Студенти ТНМУ присвячують літні час патріотичному вихованню молоді

Студенти Тернопільського національного медичного університету працюють не лише у лавах волонтерів, а й в напрямку просвітницької діяльності. Літо 2022 року учасники загально університетського волонтерського руху ТНМУ «Misericordia» провели у військово-патріотичному таборі «Подільського-Волинська Січ» у ролі медиків-виховників. Усі чотири заїзди наші студенти, а саме Іван Климаш, Марта Струк, Ольга Оплета, Софія Ксьондзик, Анастасія Дячишин, Андріана Бучко, Ілля Сороківський, Влад Титов проводили уроки з основ домедичної допомоги за міжнародними протоколами для цивільних і систем, які часто використовують військовослужбовці України. Майбутні медики також займалися фізичною підготовкою дітей, робили зарядку та ранкові пробіжки.

Анастасія Дячишин, медик-виховник другого заїзду, поділилася своїми враженнями: «Табір «Подільсько-Волинська Січ» — неймовірне місце. Тут завжди панують дитячі радощі та  патріотичний дух. Діти стають справжніми друзями, вчаться працювати в команді, долати труднощі гуртом, берегти природу і цінувати інших. Кожна ватра дуже атмосферна — співи біля вогнища, танці, теплі розмови, таланти та веселощі. Я щиро рада, що мала змогу побути там! Це чудовий досвід, здобуття певних навичок, приємні спогади та емоції!».

Окрім роботи з дітьми, студенти мали можливість збагачувати свої знання у напрямку військової підготовки, відпрацювати навички володіння зброєю і стрільби, тактичної медицини. Для відпочинку також був час – разом з учасниками табору ходили на став, де купались і плавали на байдарках, відвідували музеї та замки у Вишнівці, Збаражі, Кременці та Молоткові.

«Життя в наметовому таборі десь серед лісу на горі – неабиякий виклик, але вартий кожної холодної ночі, проведеної там, бо десь саме такі пригоди закарбовуються в пам’яті найкраще, і саме за таких умов, особливо серед дітей, виникає та міцна братерська дружба. Досвід, який я отримала в «Подільсько-Волинській Січі», є дуже цінним для мене, адже нам доводилося вчитися швидко приймати рішення, згуртовуватися, сваритися і одразу ж швидко миритися, працювати в команді, знаходити спільну мову як із старшим персоналом, так і з дітьми, акумулювати в собі позитив (навіть коли сумно й тяжко) і дарувати його дітям, проте водночас слідкувати за дисципліною (є час на бешкетування, а є і на «штовхання землі»). Окрім цього, маю визнати, що вдалося нам і непогано загартуватися, і підтягнути фізичну форму. Вірю і сподіваюся, що через десятки років усі причетні до табору, а особливо діти, будуть з теплом його згадувати і що усі старання виховників та організаторів посіяти в серцях малечі любов до рідного краю не були марними і примножаться у стократ», — згадує Ольга Оплета, студентка 4 курсу медичного факультету.

Наприкінці кожного заїзду студенти були нагородженні подяками та грамотами за їхню наполегливу працю та хорошими емоціями від діток, що перебували з ними весь цей час.

Інформацію подала Марта Струк.