Зустріч з ліквідаторами аварії на Чорнобильській атомній електростанції

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – аварія на Чорнобильській АЕС. Вона змінила долі тисяч людей, у багатьох забрала життя, а також зробила кількасот квадратних кілометрів української землі непридатною для життя.

Напередодні дня пам’яті трагедії на Чорнобильській АЕС викладачі кафедри фармацевтичної хімії Марія Михалків, Ірина Івануса та здобувачі вищої освіти другого курсу фармацевтичного факультету ТНМУ відвідали «музей Чорнобиль», який розташований у спілці «Чорнобиль» міста Тернопіль на вул. І.Франка, 7-А, де зустрілися з ліквідаторами тієї страшної аварії Деркачем Олександром Станіславовичем (головою спілки, який очолював військовий пожежний підрозділ) та Чарторинським Володимиром Юрійовичем (лікарем-радіологом, полковником медичної служби, який в 1983 році закінчив наш вищий навчальний заклад).

Деркач Олександр Станіславович (справа) та Чарторинський Володимир Юрійович (зліва).

Військові пожежники, зі слів Олександра Станіславовича, проводили дезактивацію доріг, будинків, дерев від радіації, вивозили речі з приміщень та техніку на спеціально відведені ділянки – могильники.

Володимир Юрійович займався питаннями здоров’я персоналу, кількості опромінених, госпіталізованих, а також вимірював рівень радіації у населених пунктах. Зі слів Володимира Юрійовича радіація – це страшне явище, яке не відчутне ні на смак, ні на звук. А це означало, що дозу опромінення можна отримати, не до кінця це розуміючи. При оцінці рівня радіації людей, найбільший її рівень вимірювався на головних уборах, волоссі (осідав радіаційний пил) та на взутті (особливо шнурівки). Засобів захисту на початках не вистачало. Багато було й порушників техніки безпеки (пили воду з криниць, їли яблука, збирали гриби, що було категорично заборонено).

У більшості ліквідаторів через пару днів відчувався комок у горлі, специфічний присмак в роті, слина міняла своє забарвлення на червоно-буре, що було наслідком дії радіації.

Самотужки члени спілки «Чорнобиль» організували музей «Чорнобиль», де зібрали фотографії з ліквідації, спеціальні прилади для вимірювання радіації, захисні костюми та маски, зробили альбом, що містить газетні вирізки часів трагедії. Серед експонатів: ікона Чорнобильський спас, книга пам’яті, в якій записуються імена всіх померлих ліквідаторів аварії, які проживали у Тернопільській області, фотографія хлопчика, який останнім народився в Прип’яті (до речі, він здобув фармацевтичну освіту і працює провізором).

У музеї є виставковий зал, де зібрані малюнки дітей Тернопільщини на тему «Чорнобиль – очима дітей».

У невеличкому кінозалі ми переглянули фільм про причини тієї страшної трагедії.

Було задано багато питань, на які ми отримали ґрунтовні відповіді.

Дякуємо Олександру Станіславовичу та Володимиру Юрійовичу за цікаву зустріч і можливість отримати багато цікавої інформації.