Кафедра екстреної медичної допомоги і медицини катастроф з курсом вiйськової підготовки

Адреса:   вул. Коцюбинського, 3, Тернопiль, 46001

Завідувач кафедри: д-р мед. наук проф. Арсен Арсенович Гудима

Тел. 096 453 78 62

e-mail: arsen-64@mail.ru

Штат кафедри: 1 доктор медичних наук, професор; 1 заступник завідувача, начальник навчальної частини, кандидат медичних наук; 1 доцент, кандидат медичних наук, Заслужений винахідник України; 1 доцент, кандидат медичних наук; 2 асистенти, кандидати медичних наук; 1 старший викладач, кандидат медичних наук; 2 старших викладачі; 1 начальник відділення обліку, експлуатації, обслуговування в ремонту озброєння та військової техніки; 1 старший лаборант; 1 лаборант; 1 водій; 1 інспектор з оформлення особових справ; 1 інспектор з військового обліку; 2 викладачі-сумісники.

Історія кафедри

 

 

Всім, кому не байдужа підготовка студентів з екстреної і невідкладної медичної допомоги!

 

Вельмишановні колеги!

Закон України “Про екстрену медичну допомогу” прийнятий (додається) і підписаний президентом України. Закон нарешті задає вектор в розумінні системи екстреної медичної допомоги і відповідно вимагає вдосконалення підготовки кадрів у медичних ВНЗ І-IV рівнів акредитації та післядипломної освіти – майбутніх працівників цієї системи.

Що випливає із Закону і стосується підготовки кадрів.

1. Закон визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.

2. У Законі впроваджені нові терміни, які ми відтепер повинні вживати у навчальному процесі і практичній діяльності:

- домедична допомога – невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

- екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я;

- бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги – структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я відповідно до цього Закону;

- відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги – структурний підрозділ багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги;

- місце події – територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику екстреної медичної допомоги;

- невідкладний стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

Наступним надзвичайно важливим положенням Закону є такий: “Надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані на місці події, під час перевезення та у закладі охорони здоров’я здійснюється відповідно до медичних показань на основі клінічних протоколів і стандартів екстреної медичної допомоги, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Отже екстрена медична допомога – це вид медичної допомоги, який надається на догоспітальному етапі на місці події або у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги пацієнту у невідкладному стані силами працівників екстреної (швидкої) медичної допомоги (фахівців з медицини невідкладних станів) на основі клінічних протоколів і стандартів з екстреної медичної допомоги, в тому числі й під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації її наслідків.

На наш погляд, в цьому і полягає основний зміст навчальної дисципліни “Екстрена і невідкладна медична допомога”.

Разом з тим, незрозумілим залишається поняття “невідкладна медична допомога”. В існуючих нормативних документах (Наказ МОЗ від 29.08.2008р., № 500), є деякі пояснення. Зокрема, йдеться про таке: “Пункт (відділення) невідкладної медичної допомоги для дорослого та дитячого населення (далі – Пункт) є структурним підрозділом територіальної поліклініки або амбулаторії сімейного лікаря, який надає невідкладну медичну допомогу пацієнтам у помешканнях та при безпосередньому зверненні, незалежно від місця проживання та реєстрації”. При цьому, “… профільними для Пункту є виклики до пацієнтів, які знаходяться в помешканнях у випадках:

- виникнення гострих захворювань;

- загострення хронічних захворювань;

- погіршення стану пацієнтів, лікування яких проводиться в домашніх умовах (стаціонар вдома), а також для активного нагляду за їх станом у вечірньо-нічний час;

- передачі з Станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф викликів для виконання чи активного нагляду за пацієнтами, які після надання екстреної медичної допомоги залишені вдома або відмовились від госпіталізації.

- викликів від дільничних лікарів поліклінік про активний нагляд за пацієнтами, стан яких потребує цього”.

“Пункт надає необхідну невідкладну медичну допомогу, згідно з затвердженими стандартами (протоколами) надання невідкладної медичної допомоги, дорослим та дітям як вдома так і при безпосередньому зверненні, незалежно від місця їх проживання, реєстрації, громадянства, віросповідання, національного, соціального, матеріального та іншого статусу пацієнтів”.

Отже, невідкладна медична допомога – це особливий вид амбулаторно-поліклінічної допомоги, при якому допомогу надає виїзна бригада пункту (відділення) невідкладної допомоги місцевої поліклініки вдома у пацієнта (дорослого чи дитини) або при безпосередньому звертанні у випадку виникнення гострого захворювання або загострення хронічного, а також для активного нагляду вдома.

При цьому не констатується, що пацієнт повинен знаходитися виключно у стані безпосередньої загрози для свого життя або оточуючих, проте вимагає термінового лікарського огляду.

Виходячи з цього, дисципліна “Екстрена і невідкладна допомога” в широкому розумінні слова крім зазначеного вище, повинна включати ще й загострення хронічного патології або виникнення гострої.

По великому рахунку, ці випадки й так вивчаються у структурі кожної клінічної дисципліни, тому на наш погляд, на них не доцільно широко акцентувати увагу у структурі дисципліни “Екстрена і невідкладна медчина допомога”. Проте це залежить, по-перше, від виділеного бюджету годин для вичення предмета. Розглянемо його (табл. 1).

Таблиця 1

Бюджет годин для вивчення дисципліни

“Екстрена і невідкладна медична допомога”

Спе-

ціаль-

ність

Рік

нав-

чання

Кредит

ECTS

Всього,

годин

Ауд.,

годин

Лекц.,

годин

Практ.,

годин

Наказ МОЗ України

Лік. справа

7.110101

5-й

1,5

45

 

30

 

4

26

СПРС - 15

№ 749 від 19.10.2009

Педіатр.

7.110104

5-й

1,5

45

 

30

4

26

СПРС - 15

№ 749 від 19.10.2009

Мед.-проф. спр. 7.110105

5-й

1,5

45

30

4

26

СПРС - 15

№ 749 від 19.10.2009

Стоматол.

7.110106

5-й

1,5

45

40

10

30

СПРС - 5

№ 929 від 07.12.2009

Мед. психол.

7.110110

6-й

1,5

45

40

14

26

СПРС - 5

№ 750 від 19.10.2009

Лік. справа

7.110101

6-й, курс за вибором

4,0

120

80

80

СПРС - 40

 

 

Виходячи з цього, стає очевидним, що питання екстреної медичної допомоги повинні стосуватися під час обов’язкового навчання, а екстреної і частково невідкладної – на курсі за вибором, де більший бюджет часу.

По-друге: існує реальна потреба впровадження адекватних технологій освітньої діяльності при вивченні екстреної медичної допомоги. Якщо вища освіта у широкому розумінні слова – самоосвіта, то вивчення екстреної медичної допомоги – це система научування, де робота над підручником інтенсивно доповнюється реальною роботою на змодельованій ситуації невідкладного стану при безпосередній участі викладача (інструктора). Ми повинні згодитися з тим, що у випадку невідкладного стану, студент може виступити тільки у ролі пасивного спостерігача чи на виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи у відділенні. Однак добре відомо, що скільки б не спостерігав, поки не попробуєш самостійно, ефекту від навчання не буде. 

Змодельована ситуація невідкладного стану – це сценарій, при якому конкретна особа (симулянт, позорант), чи манекен з допомогою технічних засобів і викладача (інструктора) імітує невідкладний стан. При цьому завдання студента чи групи студентів (бригада ЕМД) полягає у виконанні в реальному часі стандартного алгоритму організаційних і діагностичних дій, пошуку симптомів, їх аналізу і узагальнення й визначення протоколу, за яким слід надати екстрену медичну допомогу і провести евакуацію. При цьому практично кожен студент групи повинен відпрацювати сценарій того чи іншого невідкладного стану, передбаченого планом заняття, або самостійно, або у групі (лідер, учасник).

         Отже, всього 26 академічних годин для реального опанування предмета. Якщо взяти до уваги 1 академічну групу (10-12 осіб) та викладача як інструктора – у їхньому розпорядженні всього 60 астрономічних хвилин на кожне із 13-ти занять для реальної практичної роботи. Що за цей термін можна опанувати?..

Щоб відповісти на це запитання, слід розглянути Освітньо-кваліфікаційну характеристику лікаря, розділ “невідкладні стани” (табл. 2).

Таблиця 2

Додаток А   (обов’язковий)

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого медичного закладу за фахом “Лікувальна справа” 7.110101

 

Зміст вироб-ничої функ-ції

Назва типової задачі діяльності

Шифр типової  задачі діяльності

Зміст уміння

1

2

3

4

 

 

Діагносту-вання невідклад-них станів

 

1.ПФ.Е.02

За будь-яких обставин (вдома, на вулиці, у лікувальній установі та ін.), в умовах нестачі інформації та обмеженого часу, використовуючи стандартні методики огляду та дані можливого анамнезу, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення та оцінки стану людини поставити діагноз (за списком 3).

 

 

Проведення лікувально-евакуацій-них заходів

 

2.ПФ.С.04

В умовах надзвичайної ситуації, у т.ч. воєнного стану, під час розгорнутих етапів медичної евакуації, з урахуванням існуючої системи лікувально-евакуаційного забезпечення, організовувати проведення лікувально-евакуаційних заходів серед:

§                    населення;

§                    військовослужбовців.

