Паломництво – важливий аспект духовного життя. Відвідування святих місць часто спонукає людину замислитися над власним життям, своїми стосунками з Богом, допомагає повернутися до інтенсивного духовного життя, а також випросити різні ласки через молитву та жертовність. Прочанин ставить перед собою мету й, маючи її перед очима, прямує до неї крок за кроком. На шляху він переживає труднощі, нестачі, моменти взаємодопомоги та дружби. Дорогою людям легше усвідомити свої обмеження, немічність і потребу в інших людях і Богові. Дорогою людина вчиться розуміти та приймати слабкості своїх супутників, вчиться милосердя та виходить зі своєї замкнутості.
Маючи за плечима чималий досвід попередніх подорожей, я також, отримавши пропозицію, приєдналася до паломницької групи, яка мала на меті відвідати святі місця в різних куточках Європи та жертвувати свої молитви за перемогу України.
І от мандрівка розпочалася, а перші випробування не забарилися на українсько-угорському кордоні, де ми простояли в 11-ти годинному очікуванні переїзду. Але пізніше, після щасливого перетину митниці, ми були винагороджені спогляданням чудової архітектури старовинних і більш сучасних будівель Будапешта по обидва боки Дунаю, відчули аристократичний дух Відня, в якому відвідали у центрі Старого міста собор Святого Стефана. Хоч там ми були досить короткий відрізок часу, та все ж наші прочани змогли насолодитися заворожувальними звуками органу та естетикою високих шпилів готичної споруди.
Коли ми покинули кордони Австрії, то попрямували до Словенії – маленької мальовничої, я б навіть сказала, казкової країни з привітними, щирими та дуже відкритими людьми. Наша зупинка була біля Птуйської Гори – невеликого селища вздовж дороги Птуй-Майшперк, центром якого є площа та чудовий готичний костел, який стоїть на вершині пагорба заввишки 352 метри й видно його ще здалеку. Одна з найгарніших готичних церков Словенії, названа базилікою Діви Марії Покровительки та датується XV століттям, зазнала багато пограбувань і пошкоджень під час турецьких набігів, але місцевим мешканцям вдалося зберегти цей духовний осередок і пам’ятку архітектури.
Образ Пречистої Діви Марії в бароковому головному вівтарі лагідно запрошує підійти ближче. Під її покровом зображено 82 особи, що становить цінну колекцію портретів людей того часу. Не так багато в Європі паломницьких церков, в яких Марія так широко розкидає свій плащ благодаті, й водночас панує в такій величній святині, що багато місцевих жителів називають її високою піснею готики. Наші прочани молилися Літургію перед Святою Заступницею у спільних і приватних наміреннях, а наступного дня продовжили подорож.
Відтак нашою зупинкою була вишукана та колоритна Італія поблизу Тревільо в провінції Бергамо у духовному центрі Краваджо, головною спорудою якого є церква Санта-Марія-дель-Фонте. Італійці мають велику набожність до Мадонни з Караваджо, тому це святе місце щороку приймає велику кількість прочан з різних куточків Італії та Європи. Історія появи цієї святині датується 1432 роком, коли Діва Марія з’явилася на галявині Маццоленго біля Караваджо та передала послання людям через молоду жінку Джаннетті Варолі про молитву й піст для їхнього ж спасіння, а опісля на цьому місці почало бити чудотворне джерело.
Нас зустріла базиліка з величною алеєю, яка веде до неї, площами та портиками, грайливим водограєм і цікавими видами риб у ньому. Це було ідеальне місце для паузи в молитві, покаяння, духовного та фізичного відновлення після тривалого й дещо важкого переїзду. Хотілося залишитись тут трішки довше, але слід було рушати далі до основної зупинки нашої подорожі, там, де небо торкається землі, – монастиря Ла-Салет у високих Альпах.
Отож продовженням нашого паломництва був неймовірний, заворожувальний, а для когось досить тривожний переїзд з Італії у Францію нескінченними серпантинами Альп. Сидячи на другому поверсі автобуса перед панорамним вікном, споглядаючи цю нерукотворну красу, я відчувала неймовірні емоції захоплення, особливо вони переповнювали тоді, коли наш автобус вправно вирулював над урвищами та обривами. Погода мінялася залежно від того, як ми піднімалися в гори – сонце закрили густі та темні хмари, з яких пішов дощ, а потім і сніг.
Та, врешті-решт, ми добралися до цього святого місця, яке знаходиться високо в горах на 1800 м над рівнем моря. У середині ХІХ століття цю дорогу можна було подолати хіба верхи на мулі, бо навіть конем туди ніхто не заїжджав, а зараз там чудова автомобільна траса. Наприкінці цього шляху наші паломники побачили величний собор Пречистої Діви Марії, монастир і реколекційні приміщення. Ми знали, що навколо відкриваються неймовірні краєвиди французьких Альп, але цього разу все було оповите хмарами й сніжило, тому мали змогу більше часу приділити молитві.
Після Святої Літургії нас ознайомили з історією цього місця. 1846 року Матір Божа на горі в Ла-Салет з’явилася двом пастушкам – 15-річній Меланії Кальва й 11-річному Максиміну Жіро. Спочатку діти побачили прекрасну жінку, яка сиділа на камені та плакала. Вона була вбрана в одяг, подібний до того, в якому ходили жінки того краю, але на плечах мала тяжкий ланцюг, а на шиї менший, на якому був великий хрест з розп’яттям і лещатами ліворуч та молотком праворуч. Сама жінка була оточена сяйвом, тому діти назвали її «Прекрасна Пані». На місці з’явлення, там, де стояла Пресвята Діва Марія, й донині, почало бити чудотворне джерело, що принесло багато зцілень.
На площі перед собором, де поставлені фігури Діви Марії та дітей-пастушків, вся паломницька група заспівала молитву «Боже, великий, єдиний…», яка йшла із самої глибини наших сердець у повній довірі та надії на Боже милосердя.
Перше речення послання Божої Матері звучить: «Прийдіть, діти мої, не бійтеся», а потім мовиться про прекрасну обітницю великого благословення для всіх нас, як плоду нашого особистого покаяння. Ми повернулися додому духовно оновленими та збагаченими невидимими Божими ласками з глибокою вірою в Його опіку та любов.
Олександра ГАЛИЦЬКА-ХАРХАЛІС,
доцентка кафедри анатомії людини ТНМУ