Хто з нас у дитинстві не любив їзди на ровері та й так – щоб аж вітер в обличчя. Але з віком хтось залишив це заняття, комусь часу не вистачає, а хтось взагалі закинув велосипед подалі. Професорка кафедри медичної реабілітації Тетяна Бакалюк стверджує, що велоспорт – це заняття і для здоров’я, і для душі. Крутиш собі педалі й насолоду від навколишньої краси отримуєш. В її родині всі їздять на ровері. Внуки теж полюбили цей вид спорту та із задоволенням катаються.
Велоспорт – чудовий засіб для подорожей і пригод. «Катаючись на велосипеді, можна досліджувати нові місця, насолоджуватися архітектурою, відкривати для себе краєвиди, до яких складно дістатися на іншому транспорті, – каже пані Тетяна. – Мрію, щоб у нашому місті була більша кількість велодоріжок. Наприклад, у Німеччині, в містах такої величини, як Тернопіль – переважно велосипедний рух».
З усіх видів фізичної активності, якими вона займалася або ж пробувала оволодіти, велоспорт найбільше сподобався, бо, крім того, що покращує настрій, заспокоює та впорядковує думки, має багато переваг для зміцнення здоров’я. Регулярне катання на велосипеді покращує циркуляцію крові, знижує ризик серцевих захворювань, цукрового діабету 2 типу, сприяє кращому функціонуванню мозку та насиченню організму киснем.
Пані Тетяна пригадала, як з групою велотуристів подорожувала Карпатами – проїхала за п’ять днів 300 км і піднялися на три вершини. Відчуття були незабутні! На ровері об’їздила чимало туристичних принад Тернопільської та Львівської областей. «Влітку з радістю їду на велосипеді в парк, роблю коло навколо озера, тішуся, що наші парки, Тернопільський став, природа такі гарні, я відчуваю себе у справжньому європейському місті. Приємно зустріти в парку працівників нашого університету, які вийшли на пробіжку або теж їдуть на велосипеді», – мовить професорка.
Особливо її захоплює їзда пересіченою місцевістю або пагорбами, бо це додає не лише драйву, а й є своєрідним силовим тренуванням, коли м’язи повинні працювати під великим навантаженням для подолання підйомів. Така різноманітність у навантаженнях стимулює ріст м’язової сили. Під час їзди, крім основних м’язів ніг, активно працюють і стабілізувальні м’язи, зокрема м’язи кору (прес, поперек). Вони допомагають підтримувати рівновагу та правильну посадку, що також сприяє загальному зміцненню м’язів тулуба. Регулярні поїздки на велосипеді допомагають розвивати координацію рухів і підтримувати рівновагу. Велоспорт може допомогти навіть поліпшити якість сну, знижуючи проблеми з безсонням.
На відміну від бігу, велоспорт має низьке навантаження на суглоби, що робить його ідеальним для людей з проблемами суглобів нижніх кінцівок. Звичайно, можна замінити такі навантаження на велотренажері, але якщо дозволяють погодні умови, все ж таки краще виїздити на природу. Свіже повітря та навколишні ландшафти штучно створити не можливо, це універсальна форма фізичної активності, якою можуть займатися люди різного віку – від дітей до літніх людей, підтримуючи здоров’я та активність протягом життя.
«Узагалі пасивний відпочинок – не для мене, я прихильниця фізичних активностей», – пояснює Тетяна Бакалюк.
Окрім велоспорту вона любить піший туризм, спелеологію. До війни щорічно з друзями ходила в гори, зокрема у Ґорґанах змогла подолати різні вершини, побувати на Сивулі, Молодій, Довбушанці, Яйко-Ілемському, Грофі. Цікавою була подорож усім колективом кафедри в знамениту печеру Тернопільщини «Оптимістична». За загальною довжиною ходів вона впевнено посідає перше місце в Європі та друге в світі, поступаючись лише Мамонтовій печері у США (штат Кентуккі). Тоді їм вдалося здолати вісім кілометрів печерного лабіринту, побувати на глибині 60 метрів, пройти складними та надзвичайно звивистими вузькими шляхами, побачити п’ять станцій експедицій та розмаїття сформованих за мільйони років кристалів, уперше зустріли й сплячих кажанів, які занесені в Червону книгу.
«А яке у печерах повітря! Особливо відчуваєш це, коли тебе оточують величезні глиби каміння та йдеш, а в деяких місцях навіть повзеш у вузькому скелястому отворі, – розповідає пані Тетяна. – Нестача повітря не дала б можливості просуватися, але воно було унікальне, дихалося так легко, що не знали, звідки й бралися сили для проходження маршруту. Недарма вже кілька століть існує метод лікування відомий, як спелеотерапія. (від грецького «спелеон» – печера). Активний відпочинок зарядив нас енергією на декілька місяців. Незважаючи на складність екскурсії, до печери хочеться повернутися знову. Дуже хочу ще раз зазирнути в цю таємницю незайманої природи, відчути сприятливий вплив печерного повітря, зарядитися енергією та ще раз випробувати власніфізичні можливості».
Знайдіть можливість спробувати це захоплення й, можливо, велоспорт прийде й у ваше життя та не лише поліпшить фізичну форму, а й відкриє нові обрії. Перший крок може бути маленьким, але з кожним обертом колеса відкриватимете для себе новий захопливий світ.
Лариса ЛУКАЩУК