 

Ви-ко-нав-ська

 

Збирання  інформації про пацієнта

 

3.ПФ.С.01

За будь-яких обставин (в лікувальній установі, вдома у пацієнта та ін.), використовуючи результати співбесіди з пацієнтом, за стандартною схемою опитування хворого збирати дані про його скарги, анамнез хвороби, анамнез життя (в тому числі професійний анамнез) та дані про скарги з боку інших органів і систем.

За будь-яких обставин (в лікувальній установі, вдома у пацієнта та ін.), використовуючи знання про людину, її органи та системи, за певними алгоритмами:

§                    збирати інформацію про загальний стан пацієнта (свідомість, конституція, вгодованість) та зовнішній вигляд (огляд шкіри, підшкірного жирового шару, пальпація лімфатичних вузлів, щитовидної та молочних залоз);

§                    оцінювати психомоторний, фізичний та статевий розвиток дитини;

§                    обстежувати стан серцево-судинної системи (огляд та пальпація ділянки серця та поверхневих судин, визначення перкуторних меж серця та судин, аускультація серця та судин);

§                    обстежувати стан органів дихання (огляд грудної клітки та верхніх дихальних шляхів, пальпація грудної клітки, перкусія та аускультація легенів);

§                    обстежувати стан органів черевної порожнини (огляд живота, пальпація та перкусія кишок, шлунку, печінки, селезінки, пальпація підшлункової залози, нирок, органів малого тазу;

§                    обстежувати стан кістково-м’язового апарату (огляд та пальпація);

§                    оцінювати стан внутрішньоутробного розвитку плоду за даними розрахунку маси плоду та аускультації його серцебиття.

 

 

Визначення тактики надання екстреної медичної допомоги

 

3.ПФ.С.09

За будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану (за списком 3) в умовах обмеженого часу за допомогою стандартних схем визначити тактику надання екстреної медичної допомоги.

 

 

Надання екстреної медичної допомоги

 

3.ПФ.С.10

За будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану (за списком 3) в умовах обмеженого часу згідно з визначеною тактикою, використовуючи стандартні схеми, надавати екстрену медичну допомогу.

 

 

Виконання медичних маніпуляцій

 

3.ПФ.С.11

В умовах лікувальної установи, вдома  або на виробництві на підставі попереднього клінічного діагнозу та/або показників стану пацієнта, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення та використовуючи стандартні методики виконувати медичні маніпуляції (за списком 5).

Список 3 (невідкладні стани):

1.       асфіксія ( у тому числі, новонароджених)

2.       гіпертонічний криз

3.       гостра дихальна недостатність

4.       гостра затримка сечі

5.       гостра наднирникова недостатність   

6.       гостра ниркова недостатність

7.       гостра печінкова недостатність

8.       гостра серцева недостатність

9.       гостре отруєння,  в т.ч. бойовими отруйними речовинами

10.   гострий психоз

11.   гострі радіаційні ураження

12.   електротравма

13.   епілептичний статус

14.   зовнішні кровотечі

15.   зупинка кровообігу і дихання

16.   колапс

17.   коми

18.   набряк гортані

19.   набряк Квінке

20.   непритомність

21.   пароксизмальні порушення ритму, в т. ч . МЕС-синдром

22.   переохолодження

23.   судомний синдром

24.   тепловий удар

25.   утоплення

26.   фізіологічні пологи

27.   шоки

 

Примітка. Кольором виділені невідкладні стани, вивчення яких увійшло до навчальної програми.

 

Список 5 (медичні маніпуляції)

1.                  виконувати штучне дихання, непрямий масаж серця;

2.                  проводити реєстрацію ЕКГ;

3.                  фіксувати язик;

4.                  зупиняти  зовнішні  кровотечі ;

5.                  здійснювати первинну обробку рани;

6.                  промивати шлунок, кишечник;

7.                  проводити транспортну іммобілізацію;

8.                  проводити ін’єкції лікарських речовин (внутрішньом’язове, підшкірне, внутрішньовенне струминне та крапельне введення);

9.                  вимірювати артеріальний  тиск;

10.              проводити катетеризацію сечового міхура м’яким зондом;

11.              надавати допомогу по захисту промежини при фізіологічних пологах;

12.              проводити первинний туалет новонародженого;

13.              здійснювати пальцеве дослідження прямої кишки;

14.              виконувати плевральну пункцію;

15.              визначати групи крові, резус-належність;

16.              переливати компоненти крові і кровозамінники;

17.              проводити бімануальне дослідження та обстеження жінки дзеркалом.

 

Враховуючи положення Закону про екстрену медичну допомогу, в переліку невідкладних станів ОКХ повинні бути внесені ті, до яких затверджені протоколи надання допомоги. Розглянемо існуючі протоколи.

