Більшість людей переконані, що медицина – це скрупульозна наука, яка вимагає неабияких затрат сил, енергії та часу. Мовляв, людям, які обрали фах медика, ніколи задумуватися про власні захоплення. Певна річ, це не так! І це яскраво демонструють студенти Тернопільського національного медичного університету: попри щоденні лекції та практичні заняття, співають, танцюють, ставлять театральні дійства. І малюють. Наталя Шевчук здобуває освіту в ТНМУ, навчається на другому курсі медичного факультету. Про власні художні здобутки та велику любов до медицини Наталя розповіла читачам «Медичної академії».
Наталя народилася я в маленькому та водночас мальовничому селі Новосілка Скалатської громади. У її родині немає медиків. Тож звідки у неї любов до цієї галузі, й гадки не має.
«Але вже у старших класах твердо вирішила пов’язати своє життя із медициною, – стверджує дівчина. – Тому вступила до Чемеровецького медичного коледжу, що на Хмельниччині. Там здобула спеціальність медсестри. Це навчання закріпило в мені бажання стати лікаркою. За цей потяг до медичної справи я безмежно вдячна й викладачам медколеджу, адже завдяки їхнім настановам, продовжила навчання й без вагань вступила у Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського. Тут я не лише навчаюся теорії, а й проходжу різноманітну практику в лікарнях, вчусь правильно проводити ті чи інші процедури, спілкуванню з пацієнтами тощо».
Наталя каже, що достеменно ще не визначилася з подальшою спеціальністю, поки що тяжіє до гінекології та акушерства, хоча не відкидає можливості зміни пріоритетів…
Поцікавимося, як народжувалася майбутня мисткиня у маленькій дівчинці з Новосілки?
«Це трапилося цілком випадково під час навчання у школі. Якось друзі запропонували мені спробувати цікаву розвагу – випалювати різні візерунки на дошці. Ця справа мене неабияк захопила. Захотілося створювати все нові й нові образи, картини, пейзажі тощо. Так я з дошки у творчості перейшла на папір, а замість паяльника взяла в руки олівці та фарби», – ділиться думками студентка.
Нині для Наталі малювання – це не лише спосіб самовираження, а й невичерпне джерело енергії, відволікання від непростих буднів. А ще завдяки своїй творчості дівчина робить щасливими й інших людей.
Найперші поціновувачі її мистецтва – рідні. Вони Наталю дуже підтримували, купували для творчості все необхідне. «У них зберігається ціла колекція моїх картин. Друзі, знайомі дуже люблять, коли я дарую на дні народження, різноманітні свята їхні портрети. Це вже стало доброю традицією», – мовить дівчина.
Завжди люди дивувалися, як їй вдавалося, не маючи спеціальної освіти, навичків дуже вдало створювати картини. Наталя зізнається, що ніколи не цікавилася спеціальними техніками живопису, не відвідувала художньої школи. Процес відтворення малюнку відбувається в юної художниці природно, навіть інтуїтивно. Малюючи той чи інший портрет, дівчина переносить на папір чи полотно не лише зовнішність людини, а й її внутрішній світ, особливі риси характеру. Каже, над створенням однієї картини може просидіти цілу добу. Рідні знають, що в цей час її краще не турбувати.
«Немає в мене особливих технік, не виробився ще індивідуальний стиль. Та й, якщо чесно, не вважаю себе художницею. Творчість для мене – це не просто улюблене заняття, це частина мого життя, без якої вже себе не уявляю», – твердить дівчина.
Хоча Наталя скромно й не називає себе художницею, але її талант свого часу схвально оцінювали на різноманітних конкурсах та олімпіадах. Зокрема, навчаючись у дев’ятому класі, вона взяла участь у великій обласній олімпіаді з художнього мистецтва. Зазвичай у таких конкурсах змагаються учні художніх шкіл, які мають багаж знань і навичок. Наталя тоді посіла призове третє місце. Каже, здивуванню й водночас радості не було меж.
Закінчивши школу та вступивши до Чемеровецького медичного коледжу, Наталя Шевчук не покидала займатися художньою творчістю. Там вона стала активною членкинею студентського самоврядування, брала участь у різноманітних проєктах. Була скрізь, де потрібно було щось малювати, створювати. Розмальовувала різні стенди, стінгазети, навіть вікна до Різдвяно-Новорічних свят, створюючи особливу казкову атмосферу в навчальному закладі. Вже тоді навчилася поєднувати навчання медицини з мистецтвом.
