25 квітня виповнюється 85 років ветеранові ТНМУ, заслуженому працівнику охорони здоров’я України, докторові медичних наук, професорові Василю Васильовичу Файфурі.
Василь Васильович народився 25 квітня 1940 р. у с. Сивороги Дунаєвецького району Хмельницької області. Батьки його були колгоспниками. Після семи класів у школі в рідному селі продовжив навчання у Великопобоянській середній школі, яку закінчив 1957 року із золотою медаллю. Того ж року вступив на перший курс новоствореного Тернопільського державного медичного інституту й подальше все його життя було пов’язане з нашим університетом, диплом з відзнакою якого отримав 1963 року. У студентські роки Василь Файфура був старостою групи, редактором інститутської стінгазети, займався студентською науковою роботою.
Після закінченні вишу вчена рада інституту рекомендувала його на наукову роботу в аспірантуру при кафедрі патологічної фізіології. З 1966 року Василь Васильович почав працювати на посаді асистента цієї ж кафедри. 1967 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Реактивність до хімічних факторів нервового збудження при порушеннях функцій щитоподібної залози в експерименті». Довший час Василь Васильович керував студентським науковим гуртком на кафедрі, був головою ради молодих вчених.
Уроджений хист педагога, вченого, наставника – якості молодого фахівця, який постійно продовжував зростати й вдосконалюватися. З 1977 р. Василь Файфура – доцент кафедри патологічної фізіології. З 1978 р. до 1984 р. обіймав посаду заступника декана медичного факультету. Із серпня 1984 до червня 1993 року був проректором Тернопільського медичного інституту з навчальної роботи.
Поміж виконанням адміністративної роботи Василь Васильович захистив докторську дисертацію на тему «Холінергічна регуляція серця при патології щитоподібної залози», а 1988-го йому присвоєно звання професора.
Василь Файфура – досвідчений педагог, науковець, один з найкращих організаторів навчального процесу. З 1996 до 2006 року керував кафедрою патологічної фізіології та обласним товариством патофізіологів України. На всіх займаних посадах він керувався одним принципом – усе найкраще для навчання студентів і професійного зростання викладачів.
Неймовірна працездатність і відповідальність – відомі всім риси професора Файфури. Його не лякали вимоги часу. Сповнений енергії та ідей Василь Васильович активно впроваджував новітні технології в навчання.
Професор Василь Файфура є знаним у наукових колах. Основний напрям його наукової діяльності – з’ясування особливостей холінергічної регуляції серця в умовах гіпер- і гіпофункції щитоподібної залози. Він довів принципову можливість фармакологічної корекції біосинтезу ацетилхоліну у серці. Обґрунтував доцільність клінічної апробації медикаментозних препаратів, здатних підвищити синтез парасимпатичного медіатора, для лікування та передопераційної підготовки хворих на дифузний токсичний зоб, насамперед для усунення синусової тахікардії. Під його керівництвом була захищена одна докторська дисертація Марії Романівни Хари, три кандидатських дисертації – Лесі Михайлівни Сас, Софії Михайлівни Чарнош, Наталія Ярославівни Потіхи.
Педагогічний досвід і результати наукових розробок професор Василь Файфура узагальнив у чисельних наукових і навчально-методичних працях. Серед них – підручник «Патологічна анатомія і патологічна фізіологія людини» та електронний підручник з такою ж назвою, «Практикум з фізіології і патології», навчальні посібники, в тому числі англійською мовою.
Про громадську роботу Василя Васильовича під час роботи в рідному виші можна мовити багато. Ось деякі штрихи: він був членом спеціалізованих вчених рад (з них при Тернопільському та Буковинському державних медичних університетах), членом редколегії трьох наукових журналів («Вісник наукових досліджень», «Здобутки клінічної і експериментальної медицини», «Медична освіта»), членом консультативної ради та конкурсної комісії університету, заступником директора навчально-наукового інституту з навчальної роботи, членом оргкомітетів з підготовки багатьох наукових форумів, редактором ювілейного видання «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського: історія і сучасність», підготовленого до 50-річчя вишу. МОЗ України неодноразово нагороджувало Василя Васильовича почесними грамотами. Професор удостоєний почесного звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України», медалі «Ветеран праці», був стипендіатом Президента України. нагороджений нагрудними значками.
Робочий кабінет професора завжди був особливим місцем. Тут панувала атмосфера творчості, втілювалися нові задуми, писалися підручники, формувалися нові ідеї. За мудрість і досвід, за прекрасні організаторські здібності Василя Васильовича шанували колеги та студенти.
Працюючи в університеті, своїми враженнями він завжди залюбки ділився з молодими людьми, привертав їхні симпатії, адже добре знав, що викладач, який навіть достеменно знає свій предмет, але не цікавиться нічим іншим, – не цікавий студентам. Глибина душі та тепло серця – в творчому доробку Василя Файфури під назвою «Ностальгія». Цей твір – історична трепетна розповідь про рідне село, родину, в ньому – часточка самого автора. Результатом колекціонування орденів, медалей та значків стала монографія «Медицина Тернопільщини у фалеристиці».
За мудрість і досвід, коректність і дотепер шанують Василя Васильовича колеги, за вимогливість та справедливість поважають його учні. Йому не байдужі людські клопоти й страждання й нині. Основним гаслом, яке він проніс через усе життя й пропагував серед студентської молоді – культ навчання і знань. Василь Васильович цікавиться боністикою, поезією, був завзятим грибником. Глибина душі та тепло серця – у багатьох творчих доробках Василя Васильовича.
Сім’я та родина займає у житті Василя Файфури особливе місце. Він ніжно та шанобливо ставиться до дружини – Ольги Петрівни, з якою прожив у шлюбі понад 55 років, з трепетом та любов’ю мовить про дітей, онуків.
На заслужений відпочинок Василь Васильович пішов 2011 року, але й далі продовжує тісну співпрацю з рідним університетом, з колективом кафедри. Перебуваючи вже на пенсії займався створенням оновленого музею ТНМУ, працював над книгами «Засновник Тернопільської школи патофізіологів» до 110-річчя від дня народження Еммануїла Наумовича Бергера, «З когорти фундаторів» до 95-річчя від дня народження Олени Олексіївни Маркової, «Підсумкові конференції студентського наукового товариства 1957-1996», займався історичними пошуками.
Колектив кафедри патологічної фізіології щиро вітає Вас, вельмишановний Василю Васильовичу, з днем народження, бажає Вам доброго здоров’я, невичерпного творчого натхнення, добробуту, людського тепла, душевного спокою, родинного благополуччя й затишку, активного та щасливого довголіття.
Колектив кафедри патологічної фізіології