У ТДМУ відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання вищої медичної освіти в Україні»

XV Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання вищої медичної освіти в Україні» (з дистанційним під’єднанням ВМ(Ф)НЗ України за допомогою відеоконференц-зв’язку) відбулася 17-18 травня 2018 року на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина» Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського. Загалом на конференцію прибуло 272 учасника, серед яких представників Міністерства охорони здоров’я – 9 осіб, ректорів – 5 осіб, проректорів – 19 осіб, деканів – 12 осіб, а також начальники навчальних відділів вищих навчальних закладів.

Спершу 17 травня 2018 року було проведено нараду-тренінг «Напрямки вдосконалення післядипломної освіти лікарів за результатами складання субтесту з завдань типу USMLE» та стратегічну сесію Міністерства охорони здоров’я України з питань медичної освіти за участю заступника Міністра охорони здоров’я України Олександра Лінчевського.

У стратегічній сесії також взяли участь радники Міністра охорони здоров’я України Інна Совсун, Ярослава Дмитрук, Младена Качурець і керівники вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів України.

Заступник Міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський ознайомив присутніх з порядком денним стратегічної сесії.

З доповіддю виступила радник Міністра охорони здоров’я України Інна Совсун, яка дала оцінку стану вищої освіти в Україні.

«Загалом в Україні показник щодо рівня охоплення освітою є одним з найкращих. Низькими є показники освіти у галузі менеджменту, особливо це стосується суспільних наук. Рівень освіти щодо математичних і природничих наук залишається стабільно високим. Потрібно сказати, що діяльність галузі освіти загалом є порівняно задовільною, можна сказати некритичною. Окрім того, спостерігаються позитивні зміни, особливо які відбулися упродовж 2015-2016 навчального року. Саме тоді у нас були добрі показники визнання української освіти на міжнародному рівні.

Проте тут є певна проблема. Вона полягає в тому, що цей показник ми маємо за рахунок високого рівня охоплення освітою. Загалом у світі цей показник є доволі важливим і на нього багато звертають уваги. Наприклад, в європейських країнах уряди ставлять завдання, щоб 50% випускників школи вступали до університетів. В Україні вступає до університетів 70% випускників.

Як я уже зазначала, період 2015-2016 років був найсприятливішим в Україні щодо міжнародного визнання нашої системи освіти. Водночас, якщо взяти до уваги результати опитувань, які проводять в Україні, то вони показують, що оцінка рівня освіти студентами падає. Наприклад, в 2011 році 40% студентів вважало, що рівень української освіти високий. У 2015 році так вважало лише 17%, натомість 51% респондентів сказали, що рівень освіти середній і 21% вважає, що він є швидше низьким. До речі, останній показник у 2011 році становив 6,7%.

Ми всі розуміємо, що упродовж п’яти років система освіти не може радикально змінитися у кращу або гіршу сторону. Ці показники є свідченням того, що змінився рівень очікувань студентів. Згідно з ним вища освіта значно програє, ніж це було 5-6 років тому. Ці цифри відображають те, наскільки сьогочасний рівень вищої освіти відповідає запиту з боку студентів і суспільства. Тисячі українських абітурієнтів їдуть здобувати вищу освіту до Польщі саме через зміну їхнього запиту до системи вищої освіти. Чим більше молоді спілкується англійською, користується Інтернетом, читає публікації, тим більше знає про те, як може виглядати система вищої освіти в тій чи іншій країні. Треба усвідомити, що зростання запиту, наявність інших можливостей, он-лайн курси та багато іншого інші очікування. Звичайно, он-лайн курси не замінять класичної освіти, але вони демонструють, що є інші способи отримання знань, інші методи роботи. Молодих людей уже не влаштовує те, що влаштовувало попередні покоління їхніх колег», – зазначила радник Міністра охорони здоров’я України.

