Свято Маланки в ТДМУ

За давніми звичаями у ніч з 13 на 14 січня українці святкують Новий рік, який ще називають «старим» або за «старим стилем». Водночас християни православного обряду у ці дні вшановують мученицю Меланію (померла в 439 р.) та архієпископа Кесарії Кападокійської Василія Великого (329-379). У Тернопільському державному медичному унівреситеті імені І.Горбачевського вирішили підтримати рідні традиції і відсвяткувати Маланку з театралізованим дійством і щедрівками.

Потрібно зазначити, що вищезгадані свята нашарувалися на прадавні українські празники Мокоші і Василька.

Увечері з 13 на 14 січня на Маланки господині готували святкову вечерю, яку називали «щедра кутя». На столі були ритуальні страви: хліб, кутя, узвар, голубці, риба і вареники з різним начинням. З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат.

Ось і 13 січня в ТДМУ можна було скоштувати пампушки, галушки, узвар та інші національні наїдки, а також взяти участь в обряді «маланкування» і «водіння кози».

Викладачі і працівники університету переодяглися в традиційних для цього дійства персонажів і повеселили всіх жартами та кумедними сценками. Були тут і цигани, і коза, і Маланка.

Як правило, за українськими звичаями Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною. У руках Маланка носила куделю. Вона дуже полюбляла цілуватись зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмазувала їх своєю «косметикою». «Козою» ж обирали парубка у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини, до якої прикріплювали дві дощечки (рот), і пасмо прядива (бороду).

Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх, зазвичай, радо запрошували в оселю, а ще було прийнято веселитися, аби рік був вдалим і щедрим.

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.