– Богдане, насамперед дозвольте привітати вас з почесною нагородою – «Студент року». Адже передусім – це винагорода за ваші старання та важку працю. Розкажіть, будь ласка, як зароджувався у вас молодий науковець, медик, тобто про дитинство.
– Як зароджувався в мені молодий науковець чи медик сказати важко, але те, що роки мого дитинства, зрештою, нічим не відрізняються від теперішніх – достеменний факт. Принцип постійного індивідуального розвитку переслідує мене вже багато років. Насамперед – це заслуга всієї моєї родини, зокрема батьків.
З першого класу школи я старанно ставився до навчання та займався спортом. Щоденна розумова та фізична активність стали основою мого життя. Зрозуміло, що навчання було та залишається на першому місці, але саме спорт заклав ту дисципліну та риси характеру, без яких я не був тим, ким є зараз.
– Хто став прикладом для наслідування у вашому житті?
– Вважаю, що кожна людина повинна йти власним життєвим шляхом – не наслідуючи когось. Варто лише враховувати помилки попередніх поколінь і старатися їх не повторювати. Так, наприклад, читання книги відомого британського нейрохірурга Генрі Марша «Do No Harm. Stories of Life, Death and Brain Surgery» дає мені змогу глибше усвідомити складність і відповідальність медичної практики. Вона показує специфіку професії, розкриває як високі професійні стандарти, так і людський бік лікаря, який надихає мене у формуванні власного професійного підходу.
– Які ваші найбільші мрії з дитинства та чи вдалося їх втілити у життя?
– Стараюся не мріяти, а діяти. Для когось титул «Студент року» – це мрія, а для мене – просто стиль життя. Все, чого досягнув на теперішній час, – результат моєї роботи над собою, а досягнення – лише підтвердження того, що не стою на місці. Зараз наполегливо працюю заради однієї мети – стати гідним представником медичної науки. На мій погляд, це буде одним з найголовніших досягнень у житті.
– Медицина для вас – це безмежне поле для розвитку, де кожен день відкриває нові можливості для пізнання та самовдосконалення?
– Так, справді, медицина для мене – це не просто наука, а покликання, що дозволяє поєднати інтелектуальні здобутки з глибокою людяністю. Завдяки медицині маю можливість реалізовувати власні ідеї, впроваджувати інновації та допомагати тим, хто цього потребує. Кожен новий виклик – це шанс зробити життя людини кращим, а кожне досягнення у лікуванні чи діагностиці – підтвердження того, що моє життя має сенс.
– Ви – з Хмельницького, чому обрали саме Тернопільський медичний університет?
– Максимальний бал НМТ давав мені свободу вибору університету, тож хотів знайти місце, де отримаю якісну освіту та комфортні умови для навчання. Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського – один з найкращих в Україні. Він входить до лідерів у сфері медичної освіти, має високі рейтинги та міжнародне визнання.
Важливими перевагами для мене стали сучасна матеріально-технічна база, оснащені лабораторії, симуляційний центр, що дозволяє практикувати навички в умовах, максимально наближених до реальних. Викладачі – досвідчені фахівці, які не лише дають теоретичні знання, а й мотивують до досліджень та практичного застосування медицини.
До того ж Тернопіль – компактне, затишне місто з приємною атмосферою, що сприяє зосередженню на навчанні. Це рішення було правильним і я тішуся, що став студентом саме ТНМУ.
– Пригадайте ваші перші враження від студентського життя.
– Студентське життя в мене почалося ще з часів Хмельницького базового медичного фахового коледжу, який закінчив з відзнакою. Відповідно організація навчального процесу, підготовка до кожного заняття та латинські терміни з анатомії – все це було для мене доволі знайомим.
Але справжній виклик почався з часу вступу до Тернопільського медичного університету – самостійне життя. Саме тут уперше стикнувся з необхідністю раціонально організовувати свій час і вирішувати побутові питання. Наприклад, я навчився готувати, особливо ме-не захопила робота з тістом та випічка – це стало не лише новим досвідом, а й відкриттям творчого потенціалу.
Таким чином, студентське життя в університеті стало для мене періодом, коли досвід, отриманий в коледжі, доповнився важливими уроками самостійності та відповідальності, які заклали міцну основу для моєї подальшої професійної та життєвої реалізації.
– Ви приділяєте левову частку часу саме навчанню, які улюблені предмети? Чи визначилися вже зі спеціальністю?
– У «Студента року» всі предмети улюблені (говорить Богдан з посмішкою). Але, якщо виділяти певні дисципліни, то, безперечно, серед фаворитів – анатомія. Вона є фундаментом усієї медицини, я переконався в цьому на власному досвіді, посівши перше місце на І етапі Всеукраїнської олімпіади з цієї дисципліни. Детальне розуміння будови людського тіла не лише розширює мої знання, а й формує клінічне мислення, необхідне для майбутньої професійної діяльності.
Як можна було зрозуміти з вищесказаного, я захоплююся нейрохірургією, з якою із задоволенням пов’язав би своє життя. Для того, щоб стати висококласним спеціалістом у цій сфері, потрібно ґрунтовно вивчати всі дисципліни, запропоновані навчальною програмою, а також самостійно поглиблювати знання. Саме тому я завжди прагну виходити за межі базового матеріалу та шукати додаткову інформацію.
– Як кажуть у народі, талановита людина – талановита в усьому. Тож, напевно, маєте улюблене захоплення, в якому ви також найкращі?
– Як борець вільного стилю зі стажем понад 10 років намагаюся використовувати свій, і без того дефіцитний, вільний час з користю – насамперед для спорту. З другого курсу навчання в Тернополі почав вивчати греко-римську боротьбу. Це був момент, коли вдруге переконався, що в місті створені всі умови для гармонійного розвитку. Спортивна школа, розташована на базі Старого замку, у самому центрі міста, поруч з університетом, що дозволяє ефективно поєднувати навчання та тренування. Щоденні заняття боротьбою, пробіжки навколо Тернопільського ставу – це не лише спосіб підтримувати фізичну форму, а й можливість відновлюватися після інтенсивного навчального процесу.
Окрім боротьби, під час канікул займаюся стендовою стрільбою. Це ще один вид спорту, який потребує концентрації, витримки та точності – навичок, що є важливими як у спорті, так і в медицині. Тому вільний час для мене – це не просто відпочинок, а можливість розвиватися всебічно.
– Знаємо, що у січні ви відвідали Форум талановитої молоді. Розкажіть більш детально про ті дні, що почерпнули з події?
– 24 січня 2025 року я мав честь взяти участь у Першому національному форумі талановитої молоді, який організував Фонд Президента України. Це був унікальний захід, який об’єднав понад 400 молодих науковців, переможців всеукраїнських і міжнародних олімпіад, представників різних сфер науки, медицини, технологій та спорту. Форум відбувся за участю Президента України Володимира Зеленського, міністра освіти та науки Оксена Лісового й міністра молоді та спорту Матвія Бідного, що підкреслює його важливість для розвитку молодіжного потенціалу країни.
Як студент медичного університету я особливо зацікавився темами, присвяченими ролі молодих науковців у розвитку медицини та впровадженню інновацій у сфері охорони здоров’я. Форум надав можливість поспілкуватися з провідними фахівцями та однодумцями, що дозволило глибше зрозуміти сучасні виклики та перспективи медичної науки.
– Які основні цілі ставите перед собою на найближче майбутнє?
– Як людина, яка цінує кожен момент свого життя, не ставлю перед собою конкретних цілей – натомість моє завдання полягає в тому, щоб постійно розвиватися та не зупинятися на досягнутому. Кожен день відкриває нові можливості й для мене важливо не лише здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці, брати участь у наукових дослідженнях, вдосконалювати свої навички та робити внесок у розвиток медицини.
– Щиро вдячні вам за цікаву розмову! Особисто для мене, спілкування з такими талановитими, позитивними молодими людьми – як ковток свіжого повітря, промінець світла, який укотре доводить: якими б важкими не були нинішні будні, в нас є великий шанс на світле майбутнє, адже його будуватиме ця українська талановита, прогресивна молодь.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО