Традиційна Всеукраїнська науково-практична конференція «Довкілля і здоров’я» відбулася нещодавно в Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського. Завідувач кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки, професор, голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Степан Вадзюк зауважує, що такий захід організували й цього року, навіть попри третій рік повномасштабного вторгнення.
– Степане Несторовичу, чи досягнули цього разу мети, яку ви поставили перед собою, як організатор форуму?
– Конференція мала певний відголос й я вважаю, що ми досягнули своєї мети, зібравши в одному інформаційному просторі представників влади, громадськості та науковців. Мали за ідею обговорити екологічні проблеми, пов’язані зі здоров’ям людини, зокрема в контексті стану довкілля. Прозвучала й цього форуму «чорнобильська тема». Це наш спільний вічний біль, тому 26 квітня, дата, коли організовувємо зібрання, не випадкова. Хочемо, щоб громадськість не забувала, а влада пам’ятала та була в змозі стримати чергове екологічне лихо. Ще одна значима подія, якій ми присвятили свій форум, – 170 років від дня народження першого у світі міністра охорони здоров’я, краянина, академіка Івана Яковича Горбачевського. Як не дивно, але наша велика війна, руйнування природних екосистем, постійна загроза знищення атомних електростанцій дуже перегукуються з подіями 1986 року в Чорнобилі. Щось символічне є й у тому, що міністерство народного здоров’я, яке очолив Іван Горбачевський було створене в роки Першої світової війни для допомоги в боротьби з епідеміями, загрозливою екологічною ситуацією. І тут історія також подає нам знак, аби врахувати уроки минулого та запобігти екологічній катастрофі вже світового масштабу. Для цього, власне, ми й організовуємо такі форуми науковців, фахівців, представників влади, озвучуємо можливі екологічні ризики та несприятливі для довкілля й здоров’я людини ситуації, щоб обопільно знайти можливість поліпшити ситуацію.
– Які теми були найрезонанснішими цього разу?
– Особливістю цьогорічної конференції була розмаїтість тем, які ми винесли на обговорення та які, на мій погляд, є надважливими. Розпочали захід з вітального слова проректора з наукової роботи ТНМУ, професора Івана Кліща. Він теж зазначив важливість такого форуму, особливо в часи повномасштабного вторгнення, яке несе великі екологічні проблеми.
Привітала онлайн-аудиторію й голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, яка не оминула ще жодного нашого наукового зібрання. За її сприянням та ініціативою нашого вишу ми, власне, й розпочали та вже багато років проводимо ці форуми. Пані Тетяна у своєму вітальному слові окреслила коло проблем, зокрема, й ті, що стосуються підриву греблі Каховської ГЕС, передусім руйнування та знищення Каховського водосховища. На жаль, альтернативи після війни знову його відбудувати немає. Згодна з цим і держава. Українські урядовці вже ухвалили постанову, якою заборонили на час воєнного стану та протягом п’яти років після його скасування використовувати землі Каховського водосховища для потреб, які не пов’язані з його відновленням. Держава має намір відновити і дамбу, і водосховище, аби не втрачати цінні родючі землі. Проте коли це буде та в якому вигляді, за якими технологіями, поки що сказати не може ніхто. Але зрозуміло, що чим довше триватиме війна, тим значнішої шкоди вона принесе навколишньому середовищу й тим більше негативних наслідків матимемо в майбутньому. Території, де йдуть активні бойові дії, можна вважати зоною екологічного лиха. По це мовилося й у доповідях, які представили столичні вчені. Зокрема, Олена Турос – заступниця директора з науково-практичної роботи Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України у свій програмній доповіді розповіла, до яких непоправних наслідків можуть призвести бойові дії в Україні, крім того, що шкода, яку завдали довкіллю нашої країни, вже становить майже 63 мільярди доларів. У довкілля надходять продукти згоряння боєприпасів, ракетного палива, викиди паливно-мастильних матеріалів та інших небезпечних хімічних сполук з подальшим їх включанням до харчових ланцюгів біологічних організмів. Руйнування каналізаційних насосних станцій призводить до того, що зворотні води з населених пунктів потрапляють у Дніпро без будь-якого очищення. І останній чинник, що не є забруднювачем довкілля, проте суттєво впливає на опірність організму й відповідно підвищує ризик небезпечного впливу забруднювачів, як зазначила Олена Турос, це – хронічний стрес. Її колеги з цього інституту ще з початку введення воєнного стану науково обґрунтували та підготували низку профілактичних заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу наслідків військових дій на довкілля та здоров’я людей.
