У бібліотеці ТДМУ відбулася творча зустріч з Орестом Березовським
Кандидат медичних наук, талановитий лікар і науковець, член Національної спілки письменників України, лауреат конкурсу «Людина року – 2013» (Тернопільщина) Орест Березовський в рамках декади відкритих дверей з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек у книгозбірні Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського зустрівся зі студентами.
Він розповів про те, коли і чому вирішив стати лікарем. Зокрема, згадав випадок, що неабияк вплинув на нього в дитинстві, через що він вирішив бути хірургом.
«Хлопчиком поміж зеленими рядами картоплиння на городі я знайшов ледь живу гуску, яку, мабуть, поранив сусідський пес. Приніс її на подвір’я. Дідусь, колишній січовий стрілець, вмів надавати першу медичну допомогу пораненим. Він наказав мені міцно тримати гуску. Ножем він вишкріб всю нечисть з ран нещасної, щедро змащуючи їх гасом та відрізаючи гнилі клапті м’яких тканин. Ті, що дуже кровили, дідусь перев’язав нитками, і доручив мені зняти їх не раніше, ніж через день. В результаті гуска одужала і жила, поки не вмерла своєю смертю, бо кожної осені дідусева сокира милостиво обминала цю птицю. Цей випадок неабияк вразив мене – і я вирішив, що стану лікарем, хірургом», – поділився спогадами Орест Березовський.
Він додав, що після війни жити було дуже важко. «Пам’ятаю голод 1946-47 років, коли найбільшою дитячою мрією було мати шматок хліба, бажано зі смальцем або олією. Тато з війни не повернувся – пропав безвісти, тож з 12 років я вже працював як дорослий. Скрутні часи були. Пізніше я опишу їх в книзі «Європа – центр», а зараз готую нове видання, яке називатиметься «Діти війни», – розповів Орест Іванович.
Він також додав, що великим щастям було стати студентом медичного вишу. Поділився також спогадами про свою роботу хірургом Козлівської районної лікарні, і про службу в радянській армії – спершу солдатом, потім фельдшером в саперно-понтонному батальйоні на Закарпатті, звідки його перевели на посаду лікаря медсанбату у Володимир-Волинському. Потім повернувся на Тернопільщину і вступив до аспірантури на кафедрі оперативної хірургії та топографічної анатомії рідного вишу. Науковим керівником аспіранта Ореста Березовського під час написання кандидатської дисертації став професор Г.О.Русанов.
Загалом на життєвому шляху, згадує Орест Іванович, він зустрів немало здібних, розумних і добрих людей. Щирі і теплі спогади про них є в автобіографічній книзі «В лабіринтах медицини або 50 років лікарської практики». А ще в ній описно понад 200 гостросюжетних епізодів з лікарської та наукової практики Ореста Березовського. Нині автор готує продовження цієї книги.
Він переконаний, що професія лікаря завжди була, є і буде потрібною.
«У нинішнього покоління студентів-медиків прекрасні преспективи, бо можливості для навчання у вас значно кращі, ніж ми мали свого часу, – зазначив Орест Іванович, звертаючись до молоді.- Головне – вчіться добросовісно».
Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.