Відповідно до наказу МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507 затверджено такі протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”:

Протокол № 1. Порядок надання медичної допомоги

Протокол № 2 Первинний огляд постраждалого (ABC)

Протокол № 3 Обструкція дихальних шляхів стороннім предметом

Протокол № 4 Раптова смерть

Протокол № 5 Класифікація серцевого ритму

Протокол № 6 Універсальний протокол з надання невідкладної допомоги при погіршеннях серцевої діяльності

Протокол № 7 Фібриляція шлуночків / шлуночкова тахікардія без пульсу (ФШ/ШТ)

Протокол № 8 Асистолія

Протокол № 9 Безпульсова електрична активність (електромеханічна дисоціація)

Протокол № 10 Постреанімаційна підтримка

Протокол № 11 Надшлуночкова тахікардія

Протокол № 12 Тахікардія з широким комплексом QRS

Протокол № 13 Шлуночкова тахікардія

Протокол № 14 Шлуночкова екстрасистолія

Протокол № 15 Симптоматична брадикардія / атріовентрикулярні блокади I, II, III ступенів

Протокол № 16 Серцевий напад з підозрою на інфаркт міокарду

Протокол № 17 Гострий коронарний синдром

Протокол № 18 Кардіогенний шок

Протокол № 19 Гострий набряк легень / серцева недостатність / шок

Протокол № 20 Гіпертонічний криз

Протокол № 21 Інсульт

Протокол № 22 Респіраторний дистрес-синдром

Протокол № 23 Пацієнт без свідомості

Протокол № 24 Коми при цукровому діабеті

Протокол № 25 Судоми

Протокол № 26 Політравма

Протокол № 27 Опіки

Протокол № 28 Вплив тепла (тепловий удар)

Протокол № 29 Вплив холоду (гіпотермія)

Протокол № 30 Утоплення

Протокол № 31 Отруєння невідомою речовиною

Протокол № 32 Отруєння невідомим газом

Протокол № 33 Алергічна реакція

Протокол № 34 Біль у животі

Протокол № 35 Невідкладні стани в акушерстві

Протокол № 36 Наркоз закисом азоту

Протокол № 37 Допомога при порушенні психіки

Протокол № 38 Постраждалий з забрудненням радіоактивними речовинами

 

Відповідно до наказу МОЗ України від 17.01.2005 р. № 24 затверджено такі протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”:

Протокол № 1. Алергічна реакція.

Протокол № 2. Алкогольна кома.

Протокол № 3. Асистолія.

Протокол № 4. Брадикардія.

Протокол № 5. Відмороження.

Протокол № 6. Гіпертонічний криз.

Протокол № 7. Гіпотермія.

Протокол № 8. Гострий біль у животі.

Протокол № 9. Гострий коронарний синдром.

Протокол № 10. Гостре порушення мозкового кровообігу.

Протокол № 11. Затримка сечі.

Протокол № 12. Екстрасистолічна аритмія.

Протокол № 13. Електромеханічна дисоціація.

Протокол № 14. Електротравмі.

Протокол № 15. Енцефалопатія.

Протокол № 16. Кардіогенний шок.

Протокол № 17. Кишкова коліка (у дітей).

Протокол № 18. Кома невідомої етіології.

Протокол № 19. Кома при захворюваннях внутрішніх органів.

Протокол № 20. Кома при неврологічних захворюваннях.

Протокол № 21. Кома при цукровому діабеті.

Протокол № 22. Миготлива аритмія.

Протокол № 23. Мігрень.

Протокол № 24. Наркотична кома.

Протокол № 25. Нирковій коліка.

Протокол № 26. Обструкція дихальних шляхів.

Протокол № 27. Опіки.

Протокол № 28. Отруєння невідомим газом.

Протокол № 29. Отруєнні невідомою речовиною.

Протокол № 30. Пароксизмальна тахікардія з вузькими комплексами.

Протокол № 31. Пароксизмальна тахікардія з широкими комплексами

Протокол № 32. Патологічні пологи.

Протокол № 33. Печінкова коліка.

Протокол № 34. Післяреанімаційна підтримка.

Протокол № 35. Політравма.

Протокол № 36. Порушення свідомості.

Протокол № 37. Психічні розлади.

Протокол № 38. Раптова смерть.

Протокол № 39. Серцева астма та набряк легень.

Протокол № 40. Судоми.

Протокол № 41. Тепловий удар.

Протокол № 42. Фібриляція шлуночків

Протокол № 43. Фізіологічні пологи.

Протокол № 44. Укуси змій.

Протокол № 45. Утоплення.

 

Примітка. Кольором виділені протоколи, вивчення яких увійшло до навчальної програми.

 

Крім цього, визначені протоколи з медицини невідкладних станів для дітей (Наказ МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437 Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах”):

І. ТЕРМIНАЛЬНI ТА КРИТИЧНI СТАНИ

Протокол № 1. Клінічна смерть.

Протокол № 2. Позалікарняні пологи.

Протокол № 3. Післяпологові маткові кровотечі.

Протокол № 4. Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом.

ІІ. ГОСТРА ПАТОЛОГІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Протокол № 5. Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт.

Протокол № 6. Нижній бронхообструктивний синдром.

Протокол № 7. Бронхіальна астма.

Протокол № 8. Бронхоастматичний статус.

Протокол № 9. Геморагiчний шок.

Протокол № 10. Опіковий шок.

Протокол № 11. Анафiлактичний шок.

Протокол № 12. Алергічний набряк Квiнке.

ІІІ. СЕРЦЕВО-СУДИННА  ПАТОЛОГІЯ

Протокол № 13. Гостра серцева недостатність.

Протокол № 14. Надшлуночкова тахікардія.

Протокол № 15. Шлуночкова тахікардія.

Протокол № 16. Брадикардії і брадiаритмiї.

Протокол № 17. Фiбриляцiя шлуночков.

НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ ЕКЗОГЕННОГО ГЕНЕЗУ

Протокол № 18. Утоплення.

Протокол № 19. Великі і глибокі опіки.

Протокол № 20. Термо-iнгаляцiоннi ураження органів дихання.

Протокол № 21. Отруєння продуктами горіння.

Протокол № 22. Хімічні опіки.

Протокол № 23. Eлектротравма.

Протокол № 24. Електричні опіки.

Протокол № 25. Теплова травма.

Протокол № 26. Холодова травма.

IV. УРГЕНТНI ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ  ПОРОЖНИНИ

Протокол № 27. Гострий апендицит.

Протокол № 28. Гострий холецистит.

Протокол № 29. Гострий панкреатит.

Протокол № 30. Гостра кишкова непрохідність.

Протокол № 31. Защемлена грижа.

Протокол № 32. Перитоніт.

V. ТРАВМАТИЧНІ  УШКОДЖЕННЯ

Протокол № 33. Важка черепно-мозкова травма.

Протокол № 34. Cкелетна травма.

Протокол № 35. Ушкодження грудної клітки й органів грудної порожнини.

Протокол № 36. Пневмо- або гемоторакс.

Протокол № 37. Тампонада серця.

Протокол № 38. Травми органів черевної порожнини.

Протокол № 39. Закрита травма живота з ушкодженням порожнистих органів.

Протокол № 40. Закрита травма живота з ушкодженням паренхіматозних органів.

Протокол № 41. Закрита травма живота із внутрішньою кровотечею.

Протокол № 42. Закриті ушкодження органів заочеревинного простору.

Протокол № 43. Відкриті травми живота.

Протокол № 44. Пошкодження таза i органів таза.

Протокол № 45. Ушкодження хребта.

Протокол № 46. Травматичний токсикоз.

Протокол № 47. Синдром “затоптування” дітей.

Протокол № 48. Політравма.

VI. ГОСТРА ПАТОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Протокол № 49. Судомний синдром у педіатрії.

Протокол № 50. Лихоманка, синдром гiперпiрексiї.

Протокол № 51. Менінгіт, енцефаліт.

Протокол № 52. Епілепсія.

VIІ. КОМАТОЗНІ СТАНИ

Протокол № 53. Постгiпоксична кома.

Протокол № 54. Кетоацидозна діабетична кома.

Протокол № 55. Гiперосмолярна неацидотична кома.

Протокол № 56. Гiперлактацидемiчна кома.

Протокол № 57. Гiпоглiкемiчна кома.

Протокол № 58. Уремічна кома.

Протокол № 59. Ацетонемiчна кома.

Протокол № 60. Гiпохлоремiчна кома.

Протокол № 61. Надниркова кома.

Протокол № 62. Мiкседематозна кома.

VIІІ. ГОСТРІ ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Протокол № 62. Гострі респіраторні вірусні захворювання.

Протокол № 62. Кір.

Протокол № 62. Вітряна віспа.

Протокол № 62. Скарлатина.

Протокол № 62. Гострі кишкові інфекції.

Протокол № 62. Дизентерія.

Протокол № 62. Сальмонельоз.

Протокол № 62. Ешерiхiози.

Протокол № 62. Харчові токсикоінфекції.

Протокол № 62. Гострий вірусний гепатит.

Протокол № 62. Токсикоз з ексикозом.

Протокол № 62. Нейротоксикоз.

Протокол № 62. Гемолiтико-уремiчний синдром.

Протокол № 62. Синдром Рея.

Протокол № 62. Ботулiзм.

Протокол № 62. Дифтерiя.

Протокол № 62. Правець.

Протокол № 62. Неконтрольовані психоемоційні порушення.

 

Як видно із переліку невідкладних станів ОКХ та затверджених на сьогодні протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”, можна стверджувати, що в цілому існує їх відповідність. Однак не передбачено підготовку студентів із застосування зовнішнього ручного чи автоматичного дефібрилятора. На сьогодні відповідно до рекомендацій Європейської ради реанімації та Американської асоціації кардіологів 2010 року автоматична дефібриляція є елементом домедичної допомоги. Тому цілком логічно, щоб випускник володів технікою застосування ручного дефібрилятора та вмів розпізнавати серцеві ритми до дефібриляції і не до дефібриляції. Ця думка буде винесена до проекту рішення конференії 13-14 вересня 2012 року.

Таким чином, в обсяг підготовки студентів з екстреної і невідкладної допомоги за спеціальністю лікувальна справа необхідно включити наступне.

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни “Екстрена і невідкладна медична допомога”

Медичний факультет, 5 курс, 26 год практичних занять, 4 год лекцій,

15 год СПРС.

 

Тема 1 – 2 год практичних занять, 2 години лекції і 4 год СПРС: “Організація надання екстреної і невідкладної медичної допомоги в Україні. Початкові дії бригади ЕМД на виклику”.

Заняття № 1.

Організація діяльності служби екстреної медичної допомоги України (структура та завдання). Нормативно-правова база. Основні завдання, функції, права та відповідальність бригади ЕМД. Юридичні аспекти невідкладної медичної допомоги постраждалим на догоспітальному етапі.

Оснащення виїзної бригади ЕМД (вироби медичного призначення, медикаменти, спеціальні засоби). Зв’язок із диспетчером. отримання виклику. Карта виїзду бригади ЕМД, правила її оформлення. Правові, етичні та комунікативні аспекти діяльності медичного працівника служби ЕМД. Ергономічні принципи в роботі виїзної бригади ЕМД (при роботі в приміщенні, на вулиці), робота в команді. Знайомство зі станцією ЕМД. Інструктаж з техніки безпеки.

Особиста безпека працівника ШМД під час надання медичної допомоги (організаційні заходи, технічні засоби особистої безпеки). Огляд місця події. Небезпеки, які можливі на місці події, тактика медичних працівників і пріоритети у випадку наявності небезпеки. Визначення числа постраждалих та потреби у додатковій допомозі. Визначення механізму ураження постраждалого. Доповідь диспетчеру. Терміни прибуття машини ЕМД.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

1. Заняття відбуваються на клінічних базах – центрах (станціях, підстанціях) екстреної (швидкої) медичної допомоги, у відділеннях екстреної (невідкладної) допомоги багатопрофільних лікарень та відділеннях невідкладної допомоги поліклінік та амбулаторій сімейного лікаря.

2. Комплект оснащення виїзної бригади ЕМД: показовий – у кареті ЕМД; реальний в аудиторії.

3. Комплект спецодягу та засобів особистого захисту працівника виїзної бригади ЕМД.

 

Тема 2 – 2 години практичних занять, 2 год СПРС: “Сучасні засоби забезпечення прохідності дихальних шляхів і штучної вентиляції легень у дорослих”.

Заняття 2.

Патогенез, клініка, діагностика і лікування обструкції дихальних шляхів у дорослих. Забезпечення прохідності дихальних шляхів шляхом закидання голови назад або виведення нижньої щелепи (висування вперед). Потрійний прийом Сафара. Забезпечення прохідності дихальних шляхів при травмі шийного відділу хребта. Ревізія і очищення ротової порожнини ручним і апаратним способами. Застосування ротогорлової (орофарингеальної) трубки, вентиляція легень  постраждалого через маску з використанням ручного апарата для штучної вентиляції легень (Амбу), подання кисню. Застосування носогорлової (назофарингеальної) трубки. Показання і техніка інтубації постраждалого. Застосування альтернативних методів забезпечення прохідності дихальних шляхів за допомогою ларингеальної маски, ларингеальної трубки, комбітьюба. Симптоми часткової і повної непрохідності дихальних шляхів при попаданні стороннього тіла, методи її відновлення. Прийом Геймліха. Показання і техніка конікопункції та конікотомії. Ознайомлення із штучною вентиляцією легень за допомогою апаратних методів.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

1. Манекен для відпрацювання техніки забезпечення прохідності дихальних шляхів.

2. Ручний та електричний відсмоктувачі.

3. Ларингоскоп з комплектом інтубаційних трубок.

4. Комплекти рото- і носогорлових трубок.

5. Комплект ларингеальних масок, ларингеальних трубок.

6. Комбітьюб в комплекті.

7. Мішок Амбу з комплектом лицевих масок.

8. Лицеві маски для вентиляції “рот - маска”.

9. Бар’єрні пристрої для проведення вентиляції легень на етапі домедичної допомоги.

10. Кисневий балон (не заправлений).

11. Портативний апарат ШВЛ.

12. Комплект для конікопункції та конікотомії

 

Тема 3 – 4 години практичних занять: “ Порядок надання невідкладної медичної допомоги постраждалим та хворим на догоспітальному етапі. Первинне обстеження”.