Вона проаналізувала інший момент, який можна виокремити в результатах опитування студентів. «У 2015 році 51,3% студентів зазначали, що в Україні середній рівень освіти, а 17,3% студентів вказували, що він швидше високий. Ці відповіді стосувалися рівня освіти в Україні загалом. Коли студентів запитували про рівень освіти безпосередньо у їхньому виші, то показники були більш оптимістичними, зокрема про середній рівень сказало 43% респонденти, а про високий – 28% респондентів. Думаю, що приблизно такими можуть бути результати опитування викладачів. Тут, вважаю, приховується головна проблема. На мою думку, варто починати з локального рівня і чесно озвучувати те, які проблеми є безпосередньо на кафедрі, факультеті, в університеті. Неготовність академічного середовища визнати конкретні проблеми блокує певною мірою будь-які перетворення та зміни. Жоден закон не буде працювати, поки не будемо говорити чесно про те, що відбувається на локальному рівні. Потрібно пам’ятати, що жодна зміна не відбудеться, якщо ми не почнемо чесно оцінювати ситуацію довкола себе.

Сьогодні актуальним є питання, яке стосується того, скільки вищих навчальних закладів потрібно в Україні. Воно є доцільним з кількох причин. Перша з них – велика кількість навчальних закладів спричиняє розпорошення державних, інтелектуальних, людських ресурсів, а також падіння загальної вимогливості в середині системи. У 1991 році в Україні діяло 190 університетів державної форми власності. Сьогодні їх є майже 300. І водночас ми не можемо сказати, що в нас різко зростає інтелектуальний рівень, що в нас дуже багато наукових розробок. В Україні зростання кількості університетів відбувається не за рахунок приросту наукового продукту, а за рахунок того, що знижується вимогливість до розуміння того, що таке науковий продукт і яким він має бути насправді», – продовжила Інна Совсун.

Вона також наголосила на тому, що сьогодні в Україні спостерігається демографічна криза. «Зараз у нас мало абітурієнтів і про це ми знали ще 17 років тому. Можна подивитися статистику народжуваності за відповідний рік – і все стає очевидним. Демографія – це доля, від якої не втечеш. На жаль, в Україні велика демографічна криза. До прикладу, у 2005 році у школах було 500 тисяч випускників, у 2018 році ця цифра становить менше 200 тисяч випускників. Ми ще довго будемо відчувати наслідки демографічної кризи. Треба усвідомити, що студентів буде менше саме через це.

На часі назріло питання зміни фінансування вищої освіти. Загалом в Україні 2% ВВП витрачається на вищу освіту. Щодо розвинених країн, то там цей показник становить 1%. Ми маємо певне падіння фінансування у 2014 році, яке пов’язане зі зростанням витрат на оборону. Сьогодні 6,5% ВВП спрямовується у систему вищої освіти. У Скандинавії цей показник становить 7-8%. Чому тоді не вистачає грошей? Насамперед тому, що зросла кількість вишів – з 191 до майже 300. Якщо суму грошей поділити на більшу кількість учасників, то відповідно це зменшує частку грошей, яку вони отримують. У структурі видатків на вищу освіту 60% становить оплата праці, 30% – виплата стипендії, 6% – оплата комунальних послуг і менше 1% – витрати на капітальні ремонти. Отже, ми платимо студентам за те, щоб вони сиділи у порожніх лабораторіях, де нічого нема. Витрати на одного студента у нашій країні є катастрофічно низькими. Це означає, що ми не можемо якісно готувати майбутніх фахівців. Україна витрачає 3000 доларів на одного студента, витрати Росії є вдвічі більшими, у Німеччині на навчання одного студента витрачають 16 тисяч доларів, у Франції – 15 тисяч, у Польщі – 8-9 тисяч.

Водночас в Україні постає питання про скорочення штату викладачів. На жаль, це неприємна правда, але про неї треба говорити вголос», – додала доповідачка.

Інна Совсун також проаналізувала результати опитування студентів, яке проводив Центр соціологічних досліджень Харківського національного університету імені В.Каразіна. Згідно з ним, 78% студентів сказали, що вони несамостійно складають іспити, 57% опитаних відповіли, що під час екзаменів списують, 23% респондентів вказало на те, що отримують оцінки за гроші чи надання послуг, 90% студентів зізналися у тому, що вдаються до плагіату.

«Ще одна важлива проблема у системі вищої освіти в Україні – це недостатність фінансування з боку держави. В університетах не вистачає наукових лабораторій, низькі зарплати у викладачів і т.д. Тут потрібно визнати, що при низькому рівні фінансування неможливо забезпечувати високу якість освіти. У Міністерстві фінансів часто апелюють тим, що нема змісту давати збільшувати фінансування, оскільки студенти списують, викладачі використовують застарілі навчальні програми і т.д. МОЗ зі свого боку готове відстоювати збільшення фінансування вищої медичної освіти, зокрема що стосується капітальних витрат. З іншого боку, університети повинні взяти на себе відповідальність у вирішенні проблем локального рівня, які заважають зростанню рівня якості освіти.

У контексті реформування вищої освіти з 2014 року найбільшим викликом є якість освіти. Головна ідея полягає у підвищенні стандартів якості. Сьогодні ми маємо низку проблем, які заважають поступу, зокрема застарілий зміст навчальних програм, нецікавий формат подачі матеріалу, високий рівень толерування плагіату та інших форм академічної недоброчесності. Найгірше у цьому всьому – падіння вимогливості та критичності в освіті та науці.

Сьогодні університети мають чимало свободи у розробці навчальних програм. Уже нема переліку обов’язкових дисциплін чи типового навчального плану, які потрібно погоджувати з міністерством. Водночас триває розробка нових стандартів вищої освіти, які мають іншу функцію. Попередні стандарти чітко регламентували те, які предмети і в якому порядку потрібно викладати. Нові ж стандарти затверджують обов’язкові результати, яких повинен досягнути студент після завершення тієї чи іншої програми. Спосіб організації цього процесу залежить від університетів. Тут міністерству важливо мати зворотний зв’язок з керівниками і представниками університетів, щоб можна було спільно ці стандарти вдосконалити.

Сьогодні всі розроблені стандарти перекладають англійською мовою, щоб запропонувати їх для аналізу міжнародним експертам на предмет того, наскільки вони відповідають світовим стандартам вищої медичної освіти. Нові стандарти будуть встановлювати певну планку, задаватимуть певний напрямок руху. Їх треба розглядати критично і ретельно обговорювати, адже вам згодом потрібно буде розробляти під них навчальні програми», – наголосила Інна Совсун.

Вона також звернула увагу на те, що для гарантування нової якості освіти потрібно застосовувати два підходи. «Звичайно, що якість освіти не може бути вищою рівня викладачів, які її забезпечують. Постає питання – яким має бути добрий викладач. Міжнародний досвід говорить про те, що є дві категорії добрих викладачів. З одного боку, у класичних університетах такими викладачами є викладачі-теоретики і викладачі-дослідники. Вони займаються науковими розробками і залучені у процес наукового пошуку. Ці викладачі завжди перебувають на вістрі найновіших наукових досягнень і розробок, тому вони можуть запропонувати студентам найсучасніші ідеї і підходи. Інший тип – це викладачі-практики, а для медицини це дуже актуально.

«Найгірший спадок з радянського періоду, який ми отримали, – це сепарація науки і освіти. У той час для викладачів не обов’язково було займатися наукою. Якщо сьогодні подивитися на фінансування науки в Україні, то зі 100% державних коштів, які виділяються на наукову галузь, лише 6-7% потрапляє в університети, а решта розподіляється на академії наук. Цей підхід потрібно змінювати. При цьому університетам треба показати, що вони здатні проводити наукові дослідження. Також зроблено певні кроки щодо запровадження нових показників оцінювання роботи викладачів. Наприклад, діють нові норми присвоєння вчених звань, які передбачають наявність публікацій у міжнародних журналах і знання англійської мови.

