Олена Проців: «Бібліотека – дім, де хочеться бути»

Вересень і жовтень традиційно вважають бібліотечними місяцями. Отож нині «Медична академія» – в гостях у директорки бібліотеки ТНМУ Олени Проців. Нас прохолодної осінньої днини зігріває смачна запашна кава й розмова про дім, в якому хочеться бути.

– Пані Олено, на ваш погляд, що найвагоміше впродовж останнього часу вдалося зробити колективові бібліотеки ТНМУ?

– Найважливіше те, що в бібліотеку повернувся читач. Питання відвідування книгозбірень упродовж останніх 20 років дуже болюче. Особливо тепер, коли є інтернет, ґаджети. Але ми зуміли повернути відвідувачів у бібліотеку. Вони люблять сюди приходити.

(Зліва направо) професор Микола ТУРЧИН, директорка бібліотеки ТНМУ Олена ПРОЦІВ, професор Степан ВАДЗЮК

– Як вам це вдалося?

– Ми справді дуже старалися й зуміли зробити так, що студентам тут затишно. Вони приходять сюди не лише для того, щоб отримати підручники, а й провести час з друзями, поспілкуватися, відвідати бібліотечні та провести свої заходи, зустрічі, конференції. Іноді ми їм щось пропонуємо, іноді вони приходять з власними ідеями. Часто ми навіть не втручаємося в цей процес, просто надаємо для проведення заходів читальну залу або ж першу аудиторію, де студенти також дуже люблять збиратися на дистанційні заняття. Вони постійно до нас приходять. По суті, не буває так, щоб наші приміщення залишалися порожніми.

Упродовж останніх десяти років ми зуміли створити в бібліотеці для наших студентів дім, в якому їм добре. За ці роки ми ще цілком оновили фонд навчальної літератури. Кожен наш студент (від першого до старших курсів) забезпечений повноцінним комплектом сучасних підручників і навчальних посібників. А це, варто сказати, доволі багато книжок. Тож доводиться їм приходити до нас з валізами, великими сумками. Якось наші студенти прийшли по книжки навіть з продуктовим візочком із супермаркету, уявляєте?

– Креативність просто зашкалює!

– Так, студенти у нас дуже креативні. Я коли побачила той візочок – аж стерпла. Гадаю: зараз супермаркет матиме до університету претензії, мовляв, ваші студенти самовільно забрали їхнє майно. Ми одразу зателефонували у торгівельний заклад, де підтвердили, що візочок студенти взяли в оренду, залишивши завдаток. Їм треба було занести важкі підручники в гуртожиток, і ось вони у такий спосіб полегшили собі життя. Молодці ж насправді!

– Уже дев’ять років поспіль у рамках відзначення Всесвітнього дня бібліотек у вересні-жовтні ви проводите декаду відчинених дверей.

– Ми започаткували та провели першу декаду відчинених дверей ще 2016 року. Наші заходи здебільшого спрямовані на студентів першого курсу, яких ознайомлюємо з бібліотекою, проводимо для них екскурсії, розповідаємо про наші можливості, якими вони потім активно користуються.

Звичайно, організовуємо зустрічі з цікавими людьми. Скажімо, нещодавно до нас уже вкотре завітав професор кафедри українознавства та філософії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України Олег Герман. Він розповідав студентам про унікальну особистість – Патріарха УКГЦ Йосифа Сліпого. Я сиділа й спостерігала за студентами – вони слухали, не занурювалися в ґаджети.

Прагнемо дати студентам можливість дізнатися більше про українців, які творили світову історію, світову науку. Цього року побачила світ книга ректора ТНМУ, професора Михайла Корди «Українець світової науки», приурочена 170-річчю від дня народження Івана Горбачевського. Її дуже цікаво репрезентували під час урочистого засідання вченої ради ТНМУ заслужений журналіст України Микола Шот і знаний краєзнавець, начальник відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради Руслан Підставка. Власне, саме до них порекомендував звернутися Михайло Михайлович, коли в нас з’явився задум розповісти студентам про видатного українця, вченого-біохіміка, ім’я якого носить наш університет. Іван Горбачевський – це унікальна особистість з унікальною біографією, титан, особлива людина, про яку мовити можна дуже багато.

– Сучасне покоління студентів, як мовиться, практично народилося з ґаджетами в руках, тож кліпове мислення, що стало нашою реальністю, їм особливо притаманне. Як при цьому донести їм таку важливу серйозну інформацію, як знайти ключик до теперішніх дітей?

– Їм має бути цікаво.

– Як же їх зацікавити при тому шквалі інформації, в якому вони постійно перебувають?

– У мене колись був викладач, академік Едуард Гришин, теж доволі знакова постать для нашого міста. Він свого часу приїхав у Тернопіль, викладав у педінституті, потім створив ТЕІПО – один з перших приватних навчальних закладів не лише в нашому місті, а й в Україні. Пан Едуард викладав нам «Основи педагогічної майстерності». Якось ми його запитали, як вибудовувати стосунки з учнями. Його слова я запам’ятала на все життя: «Не треба бути вищими від дітей. Не треба опускатися до їхнього рівня. Треба просто любити дітей». Якщо людина приходить до дітей з любов’ю – вони відкриваються й на інформацію, яку вона несе. Мабуть, наші студенти відчувають, що ми їх тут любимо по-справжньому, тому й відвідують часто нашу бібліотеку. Їх торкнутися можна лише любов’ю. Бо інакше справді в цьому швидкому потоці інформації є небезпека загубити основне. Любов же – дуже особлива річ, адже це одне з імен Бога. І ось коли торкаєшся їх любов’ю, вони починають сприймати все по-іншому. І тоді долаються всі ці нюанси кліпового мислення. Так, сучасні студенти трошки по-іншому мислять, по-іншому уявляють, поза тим залишаються тими ж дітьми, яким потрібні основоположні цінності. Тож ми намагаємося допомогти юнакам і дівчатам віднайти їх. Утім, не люблю, коли кажуть, що бібліотека – це соціокультурний центр, хоча за своєю суттю вона такою є.

– Як любите характеризувати бібліотеку?

– Бібліотека – дім, де хочеться бути, де тепло серцю, де затишно. І звичайно, це місце, де можна відшукати будь-яку необхідну інформацію. І нашим студентам, і аспірантам, і викладачам. До слова, вкотре хочу наголосити, що від початку війни в Україні в рамках програми «Stand With Ukraine» провідні світові видавництва відкрили доступ українським науковцям до своїх ресурсів. Це справді унікальна можливість користуватися практично всіма світовими надбаннями, доступ до яких раніше був платним і доволі дорого коштував. Ми розказуємо, показуємо, пояснюємо, як скористатися цим доступом, зайти потрібні джерела. Формуємо бібліографічні списки, покажчики для того, щоб полегшити пошук інформації, щоб вивільнити для науковців час, власне, для науки, а не для цих справ.

Стараємося знайти якнайкращі підручники. Не раз про це казала й повторюся: вдячна керівництву вишу, яке робить усе, щоб забезпечити наших студентів та аспірантів якісними сучасними навчальними й науковими виданнями. Ми також дуже вдячні нашим викладачам за те, що постійно поповнюють фонд бібліотеки цінними книжками. Днями чудовий подарунок нашій книгозбірні зробили професори Микола Турчин і Степан Вадзюк, які є редакторами наукового перекладу одного з найкращих у світі підручників з офтальмології «Офтальмологія: текст і кольорові ілюстрації» Марка Баттербері, Конора Мерфі та Коліан Віллоубі. Нещодавно цей підручник побачив світ у видавництві «Медицина». Микола Васильович і Степан Несторович подарували один примірник з дарчим написом бібліотеці. Наші читачі вже можуть ним користуватися. Нам дуже приємно, коли викладачі дарують бібліотеці підручники свого авторства. Це дуже гарна традиція! Завдяки ній наш фонд поповнюється просто унікальними виданнями. Адже так важливо, що наші студенти можуть користуватися сучасними атласами, підручниками, посібниками. Друковане слово, якісні ілюстрації мають особливе значення, коли вивчаєш медицину.

Зрештою, електронні підручники також необхідні. Наразі наш науковий репозитарій, де розміщено статті науковців ТНМУ, дисертації, магістерські роботи, дуже відвідуваний. А ще в мене є мрія сформувати повноцінну електронну бібліотеку. Сучасні реалії, пандемія та війна засвідчили, що потрібно надавати різні можливості доступу до інформації. Але вони мають не виключати одне одного, а доповнювати, працювати разом. Попри те, я не боюся, що коли ми створимо повноцінну якісну електронну бібліотеку з дотриманням усіх авторських прав для того, щоб користувачі мали безперервний доступ до ресурсу, студенти не будуть ходити до нас. Вони будуть сюди ходити! За чимось іншим. За особливою атмосферою.

– Тим більше, що тепер особлива атмосфера в бібліотеці ТНМУ ще й пахне кавою, адже нещодавно тут з’явився кавовий автомат. Засвідчую: кава у вас надзвичайно смачна!

– О, ця кавомашина! Нещодавно в нас був день безкоштовної кави: обравши напій за смаком, студенти зібралися на другому поверсі, співали пісні, декламували вірші про каву. До речі, юнак, який поставив нам цей кавовий автомат, – параолімпійський чемпіон світу з біатлону Тарас Радь. Дуже хочу організувати зустріч з ним для студентів, вже є попередня домовленість. Надзвичайно світла позитивна людина!

Ось, бачу, заходить у бібліотеку студент, погладив нашу кицю Принцесу, пішов по каву, відтак подався до читальної зали. Так і має бути. Бібліотека – це дім, куди студенти приходять. Дім, де збирається студентська спільнота. Дім, де вони можуть знайти все потрібне для навчання й наукової роботи. Дім, де їм комфортного та затишно. Дім, де, гадаю, їм цікаво. Працюватимемо, щоб так було й надалі. Щоб наші студенти сюди хотіли приходити й могли знайти щось таке, чого не знайдуть в іншому місці, що складно знайти в інтернеті. В бібліотеці справді можна знайти все, будь-яку інформацію. І при цьому бути впевненим в її достовірності.

Тож сподіваюся, що наші відвідувачі приходитимуть сюди, користуватимуться нашими ресурсами, нашими послугами, нашою допомогою. Що ми будемо їм потрібні й надалі. Адреса бібліотеки ТНМУ: вулиця Січових Стрільців, 8. Ми завжди раді гостям!

Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА