1 листопада Україна вшанувала 80-ті роковини з дня упокоєння митрополита Андрея Шептицького. Не оминув цю дату і наш університет. До ТНМУ завітав директор «Фундації – «Андрей», доцент кафедри богослов’я Українського католицького університету, доктор наук соціальних комунікацій Михайло Перун. У рамках зустрічі з викладачами, працівниками та студентами нашого університету відбувся показ документального фільму «Андрей Шептицький: актуальне», автором якого, власне, він є.
Представив товариству Михайла Перуна ректор ТНМУ, професор Михайло Корда, зауваживши, що пан Михайло разом з іншим також є автором однієї з найбільш нині фундаментальних книг-монографій в Україні про митрополита Андрея Шептицького. На початку зустрічі Михайло Михайлович запросив до слова владику Теодора Мартинюка, привітавши його з обранням архієпископом і митрополитом Тернопільсько-Зборівським УГКЦ.
«Ми нині зібралися, щоб почерпнути для себе не просто інформацію, додаткові цінні знання, а щоб збагатити своє серце», – мовив владика Теодор. Він зауважив, що наступного року відзначатимемо 160-ту річницю від дня народження митрополита Андрея, тому Тернопільська обласна рада прийняла рішення, щоб проголосити в нашій області 2025 рік роком митрополита Андрея Шептицького, який направду був і залишається одним з велетнів українського народу. Владика Теодор наголосив, що для митрополита Андрея кожен українець і кожна українка означали бути народом, тобто кожен з нас, кожна особистість має своє незамінне значення у побудові української нації.
Детальніше про митрополита Андрея розповів Михайло Перун, подарувавши ректору Михайлові Корді на добру згадку про зустріч книгу «На скелі віри. Митрополит Андрей Шептицький» (автори Оксана Гаєва, Михайло Перун). «Сьогодні у нас не традиційна лекція, як ви звикли, – звернувся він до студентства. – Це радше мої думки про митрополита Андрея Шептицького, якими хочу поділитися з вами. А також документальний фільм, де показано, в чому він актуальний і нині». Михайло Перун наголосив, що ні митрополит Андрей Шептицький, ані його наступник Патріарх Йосиф Сліпий, виходець з тернопільської землі, не зазнали Української держави, але їхній внесок для того, щоб ми її мали, є надзвичайним.
Так, митрополит Андрей, окрім того, що розвивав церковне життя, при допомозі греко-католицької церкви створював дуже важливі для нашого народу інституції. Передусім він започаткував перший шпиталь для українців, інвестував власні кошти в українську скаутську організацію «Пласт», тобто в духовне та патріотичне виховання молоді, мріяв у Львові відкрити український університет, що, на жаль, за його життя не склалося, проте все ж заснував Греко-католицьку богословську академію. Як великий поціновувач мистецтва митрополит Андрей також збирав українські ікони, створивши приватну фундацію «Церковний музей». Утім, за короткий період він зібрав таку велику колекцію ікон, що довелося викуповувати для них окреме приміщення. Згодом митрополит передав «Національний музей у Львові» в дар не галичанам, не львів’янам, а всьому українському народу. Під час його відкриття тогочасний голова українського товариства «Просвіта» наголосив, що якби за все своє життя митрополит Андрей відкрив лише Національний музей, його вже можна було б вважати найбільшим українцем усіх часів. Чому? «Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького» (назва з грудня 2005 року) вміщує одну з найбільших збірок сакральної ікони, збережених у Європі, – а це понад 400 ікон. Митрополит Андрей Шептицький також заклав у музеї європейське мистецтво: під час кожної подорожі в країни Європи він викуповував твори Рембрандта, Дюрера та ін., тобто завдяки йому нині маємо надзвичайну важливу спадщину європейського мистецтва. Викуповував й твори Тараса Шевченка, Івана Труша та інших українських митців-сучасників, яких підтримував фінансово, щоб вони творили українське сакральне мистецтво. Викуповував також книги, стародруки, різноманітні пергаментові документи, гуцульські вишиванки, ковані речі – цілу скарбницю артефактів українського мистецтва, які нині збережені завдяки праці митрополита Андрея.