Ще одним методом підвищення якості вищої освіти є підтримування зворотного зв’язку, отримування відгуків, рецензій від фахівців тієї чи іншої галузі, колег щодо діяльності університету. Постає питання про розбудову внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Ніхто точно не знає, що це таке. Ідея забезпечення якості вищої освіти, яка пропагується в рамках Болонського процесу, передбачає поєднання двох складових – внутрішньої і зовнішньої систем забезпечення якості освіти. Документи Болонського процесу засвідчують, що ключовою у цьому є система внутрішнього забезпечення якості освіти.

Нещодавно під час презентації дослідження щодо внутрішньої системи забезпечення якості освіти, яке проводив Тарас Фініков, на основі оціночних звітів було озвучено, що лише 10% університетів зазначили, що у них діє внутрішня система забезпечення якості освіти. Справа в тому, що на рівні держави і академічної спільноти нема чіткого уявлення про те, що таке внутрішня система забезпечення якості. Ідея полягає у тому, що університет первинно повинен докладати зусилля для того, щоб була відповідна якість навчальної програми. Одним з елементів системи є отримання відгуків від студентів, зокрема університети повинні проводити опитування студентів щодо задоволення навчальним курсом і подачею матеріалу з боку викладачів після того, як вони його пройшли. Ваше завдання як адміністраторів з’ясувати причину незадоволення, якщо вона є, і усунути її. Має бути постійний діалог, готовність бути відкритим і чути критику», – поділилася Інна Совсун.

Вона звернула увагу і на іншу складову цієї системи. «В одному з британських університетів розповіли, якщо вони хочуть впровадити нову програму, то спершу її формують, тоді відправляють для отримання експертної оцінки іншим кафедрам і в інші університети. Згодом роблять загальну презентацію в університеті, під час якої викладачі і студенти можуть висловити свої думки. Після цього надсилають програму для аналізу у професійні асоціації в тій чи іншій галузі. Як правило, цей процес триває два роки. В результаті цього вони отримують адекватну навчальну програму. Так діє система забезпечення якості освіти у британських вишах.

Щодо академічної доброчесності – тут також треба говорити відверто про те, що є чимала  кількість плагіату. Нарешті про всі ці факти почали говорити вголос. Вважаю, що про це треба говорити ще більше і потрібно визнавати, що плагіат є і псевдонаука також є.

Хочу додати, що реформа у вищій освіті не змінила ситуацію щодо фінансування. Попри те, що було багато дискусій на цю тему, станом на 2014 рік не було уявлення про те, як потрібно реформувати систему фінансування вищої освіти. Всі розуміли, що теперішня система неефективна, але разом з тим не було уявлення, як далі рухатися. Я продовжую працювати над розробкою нової моделі фінансування. Сьогодні є ідея, яка базується на показниках успішності, але вона підлягає обговоренню і дискусії. Суть її у тому, що університети мають отримувати гроші в залежності від успішності діяльності. Тут важливо визначити критерії успішності. Наприклад, міжнародний рейтинг університетів складається з результатів наукової діяльності. Щоб наші університети з’явилися в міжнародних рейтингах – нам потрібно потужно нарощувати наукові результати. Тому питання публікацій і наукової активності повинні бути закладені в оцінювання якості при новій моделі фінансування. Наступний критерій – це популярність серед абітурієнтів. Це трохи небезпечний критерій. Станом на 2014 рік, коли обговорювалася реформа фінансування, мова йшла про те, що потрібно змінювати систему і запроваджувати нову модель – «гроші ходять за студентом». Я була проти цього, адже вона дуже проста. Не можуть тільки студенти визначати, куди ідуть мільярди державних коштів, оскільки в університетів є інше функції, окрім навчання. Але ми не можемо ігнорувати це. Питання набору студентів є важливим критерієм.