Обговорювали на форумі, певна річ, й тему глобального потепління. Вчені всього світу почали дедалі більше привертати увагу до цієї проблеми, вирішують, як обмежити викиди парникових газів, збільшити кількість електричних авто, розвивають вітряну енергетику. А росія, навпаки, «продукує» глобальне потепління, бо війна, зокрема бойові дії, є одним з небезпечних чинників, що якраз й зумовлюють та стимулюють ці негативні для людства процеси. Не знаю, як сприймають цей факт російські науковці, які, очевидно, теж займаються екологією, а відтак мали б пояснити своїм «темним силам», що розпочата війна знищує не лише українців, а й власний народ. Фактично себе руйнують, про що свідчать масштабні пожежі у Сибіру, повені по всій росії. В зоні ж активних бойових дій на території України суттєво порушується функціонування всієї екосистеми.
– Що у кейсі тернопільських науковців?
– Були підготовлені доповіді не лише фахівців нашого університету, але й медиків, державних службовців, які займаються питаннями екології. Це свідчить про неабиякий інтерес і важливість нашого форуму. Заступник начальника управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації Ігор П’ятківський розповів присутнім про державну систему моніторингу довкілля, зокрема у нашому краї. Деякі показники, як на мій погляд, викликають занепокоєння і мали б насторожити керівництво відповідних структур. Скажімо хімічний стан восьми масивів поверхневих вод Тернопільської області відповідає хімічному стану «недосягнення доброго», а за результатами багаторічного дослідження атмосферного повітря в Тернополі та аналізу щомісячних інформацій у місті спостерігається підвищення фонових концентрацій пилу, оксиду вуглецю, діоксиду сірки, діоксиду азоту, формальдигіду та інших речовин. Отож є над чим працювати.
Низка доповідей стосувалася воєнної проблематики, зокрема про хімічну зброю росії йшлося у нашому спільному з аспірантом Петром Табасом дослідженні щодо застосування руснею хімічної зброї. У доповіді «Біологічна зброя. Біологічний тероризм», над якою працювали професори Сергій Климнюк, Василь Копча та доцент Тарас П’ятковський – ціла історія використання біологічної зброї від давніх часів і до сучасності. Щодо протидії біологічній зброї, то вона мусить бути застосована ще до її використання. Багато інформації для роздумів було оприлюднено й у доповіді «Війна та довкілля» в якій професор Любомир Царик з Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка дослідив масштабність порушень функціонування всієї екосистеми в зоні активних бойових дій. Отож чим довше триватиме війна, тим більше шкоди вона принесе навколишньому середовищу й тим більше негативних наслідків отримаємо в майбутньому. Про це вели мову й науковці кафедри екології та громадського здоров’я з Острозької академії, які представили низку доповідей про екологічну небезпеку.
Коли ми тільки-но розпочинали наші конференції, то головна думка полягала в тому, що довкілля впливає на наше здоров’я, це й з назви стає зрозуміло – «Довкілля та здоров’я». Але минуло понад 20 років, а часи, як правило, змінюються, наука йде вперед, світова наукова медична громада дедалі більше мовить про так зване єдине здоров’я, що, до слова, вже відображено в українському законодавстві. Торішнього жовтня набрав чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я». Документ розроблений, аби врегулювати механізми створення ефективної системи громадського здоров’я в Україні, що сприятиме зміцненню здоров’я людей, запобіганню хворобам і збільшенню тривалості життя. Тому наголос змістився – відтепер мову ведемо про здоров’я людини як у людській популяції, так і в природі, яка теж має бути здоровою, тобто таке всеохоплювальне поняття здоров’я.
У підсумку конференція « Довкілля і здоров’я» стала своєрідним майданчиком для активного обговорення, спілкування, обміну ідеями та вироблення стратегій, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації в Україні.
Лариса ЛУКАЩУК