У ТДМУ вшанували пам’ять жертв Голодомору

В Японії стверджують, що той народ, який серцем в минулому і традиціях, а розумом в майбутньому і новаціях, має шанси на щасливе життя надалі. Мабуть, тому варто уважніше вивчати свою історію, аби не повторювати подібних помилок, розуміти причини сьогочасного становища і бачити можливості досягнення успіху. Це також дає розуміння того, хто історично для твого народу є партнерами, а хто небезпечним сусідом. Українці пережили не одне лихоліття, але вистояли. Найболючішою подією в нашій історії є Голодомор, коли щодня від голодної смерті гинули тисячі українських селян. З 1998 року Указом Президента України навіть було встановлено «День пам’яті жертв голодоморів», який відзначаємо щороку у четверту суботу листопада.

З метою гідного вшанування загиблих від геноциду Українського народу, вчиненого тоталітарним сталінським режимом, в Тернопільському державному медичному університеті імені І.Горбачевського відбулася низка заходів.

Насамперед, в адміністративному корпусі університету 26 листопада діяла виставка книг про Голодомор різних років. Згодом з ініціативи студентів в рамках проекту «Вечори кіно в ТДМУ» відбувся перегляд фільму «Голод-33» (за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь», режисер О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка).

Окрім того, багато майбутніх медиків взяли участь в загальноміських заходах, приурочених цій сумній даті.

Наш народ тричі морили голодом:

1921-1923 – масове серійне вбивство корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, переважно у південних областях України, У селян конфісковували хліб і вивозили його до Росії, Західної Європи та Америки. В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали українці, урожай був трохи нижчим від норми через посуху на півдні України, Кубані та Поволжі.

1932-1933 – навмисно зорганізований радянською владою голод призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

1946-1947 – третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура, був спричинений спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. У 1946 році з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 році – 600 тисяч тонн зерна до Чехословаччини, за ці два роки Польща отримала від Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.