«На жаль, ми жили в ідеології, яка має коріння ще досі. Коли кати українського народу були героями, ними називали вулиці, ми мали перефастриговану історію, часто-густо яку ще зустрічаємо й нині в книгах, навіть шкільних, а наші герої, духовні провідники, світочі нашої держави, були на задвірках, про них і досі мало хто знає», – мовив Михайло Перун. Він закликав студентів, щоб кожен з них знайшов можливість більше довідатися про постать митрополита Андрея Шептицького. Адже це саме йому разом з Патріархом Йосифом Сліпим вдалося зберегти наші духовні національні багатства, це саме вони своєю щоденною молитвою, працею, своїм переконанням і глибоким розумінням викликів побудували те, що називаємо незалежною Українською державою. «Якщо знатимемо про наших світочів, пишатимемося ними – то й матимемо майбутнє», – наголосив Михайло Перун.
Після перегляду документального фільму «Андрей Шептицький: актуальне» Михайло Перун розповів журналістам, що для нього як для автора фільму було дуже важливо поділитися ідеєю про те, що діяльність митрополита Андрея Щептицького була надзвичайно актуальною й у його періоді, тому що він очолив Церкву, коли ми не мали своєї державності, і такою ж важливою залишається його спадщина й зараз. «Усі ідеї, які тоді заклав чи підтримав митрополит Андрей, служать для українського суспільства та для української церкви й нині. Тобто митрополит Андрей Шептицький – актуальний і для нас, людей ХХІ століття. Саме це ключова ідея фільму», – зауважив Михайло Перун. Друга важливість фільму, на його переконання, щоб ми, як українці, незалежно від того, до якої конфесії належимо, зрозуміли глобальність постаті та служіння митрополита Андрея, адже він фактично служив усім, хто жив у ті надзвичайно складні та жорстокі часи та потребував його допомоги.
Поділився власними враженнями про фільм також владика Теодор Мартинюк, зауваживши, що митрополит Андрей був для нього прикладом з дитячих років. Зокрема, він також виховувався у підпільній церкві. Та найбільше був прикладом як монах, адже владика Теодор належить до Студитського уставу, який свого часу відродив митрополит Андрей Шептицький. Владика Теодор розповів, що йому доводилося жити з монахами, які знали митрополита Андрея особисто, спілкувалися з ним. «Тож я, так би мовити, від перших осіб дізнавався про життя Андрея Шептицького, який завжди був та є прикладом для мене, – наголосив владика Теодор. – Щоразу, коли ми щось аналізуємо з діяльності митрополита, подаємо це, як правило, під різними кутами. І ось цей документальний фільм, власне, показаний під таким кутом, наскільки митрополит є актуальним нині. Фільм присвячений діяльності митрополита Андрея Шептицького й відображає частину його величезної спадщини, яку він залишив для нас, для майбутніх поколінь українців». І саме завдяки цій спадщині, переконаний владика Теодор Мартинюк, ми тепер, усвідомлюючи її, отримуємо особливу силу, щоб боротися у цей складний час війни, щоб, власне, тоді, коли ворог намагається посіяти знеохочення, смуток у наших серцях, на основі цієї спадщини можемо продовжувати цю боротьбу – і це надихає. Тож можна сказати, що митрополит Андрей надихає нас і нині.
Насамкінець заходу керівниця Центру виховної роботи та культурного розвитку Марта Руденко подякувала всім за теплу зустріч й особливо Михайлові Перуну за фільм, що залишив по собі сильні враження. «Дякуємо за цей надзвичайний промінь добра, сили й світла, який ви принесли в наше життя», – мовила Марта Руденко та пообіцяла, що після закінчення війни, коли експозиції будуть цілком доступні, наші студенти обов’язково відвідають Національний музей у Львові, щоб ближче доторкнутися до культурної спадщини, про яку подбав митрополит Андрей Шептицький.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлини Миколи ШОТА