковi дiяли державна гiмназiя, жiноча та чоловiча вчительськi семiнарiї, торговельна школа.

У мальовничiй мiсцевостi, де широкими долинами несе свої води Стрипа, розкинулось село Зарваниця.

zarvanicya-monastir

 

Одна з легенд розповiдає, що київський монах те мiсце, де застав його сон, назвав Зарваницею. Незабаром тут було споруджено капличку, в якiй помiстили iкону Божої Матерi.

052815_1242_Ternopilreg68

Писана iсторiя Зарваницi сягає 1458 р., а неписана – першого тисячолiття нашої ери. У середнi вiки це поселення перетворилось на мiстечко, головним атрибутом якого був кам’яний замок, руїни його ще й досi стоять на вартi.
У 1754 р. збудовано з часу Зарваницi четвертий храм Пресвятої Трiйцi. Це споруда хрещата у планi, до неї прилягають двi прибудови.

052815_1242_Ternopilreg67
У ХIХ ст. було урочисто короновано iкону Зарваницької Матерi Божої та надано їй вiдпустового значення. У 1894 р. бiля джерела спорудили каплицю. У селi зберiгся хрест на честь скасування панщини в 1848 р.
У 80-х рр. ХХ ст. Зарваниця вiдроджується як великий духовний центр. Новим духовним злетом стало будiвництво величного собору Зарваницької Матерi Божої, де вдалося поєднати можливостi сучасних архiтектурних форм iз традицiями давньої української архiтектури.

052815_1242_Ternopilreg70
Навпроти собору, в центрi майдану, споруджено архiтектурну композицiю iконi Зарваницької Матерi Божої.052815_1242_Ternopilreg71

Неподалiк вражає силует чотириярусної дзвiницi, яка стала символом величi комплексу Зарваницької Матерi Божої. П’ять великих дзвонiв розносять навкруги Божу благовiсть.

052815_1242_Ternopilreg72

Бiля рiчки Стрипи виросла надбрамна церква Благовiщення, яка доповнює ансамбль.

052815_1242_Ternopilreg73
Почаївська лавра. Свято-Успенська Почаївська лавра – православний монастир, розташований у мiстечку Почаїв, – є однiєю з найбiльших православних святинь України, другим за величиною пiсля Києво-Печерської лаври.

Изображение-301

Монастир заснований ченцями Києво-Печерського монастиря у 1240 р. У 1771-1783 рр. було споруджено Успенський собор у стилi пiзнього бароко.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 

У 1906-1911 рр. у давньоруському стилi – Троїцьку церкву.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 

Почаївська лавра – це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова.

Пiдземне царство. Унiкальним витвором природи нашого краю є карстовi печери.

Серед усiх тернопiльських печер найбiльш мальовнича i цiкава – Озерна. Довжина дослiджених її порожнин становить 104 кiлометри. Ця печера – єдина на Подiллi – має пiдземнi озера.

_txwow2tgse

 

 

На околицi села Нижнє Кривче, на високому скелястому березi рiчки Циганки, розташована Кришталева печера. Довжина всiх її коридорiв i залiв печери становить 20 кiлометрiв. Це дуже цiкавий i складний пiдземний лабiринт з високих, широких або вузьких коридорiв, малих i великих залiв, гротiв, стiни i стелi яких вкритi кристалами гiпсу рiзного кольору.

У цiй печерi є всi умови, необхiднi для лiкування: стабiльний мiкроклiмат у будь-яку пору року, абсолютна тиша, пiдвищена iонiзацiя, майже повнiстю вiдсутнi хвороботворнi мiкроби. Бiля печери виявлено мiнеральний болотний мул i воду. Все це робить Кришталеву печеру перспективною для лiкування бронхiальної астми, хронiчного бронхiту, гiпертонiї.