Про епідемію ВІЛ/ СНІД у суспільстві та й медичних колах згадують не часто, бо триває вона не одне десятиліття і ми вже й ніби до неї звикли. Здається, визнаємо проблему, але не завжди усвідомлюємо її масштабність.
Спеціалізоване амбулаторно-поліклінічне відділення профілактики й лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу у складі обласного медичного центру соціально-небезпечних захворювань діє в Тернополі ще з 2017 року. Як за останні три роки змінилася діяльність його спеціалістів, чи вплинуло повномасштабне вторгнення на лікування пацієнтів і взагалі, яка наразі ситуація з ВІЛ на Тернопільщині, розповіли керівники обласного медичного центру соціально-небезпечних захворювань – генеральний директор Василь Галанов і заступниця медичного директора Софія Заяць.
Два головні напрями діяльності відділення – це профілактика та лікування пацієнтів з ВІЛ/ СНІДом. Саме сюди скеровують пацієнтів, в яких його діагностували. Тестування на ВІЛ зараз здебільшого проводять за допомогою швидких тестів. Для цього потрібна лише одна чи дві краплі крові й результат можна отримати вже за 15-30 хвилин. Кожна людина має право раз на рік пройти тестування у свого сімейного лікаря, якщо в неї виникла підозра на це захворювання або ж вживає наркотики чи належить до якоїсь з груп ризику. Тестування також проходять чоловіки перед призовом на військову службу та вагітні жінки – за добровільною згодою або за медичними показаннями. Якщо ж результат швидкого тесту позитивний, то пацієнта скеровують до відділення профілактики та боротьби зі СНІДом для проведення точніших лабораторних досліджень. У Тернополі ці дослідження, а також швидкі тести можна пройти в лабораторії відділення профілактики та боротьби зі СНІДом за адресою: вул. Романа Купчинського, 14.
Антиретровірусна терапія: концентрація зусиль
Препаратами для антиретровірусної терапії відділення забезпечене, а оскільки вона є пожиттєвою, то пацієнти регулярно звертаються для отримання ліків. Препарати видають загалом на пів року, якщо пацієнт прихильний до терапії. Якщо ж людина ігнорує приписи лікаря, має від’ємні лабораторні показники вірусного навантаження, то лікарі проводять профілактичні бесіди та контролюють видачу медикаментів. Безперервність терапії в цьому випадку є вкрай важливою, тому ще одна мета медиків – зробити так, щоб пацієнти не пропускали прийом ліків.
– В Україні проти вірусу імунодефіциту людини застосовують сучасну трикомпонентну терапію. Наші пацієнти приймають такі медпрепарати, які вміщають три компоненти в одній піґулці, один раз на день, але за умови, що в один і той же час, – розповідає заступниця медичного директора Софія Заяць. – Фінансова сторона забезпечення антиретровірусною терапією відбувається частково з державного бюджету та завдяки міжнародним організаціям, як-от Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Для ВІЛ-позитивної людини, зрозуміло, це лікування є безоплатним, як і медпрепарати для лікування та профілактики опортуністичних інфекцій. Наразі 763 пацієнти в нашій області отримують безкоштовно антиретровірусне лікування.
Значну частину діяльності відділення складає просвітницька робота серед мешканців, фахівців інших напрямів і координаційна роль. На території Тернопільщини є шість сайтів антиретровірусної терапії: у Тернополі, Борщеві, Чорткові, Кременці, Збаражі та Теребовлі. Розподіляють антивірусну допомогу, яка надходить до обласного клінічного центру соціально-небезпечних захворювань, за вимогою сайту АРТ для кожного пацієнта відповідно до його потреб.
Загальна кількість ВІЛ-позитивних краян значно зростає
За словами генерального директора обласного медичного центру соціально-небезпечних захворювань Василя Галанова, військові дії та значна кількість внутрішньо переміщених осіб на території нашої області можуть призвести до ще більшого зростання захворюваності на ВІЛ. Це обумовлено міграцією населення, збільшенням кількості незахищених статевих стосунків. Якщо до повномасштабного вторгнення під меднаглядом перебували 600 осіб, то наразі медики зареєстрували 843 людини, які перебувають на диспансерному обліку, 763 особи отримують антиретровірусну терапію. Але не всі пацієнти, які перебувають на диспансерному обліку, отримують АРТ. Причини різні: низька прихильність до терапії, є люди, які виїхали за кордон, але нормативні документи та накази МОЗ «не дозволяють» їх зняти з обліку. Тому така й розбіжність у статистиці. Внутрішньо переміщені особи забезпечені антиретровірусною терапією на тих умовах, що й мешканці краю. Взагалі ж загальна кількість ВІЛ-позитивних людей в області останніми роками значно зростає. Це свідчить про те, що медичні працівники якісніше тестують, пильніше приглядаються до груп ризику або ж й насправді кількість ВІЛ-позитивних людей зростає. Наш регіон утримує назву «здорового» через найнижчу сходинку в загальнонаціональному рейтингу виявлення цієї інфекції впродовж багатьох років. Хоча і тут закрадається сумнів: бо якщо протестувати всіх тих пацієнтів, які за клінічними ознаками його потребують, то не відомо, чи втрималися б ці показники.
– У нашому краї діагностування на виявлення ВІЛ за ініціативи медичного працівника чи сімейного лікаря малоактивне, тому маємо тут ще великий фронт робіт, – каже Василь Галанов. – Переважно тестують вагітних, тих, кому потрібна якась довідка, чи військовослужбовців, а за статистикою за скеруванням медпрацівника число протестованих складає лише 13 відсотків від загальної кількості, це надзвичайно низький показник. Є потреба його збільшити.
Хто частіше хворіє на ВІЛ?
Нині більшість випадків зараження ВІЛ відбувається статевим шляхом. Майже 83% нових випадків припадають на цей шлях. Особливо це стосується старших вікових категорій пацієнтів. Це пов’язано з тим, що ВІЛ-інфекцію в них діагностую невчасно. Таких недужих часто діагностують за клінічними показами, їх доправляють до медиків у вкрай важкому стані, відтак показники інвалідизації та смертності досить високі. Щодо молоді також ситуація вкрай невтішна – рано починають статеві стосунки, відтак через незахищений секс відбувається інфікування. Переважна кількість ін’єкційних наркоманів – це теж молоді люди, отож ВІЛ молодіє. Вихід з цієї ситуації Софія Заяць вбачає в активній профілактичній роботі серед молоді. Звісно, працівники центру організовують просвітницькі акції серед школярів старших класів, студентської молоді, але охопити таку кількість молодих людей вони не в змозі, тут потрібна державна стратегія та чітко прописані заходи щодо цієї роботи, вважають спеціалісти.
Кадровий потенціал
Наразі у відділенні працюють 12 фахівців – окрім лікарів, у штаті є медичні сестри, соціальний працівник, психолог, епідеміолог. Є спеціалісти, які трудяться за сумісництвом, – педіатр та акушер-гінеколог. Цього достатньо для обслуговування 843 пацієнтів. Окремий підрозділ відділення – лабораторна служба, яка повноцінно забезпечена фахівцями. Фінансування пакету Національною службою здоров’я дозволяє забезпечити цим працівникам гідну зарплатню. Щодо лікування пацієнтів, то на одного хворого держава виділяє 340 грн. 92 коп. на місяць, цього достатньо пацієнтові, який проходить АРТ-терапію чи медпрепарати задля профілактики цієї інфекції. 20 відсотків коштів заклад заробляє самостійно. Тож коштів цілком вистачає. Звісно, якщо б держава збільшила фінансування, то, можливо, й зреалізували б усі завдання національної української стратегії боротьби зі СНІДом. Наразі ж, як зауважує головний лікар центру Василь Галанов, основні зусилля мають скерувати на виявлення й профілактику розповсюдження ВІЛ задля зниження кількості інфікованих. «Це та ланка, яка страждає найбільше як на Тернопільщині, так і в Україні, – підкреслює пан Василь. – Робимо все можливе, щоб цього досягти».
Лариса ЛУКАЩУК