Ще один показник – це інтернаціоналізація. Тут є декілька складових. Притік іноземних студентів не є важливою складовою. Потрібно враховувати, скільки іноземних викладачів працює в університеті, скільки викладачів їде навчатися за кордон, скільки пройшло навчання, скільки отримало науковий ступінь за кордоном і повернулися працювати в університет. Ці показники інтернаціоналізації на рівні викладачів є більш важливими, ніж на рівні студентів. До 2014 року діяла програма мобільності для студентів і викладачів, яку згодом скасували. Сьогодні мова йде про відновлення такої державної програми для медичних університетів. Щоб мати високопрофесійних викладачів, ми повинні бути відкритими до міжнародного контексту», – зазначила Інна Совсун.

Радник Міністра охорони здоров’я проаналізувала інший показник якості вищої освіти – залучення зовнішніх ресурсів для наукових розробок. На думку Інни Совсун, важливо збільшити фінансування на капітальні видатки. Якщо університет має наукову базу двадцятирічної давності, то зрозуміло, що на ній важко здійснювати дослідження. Ресурсів в країні не вистачає, але їх можна взяти за рахунок стипендіального фонду. За її словами, упродовж кількох років триває обговорення механізму надання стипендій.

«Очікуваним результатом є те, що внаслідок нової моделі фінансування буде впорядкована кількість університетів. В Україні відбуватиметься природне відсіювання університетів, які не можуть забезпечити високий рівень надання освіти», – підсумувала Інна Совсун.

Радник Міністра охорони здоров’я з юридичних питань Младена Качурець зупинилася на правових аспектах єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеню «Магістр».

За її словами, у Постанові №334 від 28 березня 2018 року враховано чотири важливих компоненти, які будуть складати єдиний результат для здійснення державної атестації здобувачів – це інтегрований тестовий іспит «Крок», ОСКІ, іспит з англійської мови професійного спрямування, міжнародний іспит з основ медицини.

«Восени 2018 року ми будемо робити моніторингове дослідження якості вищої медичної освіти на базі складання іспиту з основ медицини «Фундаментальні дисципліни», щоб викладачі і студенти могли оцінити знання і рівень підготовки. У всіх буде час, аби підготуватися і навесні скласти цей іспит як обов’язкову складову ЄДКІ.

Єдиний державний кваліфікаційний іспит – це єдине стандартизоване розроблення іспиту. У постанові прописали чітку нормативну регламентацію цього екзамену, чого раніше не було. Тобто на рівні уряду іде стандартизоване розроблення теоретичної і практичної частин іспитів. Це для того, щоб всі студенти незалежно від того, в якому університеті навчаються, мали рівні умови, а ми мали можливість об’єктивно оцінити їх рівень знань.

Також буде створена стандартизована методика розрахунку вартості. Фактично ми отримали попередній варіант методики розрахунку, який потрібен для розуміння того, як більш прозоро формувати бюджет країни і бюджет університету, за кошти яких відшкодовуватимуться витрати на проведення цього іспиту.

Єдність чотирьох компонентів формує загальну картину бачення рівня знань. Ми зможемо бачити, наскільки сумлінно студент готувався упродовж навчання і чи відповідає рівень його знань тій оцінці, яку він отримав. У нашій подальшій нормативній базі будемо чітко прописувати критерії прозорості всіх процедур, забезпечення громадського спостереження і публічності», – зазначила Младена Качурець.

Вона наголосила і на тому, що нетерпимість до проявів корупції та хабарництва прописані у новому законі «Про освіту». Також, згідно з новими вимогами, обов’язковість – це той принцип, який стверджує, що кожен студент, який навчається на спеціальності в галузі охорони здоров’я незалежно від форми власності університету, складає ЄДКІ і не може здобути без цього освітній рівень магістра.

«У Постанові є додаток, в якому описані всі етапи і обов’язкові компоненти складання іспиту. Для магістерських програм, які тривають 6 років, іспит складається з двох етапів, для програм дворічного тривання – один етап складання. Перший етап відбувається на третьому році навчання. До нього входять такі компоненти, як «Крок 1», іспит з англійської мови професійного спрямування і міжнародний іспит з основ медицини «Фундаментальні науки». У 2019 році його будуть складати всі третьокурсники, які навчатимуться за спеціальністю «Медицина» та «Педіатрія». Другий етап відбуватиметься на останньому році навчання: для стоматологів і фармацевтів – на п’ятому курсі, для решти – на шостому курсі.