Заняття 3-4. Первинне обстеження (ABC). Завдання первинного обстеження. Технологія проведення у притомного і непритомного пацієнта (стабілізація голови шиї, забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів, визначення рівня притомності за шкалою AVPU, визначення наявності, правильності і частоти дихання, наявності центрального і периферичного пульсу, його частоти, температури тіла, кольору і вологості шкіри, капілярного наповнення, контроль профузної кровотечі). Прийняття рішення щодо надання медичної допомоги в ході первинного обстеження: одягання шийного комірця, давання кисню, усунення загрозливих для життя станів (усунення обтураційної механічної асфіксії, зупинка зовнішньої кровотечі, СЛР). Визначення подальшої тактики на місці події (категорія пацієнтів “Завантажуй та їдь”; категорія пацієнтів, що вимагає швидкого обстеження з голови до ніг, категорія пацієнтів,що вимагає локального обстеження). Критерії визначення категорії пацієнтів “Завантажуй та їдь”. Поняття про “платинових” пів години та “золоту” годину. Роль механізму ураження у визначенні тяжкості пацієнта. Зв’язок бригади з основною базою, доповідь про клінічну ситуацію.

Надання допомоги та підготовка до транспортування пацієнта категорії “Завантажуй та їдь” Особливості транспортування хворих і постраждалих (укладання на щит, ноші, ноші-крісло, одягання шийного комірця, іммобілізаційного жилету, вкладання у салон карети ЕМД). Техніка виймання постраждалого із салону автомобіля. Засоби для довенного введення ліків, показання і техніка застосування. Внутрішньокісткове введення медикаментів.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

1. Засоби для забезпечення прохідності дихальних шляхів і даваннякисню.

2. Комплект шийних комірців.

3. Довга і коротка транспортувальна дошка. Транспортувальні дошки для постраждалих різного віку.

4. Іммобілізаційний жилет.

5. Кушетка-каталка карети ШМД.

6. Засоби для довенного ведення ліків та манекен для відпрацювання навичок.

7. Внутрішньокістковий ін’єктор та манекен для відпрацювання навички втнутрішньокісткової ін’єкції.

8. Кровозамінники (у скляній і пластиковій упаковці).

9. Пристрій для створення надмірного тиску при переливанні кровозамінників у пластиковому пакеті.

10. Термопокривало.

 

Тема 4 – 4 години практичних занять: “Порядок надання невідкладної медичної допомоги постраждалим та хворим на догоспітальному етапі. Вторинне обстеженння”.

Заняття 5-6.

Мета вторинного обстеження. Пацієнти, що підлягають швидкому обстеження з голови до ніг на місці події. Технологія обстеження (первинне обстеження, оцінка рівня свідомості за шкалою ГЛАЗГО, огляд, пальпація голови, оцінка стану зіниць; огляд, пальпація шиї; огляд, пальпація, перкусія, аускультація грудної клітки; огляд, пальпація живота; визначення стабільності кісток тазу; огляд, пальпація ніг, рук, ділянок хребта). Додаткові методи обстеження (електрокардіомоніторування, пульсоксиметрія, електрокардіографія у 12 стандартних відведеннях, глюкометрія). Визначення наявності активних та пасивних рухів в кінцівках, сили рук і ніг в пацієнта при свідомості. Збір анамнезу (скарги, алергія, прийом медикаментів, остання їжа, перенесені захворювання, імунізація проти правця, вживання алкоголю, з’ясування обставин, при яких сталось ураження). Встановлення попереднього діагнозу. Визначення лікувального протоколу з медицини невідкладних станів.

Критерії визначення пацієнтів, що підлягають локальному обстеженню. Технологія локального обстеження. Встановлення попереднього діагнозу з медицини невідкладних станів.

Доповідь диспетчеру про результати роботи на місці події. Підготовка пацієнта до транспортування. Подальші обстеження.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

1. Все вище зазначене.

2. Електоркардіограф.

3. Електрокардіомонітор з пульсоксиметром.

4. Глюкометр.

5. Тонометр, фонендоскоп.

7. Неврологічний ліхтарик.

 

Тема 5 – 4 години практичних занять, 2 години лекцій, 4 години СПРС: “Зупинка кровообігу та дихання. Технологія надання екстреної медичної допомоги дорослим”.

Заняття 7-8.

