«Подаруй краплинку щастя» – акція першокурсників ТНМУ

День Миколая Чудотворця – особливий день, якого з нетерпінням чекають не лише діти, а  усі ми наповнюємося добром та вірою у диво.

Миколай був візантійським священиком, який народився у ІІІ ст. н. е. у Патарі, на території сучасної Туреччини. Тоді релігією тих країв було християнство. Миколай був не просто священиком, а навіть єпископом. Багато хто думає, що Святого Миколая навмисне асоціюють з подарунками, щоб створити додаткову радість дітям. А насправді легенди стверджують, що він справді уславився тим, що допомагав нужденним. Ще й робив це потай.

У Миколая був сусід, у якого підростало троє дочок. А в ті часи батько, якщо хотів вдалого шлюбу для своїх дітей, мусив забезпечити їх приданим. А цього чоловік зробити не міг, оскільки мав мало грошей. Миколай, дізнавшись про це, вирішив допомогти йому та вночі підкинув золото до черевиків сусіда. І таких історій ставало все більше і більше. У день Святого Миколая ми можемо подарувати частинку світла не лише своїм рідним…

Інколи, ми ловимо себе на відчутті, що нам всього недостатньо і завжди хочеться більшого. Живемо в ілюзії – мати будинок на березі моря і носити сумочки Prada і, здається, що щастя без цього неможливе. Але раптом у такі моменти, випадково проходячи повз супермаркет, бачиш заплакану жінку. Вона стоїть на колінах, руки тремтять, тримаючи скриньку, а на ній: «Допоможіть, помирає син». В очах цієї жінки страх, безвихідь і маленька крапля надії. Саме маленька, бо з натовпу людей, які проходять повз неї, жоден не кине ані гривні, не підтримає поглядом і не мовить слова підтримки. Всі байдуже проходять, вдають, що не помічають, бо дуже вже кудись поспішають.

Гортаючи стрічку Фейсбуку, часто читаємо: у людей до тла згорів будинок, воїн АТО отримав травму, діти з дитбудинку мріють про подарунки від Миколая… Після прочитаного десь глибоко у серці болить і приходить усвідомлення, що у тебе любляча сім’я, яка завжди про тебе піклується та приділяє тобі увагу. Ти живеш у затишному будинку, де немає страху вночі почути обстріли чи залишитись без даху. Хіба можна нарікати на своє життя і чи треба щось більше, щоб відчути щастя?  Хіба лише одне – дарувати його тим людям, які не мають того, що маємо ми. Так, інколи – кинути у скриньку стільки, скільки маєш можливість, інколи віддати речі, які вже не потрібні, а комусь знадобляться, інколи в ролі волонтера закликати інших до допомоги. Благодійність – це не тільки про пожертву грошима, а ще про ініціативу, про бажання бути корисним. Чи задумувалися ви, що багато людей обирають  професію лікаря саме через те, щоб пов’язати своє життя з постійною допомогою іншим. Лікарі та медичні працівники не лише просто виконують свою роботу в лікарні чи поліклініці, вони використовують свої знання постійно, де можуть допомогти, ризикуючи своїм життям, рятують солдатів чи поширюють свої знання та поради на сторінках соціальних мереж. Добровільна допомога – це їх стиль життя. Проте вона може бути стилем життям кожного незалежно від віку та професії.

Позитивні емоції по-особливому важливі для маленьких діток, які зростають без батьківської любові і турботи. Напередодні дня Святого Миколая у рамках загальноуніверситетського волонтерського руху група першокурсників ММ-109 разом з куратором, доцентом кафедри іноземних мов Тетяною Саварин відвідали Центр соціально-психологічної реабілітації на вулиці Стрімкій. Сподіваємось, наші невеличкі подарунки зігріли дитячі серця і подарували відчуття свята.

Наближається Різдво, закликаємо усіх не лише бути щасливими, але й дарувати щастя іншим: поділіться цукерками з дітками, які їх не мають, подаруйте комусь замаленькі светрики чи зайві рукавички,  допоможіть так, як можете. Подаруйте людям усмішку, свято і дозвольте їм відчути себе потрібними.

Матеріал підготували: доцент кафедри іноземних мов Тетяна Саварин; студенти 109 групи медичного факультету Марта-Вікторія Залещук, Роксолана Заремба.