Цьогорічна осіння подорож до Афонських святинь нічим надзвичайним від попередніх не відрізнялася. Після швидких зборів і вирішення найнеобхідніших поточних справ транзитом через Румунію, Болгарію та північну частину Греції прибули до Афонського півострова.
Дорогою відвідали монастир Іоанна Сучавського в румунській Сучаві, де зберігаються його нетлінні мощі, а також у Салоніках (Греція) – собор з мощами Димитрія Солунського. В Уранополісі, як завжди, провели одну ніч у готелі й на світанку – стали в чергу за діамонітіріоном (дозвіл-віза на відвідування Афону) та квитками на паром. Одначе можна було спостерігати й певні особливості. Вже біля афонського офісу, а тим більше на причалі звертало на себе увагу значне збільшення кількості паломників порівняно з попередніми роками. Рахунок можна було вести не на сотні, а радше – на тисячі. За етнічним складом помітно переважали румуни, а також греки, менш чисельними були слов’янські паломники та представники інших етносів.
Наш морський шлях (за попередньою домовленістю про резервування місць на нічліг, яке тепер стало обов’язковим) лежав до монастиря Ксенофонт. На монастирському причалі нас очікував ієромонах Паїсій, для якого ми привезли придбаний на пожертвування та потрібний для відбудови української келії компресор. Повантаживши апарат в автомобіль, ми домовилися з Паїсієм про подальше відвідування самої келії.
Швидко поселилися у келії, яку відвів нам архонтар (монах, відповідальний за поселення паломників). Оскільки до вечірньої служби ще залишався час, пішим ходом вирушили до найближчого монастиря Дохіар, де біля чудотворної ікони Скоропослушниця відслужили акафіст. Після повернення до Ксенофонту залишилися там на нічліг і трапезу з проходженням усього добового циклу богослужінь, який за афонськими уставами триває загалом до 6-7 годин: після вечірньої з виносом для поклоніння мощів святих і молебнів з акафістами – короткий відпочинок на сон (4-5 годин), а далі – всенічна, рання та літургія з причастям Святих Таїн.
Поснідавши хлібом з оливками й чаєм, які для ранніх паломників приготували монахи, попутним транспортом добралися до Кареї (столичне поселення Афону). Тут ми відвідали поруч розташовані монастир Кутлумуш і скит Андрія Первозванного. У скиті нам як прихильникам ПЦУ ввічливо відмовили в поселенні, але дозволили відвідати Кафолікон (головний храм) і прикластися до Чесної Глави Андрія Первозванного. У центральному храмі Кареї поклонилися чудотворній іконі Достойно єсть.
Другий день і ніч за таким же графіком, як у Ксенофонті ми провели в Іверському монастирі, де служби проводили за архієрейським чином за участі одного з приїжджих архієреїв. Тут ми зустрілися з досить чисельною групою українських паломників з Нетішина та Славути. Всі разом були присутні на читанні акафіста біля чудотворної ікони Іверської Божої Матері званої Портаітіса (Воротарниця).
Після ранішньої трапези поїхали в монастир Ватопед, в якому попередньо домовилися зустрітися з ієромонахом Паїсієм для подальшої поїздки до келії Святих Архангелів. У Ватопеді, як, зрештою, й у всіх інших монастирях, проводили досить потужні реставраційні роботи. Тому тут лише приклалися до ікон: Всецариця (відома своїми цілющими властивостями навіть при найтяжчих хворобах) і Панагія (Всесвятая) та вирушили автівкою з отцем Паїсієм.
Келія Святих Архангелів – Фалакру (див. «Медична академія» № 22 (591) 28 листопада 2023 року) розташована на відстані 5-6 кілометрів від монастиря Пантократор по досить крутому підйомі ґрунтовою дорогою в горах. Наразі стараннями меценатів вже проведена часткова відбудова приміщень і келія поступово постає з руїн.
Ієромонах Паїсій разом з отцем Павлом Двулітом та іншими паломниками з України відслужили молебен і літію в приміщенні келійного храму, в якому також розпочали ремонтно-реставраційні роботи.
Під час ремонтних робіт знайшли цікаву ікону з написом «Чудо Архістратига Божого Михаїла про порятунок Богоспасаємого града Києва від нападу московитів року 1658».
Незважаючи на все це, проблем з відбудовою та реставрацією залишається ще багато та, як завжди, значна частина з них впирається у нестачу коштів.
Після повернення з келії ми ще одну ніч провели в монастирі Пантократор (Вседержитель) з відвідуванням усіх служб і Причастям Святих Таїн.
Відтак зробили пам’ятну світлину з ієромонахом Паїсієм при вході у монастир Пантократор. Наш зворотній шлях пролягав до афонського порту Дафні звідки паромом – до Уранополіса, а далі була північна частина Греції, Болгарія, Румунія та Україна.
Усі, хто бажає долучитися та допомогти у відбудові келії Святих Архангелів на Афоні, можуть знайти необхідну інформацію на офіційному сайті проєкту за посиланням https://ukraine-athos.com.ua/
Ілля ГЕРАСИМЮК,
професор ТНМУ