19 листопада минає 40 днів, як відійшов у засвіти професор Юрій Бондаренко.
Юрій Іванович народився 15 липня 1936 року у с. Матієвка на Чернігівщині. Був у сім’ї другим з чотирьох дітей.
Перед початком ІІ світової війни сім’я проживала в м. Конотоп Сумської області й 1941 року була евакуйована на Урал. У сім років він втратив матір і усіх дітей взяла на виховання тітка, батькова сестра, в якої було двоє своїх. Старшому з них було дванадцять, а найменшому – ледь більше року. 1944 р. Юрій з родиною повернувся в Україну та проживав у с. Пролетарське Сумської області. Там пішов у школу. 1946 року переїхав до м. Ковеля, де проходив військову службу батько. На Волині промайнуло його дитинство. Дітям доводилося самим себе забезпечувати, бо жили лише з батьком, який допізна затримувався на роботі. Навчалися добре, дуже популярними були заняття спортом, тож Юрій займався гімнастикою, грою в шахи.
1953 року Юрій Іванович закінчив Ковельську середню школу № 4, два роки пропрацював на пошті та 1955 року вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту.
Наприкінці другого курсу (1957 р.) з’явилося оголошення про відкриття медичного інституту в місті Тернополі. Одного дня Юрія Івановича викликали в деканат і повідомили, що з наступного навчального року його документи будуть надіслані в Тернопільський медичний інститут. Якісь відмови чи незгода не приймалися, бо відбирали студентів за територіальним принципом, а він вступав як волинянин. Пізніше стало відомо, що ректор Тернопільського медінституту попросив міністра скерувати кілька десятків осіб саме з лікувального факультету. Так студент Бондаренко потрапив до Тернополя й продовжив навчання на третьому курсі в новоствореному медичному інституті.
І надалі все життя Юрія Івановича було пов’язане з нашим вишем, який він, у числі перших випускників, закінчив 1961 року, отримавши диплом лікаря. Лише на кілька років Юрій Бондаренко залишав стіни alma mater, коли працював практичним лікарем у Микулинецькій районній лікарні. Лікарів на Тернопільщині на той час не вистачало, тому Юрій Іванович був і фтизіатром, і невропатологом одночасно.
1964 року він повернувся в рідні пенати й відтак уже ні на день не полишав стін університету. Того ж року поступив в аспірантуру при кафедрі патологічної фізіології.
Науковим учителем і наставником Юрія Івановича став Еммануїл Наумович Бергер. Студенти сприймали його як вченого дуже високої ерудиції, тоді про таких мовили: людина енциклопедичної компетенції, прекрасний лектор, харизматична особистість, вимогливий та справедливий викладач. Бергер був учнем Альперна. Багатьом поколінням лікарів запам’яталися особливо вишукані лекції, які читав Еммануїл Наумович, але водночас вони були кожному зрозумілі. Його стиль подання матеріалу неможливо скопіювати, лише він умів так розставити акценти у певному місці, що слухачі завмирали від почутого, а в аудиторії наступала мертва тиша. Така атмосфера виникала й під час його виступів на наукових конференціях, зборах та інших заходах. Еммануїл Наумович пильно слідкував за кожним кроком, тому що від цього залежало виконання подальших етапів наукового напряму кафедри. Кандидатську дисертацію на тему «Деякі сторони обміну ацетилхоліну при порушенні функції надниркових залоз в експерименті» Юрій Іванович своєчасно виконав і захистив на засіданні спецради Івано-Франківського медичного інституту.
З 1967 року Юрій Бондаренко – асистент кафедри патологічної фізіології. 1974 року він став доцентом. 1989 року йому присуджено науковий ступінь доктора медичних наук після успішного захисту дисертації «Патогенетичне обґрунтування профілактики та лікування стресорних виразок шлунка» в Інституті загальної патології і патологічної фізіології. 1991 року Юрію Івановичу присвоєно вчене звання професора.
З липня 2005 року проф. Ю.І. Бондаренко очолював навчально-науковий інститут моделювання та аналізу патологічних процесів. Завідувачем кафедри патологічної фізіології був з 2012 до 2018 року.
Де б не працював Юрій Іванович, він завжди проявляв ініціативність і велику працездатність. Багато енергії вклав у вдосконалення навчально-методичної роботи на кафедрі. Ю.І Бондаренко брав активну участь у громадському житті. Тривалий час завідував аспірантурою Тернопільського медичного інституту, працював секретарем методкому, відповідальним секретарем Державної екзаменаційної комісії, був керівником госпдоговірної теми. Багато років виконував обов’язки завуча кафедри. Юрій Іванович неодноразово відмічений подяками ректора за активну роботу, нагороджений грамотою міської ради, почесною грамотою МОЗ України, грамотою Верховної Ради України, медаллю «Ветеран праці», нагрудним знаком «Орден ІІ ступеня» регіонального благодійного фонду імені короля Данила, медаллю Наукового товариства патофізіологів України. Його ім’я занесене до «Тернопільського енциклопедичного словника» та «Енциклопедії сучасної України». У вересні 2024 року його обрано почесним членом президії Товариства патофізіологів.
Незважаючи на всі посади, Юрій Іванович завжди був доброю, чуйною людиною. Двері його кабінету завжди та для всіх були відчинені. Молоді викладачі часто зверталися до нього за порадою й завжди він знаходив час, щоб кожного вислухати та допомогти. Встигав читати лекції англійською мовою, проводити практичні заняття, створювати презентації. Проф. Ю.І. Бондаренко був головою вченої ради ННІ аналізу та моделювання патологічних процесів, багаторічним головою консультативної ради, членом наукової та експертної комісій, керівником екзаменаційної групи при Центрі тестування.
Науковий вимір, як і життєвий, не може зупинитися, справу кожного науковця повинні продовжити його учні. За роки роботи Юрію Івановичу вдалося підготувати трьох докторантів – Ганну Сатурську, Марію Марущак, Андрія Демковича та сім кандидатів наук – Ольгу Сопель, Петра Саса, Сергія Придругу, Андрія Демковича, Катерину Юріїв, Юлію Свередюк, Оксану Баліцьку.
11 жовтня 2024 року Юрій Іванович Бондаренко відійшов у засвіти. Людина, яка своїми вчинками, розумом і любов’ю виховала не одне покоління гідних учнів, Людина, яка навчала нас мудрості, відповідальності, виваженості, розсудливості, вміння шукати істину, поваги до людей, доброти, взаємовиручки…
Власними думками, спогадами про професора Юрія Бондаренка сьогодні на сторінках «Медичної академії» діляться деякі науковці.
Андрій ДЕМКОВИЧ, професор кафедри ортопедичної стоматології:
– З глибоким сумом згадую Юрія Івановича Бондаренка, який був моїм науковим керівником, консультантом і наставником. Його мудрість і підтримка завжди залишатимуться в моїй пам’яті як найцінніші моменти. Він був людиною, яка не лише знала науку до дрібниць, але й умів по-справжньому захоплювати та надихати. В часи, коли я писав свою першу статтю чи коли працював над дисертацією, він завжди був поруч – підказував, підтримував, допомагав порадами. Його коментарі завжди були не лише конструктивними, але й теплими, з якимись дивовижними рисами доброти та розуміння, що надихали й зміцнювали мою впевненість.
Юрій Іванович мав особливий дар – умів бачити в людях найкраще та допомагати їм розкриватися. Його доброта була щира й невичерпна, він завжди ставився до кожного з турботою, яку важко зустріти у сучасному світі. Його позитивність і життєва енергія не залишали байдужим нікого, хто мав щастя з ним спілкуватися. Навіть у найскладніші моменти, коли робота над дослідженням здавалася надто важкою, він підтримував словом і справою, завжди вселяючи надію, що все вдасться.
Ця втрата залишила велику порожнечу в моєму житті, але його приклад залишиться зі мною назавжди. Я завжди буду вдячний за його внесок у моє життя і за те, яким чудовим наставником і людиною він був. Його вміння вчити, підтримувати та надихати залишається неперевершеним і буде дороговказом у всіх моїх майбутніх справах.
Олена КУЛЯНДА, доцентка кафедри патологічної фізіології:
– З Юрієм Івановичем Бондаренком я познайомилася ще у студентські роки під час навчання в медичному інституті. Заняття з професором були в задоволення, не було жодної напруги та хвилювань. Після кожного заняття залишалися шалені емоції. Кожен з нас з великим нетерпінням чекав на наступну зустріч. Його підхід, уміння вислухати та підказати зробили свою добру справу.
2015 року я прийшла працювати на кафедру патологічної фізіології. У той час її очолював Юрій Іванович. Прийшовши на кафедру з практичної медицини, я зрозуміла, що буде нелегко, адже звикла працювати з пацієнтами, але професор відразу налаштував мене на успіх. Він вірив у мене та інших моїх колег, підтримував та в усьому допомагав. Юрій Іванович завжди терпляче та доступно вмів пояснити важкі теми нашої дисципліни. Він ніколи не втомлювався повторювати нам те, що ми найкращі та що немає нічого такого, з чим могли б не впоратися. Не часто такі важливі для нас слова можна почути від колег, але ми щасливі, що неодноразово чули це від нього. Кожна мить спілкування з Юрієм Івановичем була цікавою, пізнавальною, корисною та головне – комфортною. Він умів правильно розставити пріоритети, чудово знаходив спільну мову як зі студентами, так і з викладачами, вмів пояснити, підбадьорити та добре налаштувати на продуктивну роботу. Він учив нас бути відповідальними людьми. Пам’ять про нашого дорогого Вчителя завжди житиме у наших серцях.
Катерина ЮРІЇВ, доцентка кафедри патологічної фізіології:
– Юрій Іванович Бондаренко був людиною з великої літери. Він був науковим керівником і наставником для мене, був великою підтримкою та авторитетом. Завжди згадуватиму його з великою вдячністю за все, що він зробив для мене. Юрій Іванович умів дуже просто й водночас найдетальніше пояснити найскладніші механізми патологічних процесів і дати відповіді на складні питання, чітко та найперфектніше все розкласти на полички нашої пам’яті, щоб залишилося те все там надовго. Ми колективом кафедри досить часто проводили бесіди, на яких усі із захопленням підтримували наукові дискусії, які пропонував Юрій Іванович. Після таких зустрічей у всіх залишався приємний післясмак наукового пізнання.
Юрій Іванович умів помічати в усьому найпрекрасніші моменти, бачити позитив і вміло тримав рівновагу в найбурхливіші миті життя. Його учні старалися брати з нього приклад. Завжди пам’ятатимемо його з безмежною вдячністю за все.
Кафедра патологічної фізіології