Захар Онищук: «Менторство в ТНМУ – це місія, яка вимагає самовіддачі та любові»

Менторство в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Горбачевського – це універсальна технологія передачі життєвого, особистісного й професійного досвіду, формування навичок та компетенції у студентів першого курсу. Ментори зі щирим бажанням допомогти ознайомлюють підопічних зі стилем життя та університетськими правилами. Вони розказують про творчі та волонтерські проєкти, підтримують й відповідають на запитання.

«Менторство, особисто для мене, – це велика можливість нових знань, знайомств та розвитку, самовдосконалення», – розповідає Захар Онищук, студент п’ятого курсу медичного факультету. Поміж навичок, якими він може поділитися зі студентами як ментор, хлопець виділяє роботу з людьми, створення комфортних умов праці в колективі.

Життєве кредо: «Ми те, про що ми думаємо».

– Захаре, що спонукало Вас стати ментором?

– Можливо, спонукав мене альтруїзм, який є в мені, спогади про те, як мені було нелегко на першому курсі в університеті, на жаль, тоді ще не було цього проєкту. Важко одразу знайти друзів серед одногрупників, тому наша допомога, вважаю, є вагомим внеском у їхнє навчання і не тільки.

– Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

– Коли працюємо у звичному режимі, то вивчаємо розклад та розказую, де відбуваються пари в студентів, ділюся власним досвідом та деякими, як мені здається, лайфхаками про навчання та різні предмети. Першокурсники приходять до нас ще зовсім юними, тому основне наше завдання – це їхня швидка адаптація. Прошу брати активну участь в житті університету та вдосконалювати себе, адже можливостей дається дуже багато. Рекомендую різні навчальні матеріали, які, надіюся, допоможуть у вивченні предметів.

– З якими проблемами до Вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– Найчастіше – це проблеми організаційного характеру, на щастя, у більшості випадків вдається зарадити. Цього року допомагав зрозуміти та освоїти специфіку дистанційного навчання на платформі Microsoft Teams, ділився досвідом щодо складання сесії онлайн. Часто звертаються і з особистими питаннями, зокрема студенти з інших міст, бо їм не завжди вдається одразу адаптуватися до нового місця.

– Які очікування у Вас від проєкту? Чи були страхи й переживання?

– Як таких страхів не було, трішки хвилювався, як то кажуть, «мандраж» під час знайомства з першою менторською групою, а так – все сприймається спокійно. У моєму розумінні, ментор допомагає розкрити внутрішній потенціал підопічних, позбутися страхів та комплексів, надіюся, мені це вдається.

– Скільки років Ви вже є ментором?

– Я став ментором від започаткування проєкту, а це вже 3 роки. Радію, що тоді наважився, адже за цей час зміг допомогти стільком першокурсникам.

– Аналізуючи досвід менторства, що черпаєте для себе від участі?

– Насамперед, знайомства з новими людьми, особливо цікаво допомагати тим людям, які мають мотивацію й бажання ставати кращими та успішнішими. Мені здається, якщо людина прагне навчатися і досягати певних успіхів, для неї дуже важливо мати поруч когось незаангажованого, хто завжди вислухає, дасть пораду, підтримує. Можна сказати, що коли спілкуюся та допомагаю менторській групі, я також шукаю «своїх» людей, зі схожими інтересами, яким можна зателефонувати чи написати.

– У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

– На жаль, під час карантину спілкуватися доводиться в онлайн-режимі, за допомогою відеодзвінків у програмі Microsoft Teams або листуванням в месенджері Telegram.

– Що порадите студентам, залученим у проєкті?

– Час від часу нагадуйте собі для чого ви тут, вчіться, працюйте над собою. Наполегливість – це вміння продовжувати, не зважаючи на почуття. Ви змушуєте себе рухатись далі навіть тоді, коли вам хочеться все залишити, і зупиняєтесь лише тоді, коли мети досягнуто.

Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.

Світлина Захара Онищука.