Медико-санітарна служба Української Повстанської Армії

Викладачі кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України разом із кураторськими групами 2 курсу медичного факультету, відвідали виставку присвячену УПА у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Завідувач кафедри, професор  Вадзюк С.Н. представив студентам організатора виставки краєзнавця Володимира Пукача, який розповів історію Української Повстанської Армії, її систему охорони здоров’я .

Як зазначив Володимир Пукач, військо УПА мало свою медичну структуру, яка здійснювала медико-санітарну опіку бійців: займалася лiкуванням поранених і доглядом за хворими. Лікарі працювали у двох напрямках. Одні медики, прикріплені до відділів УПА, в умовах бойових дій надавали першу допомогу пораненим, часто виносячи їх з-під обстрілу. Інші ж лікарі працювали при районних підпільних шпиталях, куди привозили тяжкопоранених, зокрема й мирних громадян.

На фото завідувач кафедри, професор  Вадзюк С.Н., ас.Лєбєдєва Т.А., краєзнавець В.Пукач та студенти 2 курсу медичного факультету

Однією з найважливіших проблем медичної Служби було кадрове питання, яке вирішували різними шляхами. Налагодила медико-санітарну службу УПА, створила мережу підпільного Українського Червоного Хреста, Катерина Зарицька, яка і очолювала її (псевдо «Монета»). Із березня 1945 р. вона виконувала обов’язки особистої зв’язкової головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Продовжила керувати медико-санітарною службою Галина Дідик.

Слід також відзначити, що великий вклад в діяльності Медичної Служби зробили легально практикуючі медики, що співпрацювали з українським підпіллям: Матвій Лотович, Юрій Липа, Тома Воробець, Дмитро Каптан, Василь Сефурак, Максим Тимків, Андрій Чеховський та інші. Матвій Лотович – був особистим лікарем Шухевича. Були в Санітарній опіці і медики інших національностей, які співчували і активно допомагали воякам УПА, в основному це були євреї: Абрагам Штерцер, Самуель Найман, Варм Шай Давидович; німці: Вільгельм Вельніке, Гельмут Кравзе; поляки: Сікорська; грузини. Багатьох лікарів кидали в тюрми НКВД.

Працівники Українського Червоного Хреста через специфіку своєї діяльності були змушені більшість часу проводити у підземних приміщеннях: криївках («шпитальках») і бункерах. Криївка не мала стандартної форми — усе залежало від винахідливості повстанців, які займалися її облаштуванням. Працювали в них 1-2 лікарі та 2-3 санітари. Найчастіше їх будували під землею. Медичний пункт складався з приміщення на 10-15 ліжок, кухні та канцелярії. Деякі криївки використовували для зберігання ліків, санітарного матеріалу, продуктів харчування, запасів зброї. «Шпитальки» організовували також у будинках і господарських спорудах місцевого населення.

Під час конструювання підземних сховищ передусім зважали на дотримання конспірації, забезпечення вентиляції й обладнання виходку. Також однією з важливих вимог до криївки було забезпечення її водою. Тому, їх намагалися будувати поблизу потічків, від яких різними способами доставляли воду. Часом щастило натрапити на підземне джерело, що становило велику цінність для санітарного приміщення. Взимку топили сніг. Шпитальки було нелегко освітлювати й опалювати. Можна лише здогадуватися, яких зусиль докладали лікарі, аби в таких умовах виконувати хірургічні операції, перев’язки та впорядковувати ліки.

Єдиною нагородою для медиків та санітарів УПА було почуття виконаного християнського і професійного обов’язку. Поряд із публікацією документів, спогадів, статей на згадану тему, велике значення має висвітлення її в експозиції музею, що неабияк зацікавило викладачів та студентів.

Підготувала відповідальна за виховну роботу ас.Кащак Т.В.