Загальну теоретичну частину оцінюватиме Центр тестування, який буде проводити іспити «Крок», IFOM та з іноземної мови. В університетах сьогодні потрібно розробляти систему проведення ОСКІ, оскільки цей іспит буде проводити екзаменаційна комісія вишу на його базі.

Щодо фінансування тестових іспитів, то уже напрацьовано наступний механізм – розроблення всієї системи ЄДКІ відбувається за рахунок Державного бюджету України. Проведення іспиту для осіб, які навчаються за державним замовленням, відбуватиметься за кошти державного бюджету. Для осіб, які навчаються за кошти фізичних і юридичних осіб, буде відбуватися за рахунок здобувача, тобто за рахунок вартості навчання на основі контрактів.

Перескладання іспиту має певні зміни і може викликати незадоволення з боку студентів. Це можливість одноразового перескладання, тобто будь-який з компонентів цього іспиту можна буде перескласти тільки один раз впродовж одного року з моменту складання першого іспиту. Якщо особа не склала іспит, вона підлягає відрахуванню з університету, як така, що не виконала навчальний план. Це буде стимулювати студентів не розслаблятися і нести відповідальність за свої знання. Витрати за перескладання покладаються на здобувача освіти. Держава не оплачує вдруге за студента, який не склав іспит», – додала радник міністра.

Затвердження методики заплановано на липень 2018 року. Сьогодні є базовий документ, до якого можна вносити зміни. У серпні 2018 року потрібно буде подати бюджетний запит, а в бюджетах університетів повинен бути врахований цей нюанс. У вересні-жовтні 2018 року будуть визначені порядок, строки і процедура проведення ЄДКІ. У січні-лютому 2019 року будуть затверджені критерії оцінювання і реєстр специфікації.

«Отже, у 2019 році студенти будуть складати іспит з іноземної мови професійного спрямування, ліцензійний іспит «Крок 1» і IFOM «Фундаментальні дисципліни». У 2021 році п’ятий курс складатиме другий етап, у 2022 році ми будемо мати перший випуск магістрів, які складатимуть повний цикл ЄДКІ уже разом з IFOM.

З приводу студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст», їх це стосуватися не буде. Тобто студенти шостого курсу у 2019 році будуть складати лише «Крок 2», – додала радник міністра.

Нарада-тренінг «Напрямки вдосконалення післядипломної освіти лікарів за результатами складання субтесту з завдань типу USMLE» 17 травня відбулася під головуванням директора Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямків підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України Ірини Булах. Вона зазначила, що цього року в медичній освіті стартує масштабна реформа у вищій медичній освіті, яка буде стосуватися додипломного і післядипломного рівнів.

«Минулого року ми зробили першу спробу запровадження субтесту з питань типу USMLE до іспитів «Крок 3» «Загальна лікарська підготовка». Цей субтест включений в іспит «Крок 2» навесні і восени. Ми отримали масив результатів, зробили аналітичні довідки. Відповідно ініціювали цю зустріч, щоб детально проаналізувати результати, отримані минулого року, а також в чому причини, проблеми і що потрібно робити. Нам важливі ваші професійні думки і рекомендації», – звернулася Ірина Булах.

(Звукозапис з наради тут: https://soundcloud.com/user-325791848/konferentsya-z-mzhnarodnoyu-uchastyu-aktualn-pitannya-vishcho-medichno-osvti-v-ukran).

Пленарні та секційні засідання XV Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання вищої медичної освіти в Україні» (з дистанційним під’єднанням ВМ(Ф)НЗ України за допомогою відеоконференц-зв’язку) відбулися 18 травня 2018 року.

Відкрив конференцію ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського, професор Михайло Корда.

До президії увійшли генеральний директор Директорату науки, інновацій, освіти та кадрів Марина Мруга, директор Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямків підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України Ірина Булах, директор Центрального методичного кабінету з вищої медичної освіти МОЗ України Ірина Мельник, директор Центру міжнародних програм МОЗ України Юрій Фисун.

Заступник начальника управління охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації Лідія Чайковська передала вітання учасникам конференції від голови Тернопільської ОДА Степана Барни та начальника управління охорони здоров’я ОДА Володимира Богайчука.

Генеральний директор Директорату науки, інновацій, освіти та кадрів Марина Мруга побажала плідної роботи, знаходження оптимальних рішень у впровадженні політики щодо вищої медичної освіти, яка була прийнята нещодавно. Вона розповіла про структуру, яку очолює. «Це нова структура, яка створена у рамках реформи державного управління в країні. Міністерство охорони здоров’я – одне з пілотних міністерств, яке впровадило таку структуру. Головна мета реформи державного управління полягає у тому, щоб змінити модель прийняття державницьких рішень і вироблення політики відповідно до вимог міжнародних стандартів. Основними функціями директорату є формування політики і спостереження за її реалізацією і вдосконалення. Базова відмінність полягає у тому, що має бути створений повний цикл реалізації політики. Це означає, що ми спершу виявляємо проблеми, їх аналізуємо і всі разом, кого це стосується, випрацьовуємо рішення. На мою думку, сьогоднішнє наше спілкування є тим форматом, який дає можливість спілкуватися представникам різних сторін для вирішення актуальних проблем галузі. Я щиро вдячна Тернопільському державному медичному університету і його керівництву за створення такої комунікаційної платформи, яка започаткована багато років тому. Це було неформалізовано державою, але це діяло ефективно. Вірю в те, що цей формат спілкування в подальшому буде лише розвиватися і підсилюватися», – зазначила Марина Мруга.

Пленарне засідання розпочала директор Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямків підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України Ірина Булах з доповіді «Ліцензійні іспити «Крок» у 2017 році. Результати, проблеми та інновації».

Директор Центрального методичного кабінету з вищої медичної освіти МОЗ України Ірина Мельник виступила з доповіддю «Навчально-методичне забезпечення навчального процесу – обов’язкова вимога провадження освітньої діяльності у закладах вищої освіти».

Директор центру міжнародних програм МОЗ України Юрій Фисун детально зупинився на актуальних питаннях набору на навчання та підготовки іноземних громадян у вищих навчальних закладах МОЗ України.

Завідувач кафедри медицини катастроф і військової медицини, професор Арсен Гудима представив доповідь «Філософія симуляційного навчання в медицині».

Проректор з науково-педагогічної роботи Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Шупика Олександр Толстанов доповів на тему «Забезпечення якості у системі безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я».

Доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету Уляна Марусик представила доповідь «Ефективність симуляційних сценаріїв в оптимізації практичної підготовки студентів у закладів вищої медичної освіти України».

Проректор з науково-педагогічної роботи Запорізького державного медичного університету Світлана Моргунцова презентувала досвід впровадження он-лайн-технологій у систему підготовки фахівців галузі знань «Охорона здоров’я».

Перший проректор Луганського державного медичного університету Сергій Смірнов доповів на тему «Особливості процесу організації підготовки офіцерів медичної служби запасу».

Під час пленарного засідання було заслухано ще понад 10 доповідей на актуальну тематику у галузі вищої медичної освіти.

Цього дня також відбувся семінар-нарада перших проректорів (проректорів з науково-педагогічної роботи), проректорів (деканів) з міжнародних зв’язків.

Окрім того, актуальні питання реформування вищої медичної освіти були обговорені під час секційних засідань «Організаційно-правове, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу з підготовки фахівців у галузі знань «Охорона здоров’я». Навчально-методичне та організаційне забезпечення підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями», «Організація післядипломної підготовки фахівців у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах», «Університетські клініки та їх роль у забезпеченні освітнього процесу», «Симуляційне навчання та його роль у підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі знань «Охорона здоров’я».

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.