Поняття про термінальні стани. Клінічна смерть, її абсолютні та відносні ознаки. Причини неефективного кровообігу. Діагностика раптової смерті. Класифікація і оцінка серцевого ритму при зупинці серця. Технологія серцево-легеневої реанімації при фібриляції шлуночків, шлуночковій тахікардії, безпульсовій електричній активності, асистолії в дорослих за протоколом Європейської ради реанімації 2010 року. Діагностика причин зупинки серця, які можна усунути у процесі реанімації − чотири Г: гіпоксія, гіповолемія, гіпер/гіпокалійемія, гіпомагнійемія, ацидоз, гіпотермія; чотири Т: tension (напружений) пневмоторакс, тампонада серця, тромбемболія, токсичне передозування. Техніка експрес-реєстрації ЕКГ під час реанімації. Техніка дефібриляції ручним дефібрилятором. Техніка натискань на грудну клітку. Фармакотерапія при зупинці серця. Технологія серцево-легеневої реанімації при наявності автоматичного дефібрилятора. Тривалість серцево-легеневої реанімації, ознаки, які вказують на її ефективність. Післяреанімаційна підтримка. Помилки та ускладнення , які виникають під час проведення серцево-легеневої реанімації. Правові та етичні аспекти серцево-легеневої реанімації. Ранні та пізні ознаки біологічної смерті.

Матеріально-технічне забезпечення.

1. Все вищезазначене.

2. Манекен для симуляції порушень серцевого ритму.

3. Кардіомонітор з дефібрилятором.

4. Автоматичний дефібрилятор.

5. Кровозамінники, системи для переливання, ампульні та інші медикаменти (імітація), шприци.

 

Тема 6 – 4 години практичних занять, 3 години СПРС: “Діагностика і лікування невідкладних станів на місці події

Заняття 9-10

Етіологія, патогенез, діагностика та лікування на догоспітальному етапі гострого коронарного синдрому, кардіогенного і анафілактичного шоку, гіпертонічного кризу, гіпотермії, утоплення, ураження струмом, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті відповідно до затверджених протоколів з медицини невідкладних станів. Підготовка до евакуації. Подальші обстеження.

Матеріально-технічне забезпечення.

1. Все вищезазначене.

 

Тема 7 – 2 години практичних занять “Екстрена медична допомога при механічних травмах”

Заняття 11

Етіологія, патогенез, діагностика та лікування на догоспітальному етапі механічних пошкоджень черепа, хребта, грудної клітки, органів черевної порожнини, тазу і тазових органів, кінцівок. Діагностика і тактика виїзної бригади при політравмі, синдромі довготривалого стиснення і розчавлення, зовнішній і внутрішній кровотечі, травматичному і геморрагічному шоці, гемо- і пневмотораксі.

Алгоритм дій бригади швидкої медичної допомоги при дорожньо-транспортній пригоді. Техніка транспортної іммобілізації різних кісткових сегментів на догоспітальному етапі. Пункція грудної клітки при напруженому пневмотораксі. Оклюзійна пов’язка. Техніки зупинки зовнішньої кровотечі.

Матеріально-технічне забезпечення.

1. Все вищезазначене.

2. Комплекти шин для транспортної іммобілізації.

3. Засоби для тимчасової зупинки кровотечі.

 

Тема 8 – 2 години практичних занять, 2 години СПРС “Екстрена медична допомога при масових ураженнях”

Заняття 12

Порядок дій бригад швидкої медичної допомоги у вогнищах масового ураження (вогнище безпечне; вогнище небезпечне без потреби деконтамінації; вогнище, небезпечне з потребою деконтамінації).  Взаємодія з рятувальними службами, відповідальність кожної з них. Зв’язок з базою. Організація зони медичного сортування, зони надання медичної допомоги (медичного пункту) і зони транспорту (евакуації). Первинне медичне сортування за системою START. Вторинне медичне сортування у медичному пункті. Правила використання сортувальних браслетів і талонів. Особливості надання невідкладної допомоги при масових ураженнях. Роззосередження при евакуації.

Матеріально-технічне забезпечення.

1. Все вищесказане.

2. Сортувальін браслети і талони.

3. Імітаційні картки для проведення мдичного сорутвання.

 

ЗАЛІК

Заняття 13

 

Таким чином, потягом 26 год практичних занять реально можна розглянути лише 37 % невідкладних станів зі списку ОКХ та по 16 протоколів із двох переліків Наказів МОЗ № 507 (2002) і 24 (2005). Крім цього додатково внесено процедуру серцево-лененевої реанімації з використанням дефібрилятора та медичне сортування при масових випадках (наказ МОЗ України від 18.02.2012 № 366). Всі вони стани мають або відповідний протокол або стандарт.

До кожного заняття розробляються сценарії і перелік практичних навичок, які відпрацьовують студенти протягом заняття. Пропозиції щодо сценаріїв будуть розглянуті на конференції, а також продемонстровані практично усі без виключення практичні навички для обговорення і консенсусу між кафедрами.

Інші невідкладні стани ОКХ логічно винести на шостий рік навчання як елективний курс. На сьогодні отримано вказівку ЦМК до 10 вересня 2012 р розробити і подати навчальну програму з “Екстреної і невідкладної медичної допомоги” в обсязі 4 кредити, яка буде надіслана Вам до 28 серпня 2012 року для обговорення.

Чекаю ваші пропозиції.

З повагою, Арсен Гудима