Коморбідність остеоартрозу та гастроентерологічних недуг є поширеним явищем у клінічній практиці, що вимагає уваги через його потенційний вплив на результати лікування та якість життя пацієнтів. Дослідження засвідчують, що гастроентерологічні захворювання можуть погіршувати перебіг остеоартрозу через збільшений ризик побічних ефектів від лікування та обмеження фізичної активності. Про особливості менеджменту пацієнтів в умовах такої комор бідності – у цьому газетному матеріалі.
Етіологічні чинники та патогенетичні механізми розвитку остеоартрозу
Остеоартроз є складним і багатофакторним захворюванням, яке виникає внаслідок взаємодії генетичних, біомеханічних, біохімічних і запальних процесів. Дослідження вказують, що спадковість відіграє значну роль у розвитку остеоартрозу, особливо – у випадках поліартикулярного ураження. Генетичні фактори можуть впливати на структуру та функцію хряща, а також на метаболічні процеси у суглобах. Ризик розвитку остеоартрозу зростає з віком через накопичення мікропошкоджень у суглобовому хрящі та зниження регенеративного потенціалу тканин. Надмірне навантаження на суглоби, спричинене ожирінням, фізичною роботою або спортивними травмами, може призводити до прискореного зношення хряща. Неправильна біомеханіка суглобів, як-от дисплазія або деформація, також сприяє розвиткові захворювання. Дисбаланс між анаболічними та катаболічними процесами в хрящі, зокрема, зменшення синтезу колагену та протеогліканів і збільшення їх деградації під впливом ферментів (наприклад, металопротеїназ), відіграє важливу роль у патогенезі остеоартрозу. Хоча остеоартроз традиційно вважають незапальним артритом, дедалі більше доказів свідчать про те, що низькорівневе запалення, медійоване цитокінами (наприклад, інтерлейкін-1, фактор некрозу пухлин альфа), сприяє прогресуванню захворювання.
Клінічні особливості остеоартрозу – біль, скутість, обмеження рухливості та деформація суглобів. Ці симптоми обумовлені структурними змінами у суглобах, такими, як: дегенерація суглобового хряща, остеофіти, субхондральний склероз, синовіт. Втрата гладкої поверхні хряща призводить до тертя, болю та обмеження рухів. Кісткові вирости, що утворюються на краях суглобів, можуть спричиняти біль та обмеження рухливості. Потовщення кісткової тканини під хрящем, що є відповіддю на хронічне навантаження. Запалення синовіальної оболонки, що сприяє болю та набряку.
Епідеміологічні дослідження засвідчують, що коморбідність гастроентерологічних захворювань серед пацієнтів з остеоартрозом є доволі поширеною. Деякі дослідження свідчать, що понад 30% пацієнтів з діагнозом остеоартрозу мають супутні гастроентерологічні захворювання. Це вказує на тісний зв’язок між цими двома групами захворювань і на необхідність системного підходу до діагностики та лікування пацієнтів з остеоартрозом. Розуміння частоти та природи коморбідних гастроентерологічних захворювань у пацієнтів з остеоартрозом є важливим етапом у покращенні клінічної практики та результатів лікування цих пацієнтів.
Як впливають коморбідні гастроентерологічні захворювання на перебіг остеоартрозу?
Коморбідні гастроентерологічні захворювання можуть значно впливати на перебіг остеоартрозу як через прямі механізми, так і через спільні патогенетичні фактори. Гастроентерологічні стани, як-от хронічний гастрит, виразкова хвороба та запальні захворювання кишківника, можуть призводити до загального погіршення стану здоров’я, що може ускладнити управління симптомами остеоартрозу та знизити якість життя пацієнтів.
Нестероїдні протизапальні препарати, які часто використовують для лікування болю та запалення при остеоартрозі, можуть призводити до розвитку гастроентерологічних ускладнень, таких, як гастрит, виразкова хвороба та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Це може створювати додаткові труднощі в лікуванні остеоартрозу та обмежувати можливості застосування нестероїдних протизапальних препаратів у таких пацієнтів.
Найефективніші методи діагностики
Для виявлення гастроентерологічних захворювань у пацієнтів з остеоартрозом застосовують різноманітні методи діагностики, це і клінічний огляд, і лабораторні та інструментальні дослідження. Клінічний огляд містить збір анамнезу та фізичне обстеження пацієнта з урахуванням симптомів гастроентерологічних захворювань, таких, як біль у животі, діарея, закрепи, втрата апетиту тощо. Додатково лабораторні дослідження, а саме аналізи крові, калу та сечі, можуть виявити патологічні зміни, що вказують на наявність гастроентерологічних захворювань.
Інструментальні методи діагностики включають ендоскопію, колоноскопію, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію. Ендоскопія та колоноскопія дозволяють прямо візуалізувати стан слизової оболонки шлунка й кишківника, виявляти виразки, пухлини та інші патологічні утворення. УЗД, комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія можуть бути корисними для оцінки структурних змін у внутрішніх органах і виявлення патологічних процесів.
Кожен з цих методів має свої переваги та обмеження. Вибір конкретного методу діагностики може залежати від клінічних симптомів, історії захворювання та підозри на конкретні патологічні стани. Комбіноване використання різних методів діагностики може забезпечити більш точне виявлення та оцінку гастроентерологічних захворювань у пацієнтів з остеоартрозом.
Які обмеження існують у застосуванні нестероїдних протизапальних засобів?
У пацієнтів з остеоартрозом та гастроентерологічними захворюваннями застосування нестероїдних протизапальних препаратів обмежене через ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Нестероїдні протизапальні препарати, як-от ібупрофен, диклофенак, напроксен та інші, можуть призводити до виразкової хвороби, гастриту, кровотечі та інших ускладнень шлунково-кишкового тракту, особливо при тривалому та високодозному прийомі. Це важливо у пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями, такими, як виразкова хвороба, хронічний гастрит або запальні захворювання кишківника, де ризик розвитку ускладнень підвищений.
Для пацієнтів з такими коморбідностями стратегія лікування остеоартрозу може базуватися на виборі менш шкідливих для шлунково-кишкового тракту альтернатив, які мають менш виражений вплив на слизову оболонку шлунка та кишківника. Крім того, може бути застосована стратегія мінімізації доз і тривалості лікування нестероїдними протизапальними препаратами, а також комбіноване лікування з препаратами для захисту шлунково-кишкового тракту. Такий індивідуалізований підхід до лікування може допомогти знизити ризик ускладнень шлунково-кишкового тракту та забезпечити ефективне управління болем і запаленням у пацієнтів з остеоартрозом та гастроентерологічними захворюваннями.
Деякі дослідження свідчать про те, що в пацієнтів з остеоартрозом і гастроентерологічними захворюваннями побічні ефекти від нестероїдних протизапальних препаратів виникають достатньо часто, зокрема виразкова хвороба, гастрит, кровотечі та інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту. Крім того, враховуючи великий обсяг застосування нестероїдних протизапальних препаратів у лікуванні остеоартрозу, важливо підкреслити, що навіть злегка підвищені ризики можуть мати значні наслідки для гастроентерологічного здоров’я пацієнтів.
Рекомендації щодо дієти та способу життя
Пацієнтам з остеоартрозом та гастроентерологічними захворюваннями необхідно надавати комплексні рекомендації щодо дієти та способу життя для забезпечення оптимального управління симптомами обох захворювань і запобігання подальших ускладнень. Рекомендації щодо дієти можуть включати зменшення споживання продуктів, що містять велику кількість насичених жирів і простих вуглеводів, таких, як фастфуд, солодощі, солона та жирна їжа. Замість цього, слід рекомендувати пацієнтам збагачувати своє харчування продуктами, що містять велику кількість незбагачених вуглеводів, таких, як овочі, фрукти, цільнозернові продукти, риба та продукти, збагачені омега-3 жирними кислотами.
Додатково до дієти рекомендують модифікацію способу життя, що може включати збереження здорової маси тіла, заняття фізичною активністю з низьким навантаженням на суглоби, такими, як плавання, велосипед або ходьба, а також використання методів релаксації для зменшення стресу та поліпшення якості сну. Ці рекомендації мають на меті не лише поліпшення симптомів остеоартрозу та гастроентерологічних захворювань, але й збереження загального здоров’я й покращення якості життя пацієнтів.
Нові методи дослідження та лікування
Для пацієнтів з остеоартрозом і гастроентерологічними захворюваннями виникає потреба в ефективних методах дослідження та лікування. Нові методи дослідження можуть включати застосування різноманітних технік для більш точної оцінки стану суглобів і шлунково-кишкового тракту. Наприклад, використання таких методів діагностики, як магнітно-резонансна томографія або комп’ютерна томографія, може дозволити отримати детальніші зображення структур суглобів та органів шлунково-кишкового тракту, що сприятиме точнішій діагностиці й плануванню лікування.
У сфері лікування нові технології можуть застосовувати біологічні препарати, такі, як біологічні модифікатори та клітинна терапія, для регенерації тканин суглобів і зменшення запалення. Крім того, нові методи фармакотерапії можуть включати розробку нових класів лікарських засобів, які мають менший вплив на шлунково-кишковий тракт, задля зменшення ризику побічних ефектів у пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями.
Такі інноваційні підходи можуть принести значну користь для пацієнтів, сприяючи покращенню якості життя та результатів лікування. Проте для ефективного впровадження цих методів необхідні додаткові дослідження та клінічні випробування з метою підтвердження їх безпеки та ефективності в цільовій популяції пацієнтів з остеоартрозом і гастроентерологічними захворюваннями.
Ірина ГАЛАБІЦЬКА,
доцентка кафедри терапії
та сімейної медицини ТНМУ