Наталя розповіла, що вже пізніше, завдяки її сестрі Тетяні Шевчук, яка також є студенткою ТНМУ та навчається на четвертому курсі, зайнялася не лише творчістю, а й волонтерством. «Я тоді ще навчалася в коледжі, а вона вже була студенткою Тернопільського медуніверситету, – мовить дівчина. – Тетяна, знаючи про моє захоплення мистецтвом, запропонувала розмальовувати військові шоломи, інші атрибути, які згодом продавали на аукціонах, доброчинних ярмарках, а зібрані кошти відправляти на потреби Збройних сил України».
Наталя донині з усмішкою пригадує ті часи. Адже розмальовувала військові приладдя під час вимкнень світла, біля свічки, але з піснею на вустах…
Відтак були вступні іспити, хвилювання та довгоочікувана, омріяна звістка про те, що стала студенткою Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського. Оскільки вона закінчила медичний коледж, могла б розпочинати навчання у виші з другого курсу, але вирішила – піде на перший. І переконує, ні на мить про це не шкодує. Студентка каже, що в неї чудова дружня група, слухає надзвичайно цікаві лекції, що читають викладачі, які завжди підтримають і допоможуть.
«Буває, мене запитують: а де ти знаходиш час і терпіння ще й для творчості, мовляв, хіба тобі лекцій не достатньо? І дивуються, коли кажу, що малювання мені навіть допомагає у навчанні. Скажімо, ще на першому курсі я любила перемальовувати анатомічні атласи, це мені допомагало запам’ятовувати матеріали. Переконана, що медицина та мистецтво дуже гарно поєднуються», – ділиться думками студентка.
Під час навчання в медичному виші Наталя Шевчук продовжує долучатися до добрих справ, використовуючи власну творчість. Скажімо, восени відбувся доброчинний ярмарок, для якого дівчина створювала цікаві листівки з різноманітними побажаннями, які продавали, а зібрані кошти витратили на благодійність.
Нещодавно художниця долучилася ще до одного проєкту – разом з іншими небайдужими студентами університету розмальовувала підсвічники, знову ж таки задля реалізації їх на доброчинному ярмарку.
«Благодійність у ТНМУ посідає вагоме місце у житті студентів, – твердить Наталя. – Кожен має змогу тут себе реалізувати, а коли знаєш, що завдяки твоїм захопленням, творчості ще й допомагаєш людям, це додає неабиякої наснаги. Я завжди відкрита до подібних акцій та проєктів, радо відгукуюся, коли просять про допомогу».
Та це ще не всі таланти Наталі Шевчук. Як з‘ясувалося, вона ще й володіє гарним, мелодійним голосом, тож ще під час навчання на першому курсі долучилася до студентського хору.
«Як і в малюванні, так й у співах я – самоучка, – наголошує дівчина. – Співи для мене – це суцільне задоволення та неабиякий позитив. Колектив хору – неймовірний, усі щирі, завжди усміхнені. Цього року керівником хору став Антон Шупа, ми цьому дуже раді, адже знаємо його, поважаємо за талант і людяність. Організовуємо різноманітні виступи, в тому числі й доброчинні. Наприклад, у час Різдвяно-Новорічних свят під час концерту зібрали певну суму, яку також віддали на благодійність».
Наталя переконує, що мистецтво та медицина в її житті доповнюють одне одного, без цього тандему вона вже й не уявляє власного життя. «Коли ж відпочивати дівчині?», – поцікавилася я. У відповідь почула: «Для мене зміна діяльності – це найкращий відпочинок. Коли втомилася від навчання, співаю чи малюю й навпаки, коли вже рука болить від пензля, сідаю за підручники. Основне – що від кожного з цих занять отримую велике задоволення та відчуття, що я на своєму місці та займаюся тим, що мені до душі.
У мене також є багато друзів, разом відпочиваємо на природі, подорожуємо. Це все мотивує й змушує рухатися далі, ставити перед собою все нові й нові цілі. Хоча, буває, що справді втомлююся, тоді даю собі час на відпочинок, переосмислення, намагаюся правильно розставити власні життєві пріоритети й у жодному разі не панікувати, коли не виходить, так, як хотілося б».
Наталя Шевчук довго може розповідати про творчість. У цей час в очах студентки з’являється яскравий вогник, який укотре доводить про щирість її слів. Погодьтеся, чудово, коли в прекрасній дівчині поєдналися любов до медицини, велике бажання допомагати людям, рятувати їхні життя та водночас пристрасть до мистецтва. Переконана, що майбутнє для цієї талановитої студентки відкриє цікаві, світлі перспективи.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО