Софія Берегуляк: «Добрий лікар має бути не лише практиком, а й дослідником, який розвиває науку та впроваджує інновації»

Софія Берегуляк, студентка четвертого курсу медичного факультету, є яскравим прикладом гармонійного поєднання професійного розвитку, наукової допитливості та активної громадської позиції. Народилася вона в Тернополі, у сім’ї лікарів. Закінчивши спеціалізовану школу №7 з поглибленим вивченням іноземних мов, Софія довго вагалася, обираючи майбутній шлях, але, зрештою, зупинилася на медицині. Нині вона не лише успішно опановує складну науку, а й активно проявляє себе як лідерка студентського самоврядування, науковиця та організаторка доброчинних ініціатив. У цьому інтерв’ю Софія ділиться своїм шляхом, мотивацією, досягненнями та баченням майбутнього, розкриваючи, як їй вдається балансувати між навчанням, наукою та громадською діяльністю.

– Коли вирішили стати лікаркою?

– Дуже довго вагалася, адже мене цікавили різні сфери. З одного боку, в моїй сім’ї всі лікарі, і це створювало певне заохочення та водночас надихало. З іншого – я розглядала безліч напрямів – від гуманітарних до технічних. У десятому класі я відвідала День відкритих дверей у ТНМУ й ця подія стала для мене вирішальною. Мене вразила атмосфера університету, розповіді викладачів про сучасну медицину, можливості для розвитку. Остаточне рішення прийняла після складання ЗНО, коли зрозуміла, що мої найкращі результати – з біології. Тоді відчула, що медицина – це саме те, де зможу реалізувати себе.

– Між якими спеціальностями ви обирали?

– Мене приваблювали юриспруденція, технічні спеціальності, навіть інженерія, адже ці галузі нині відкривають широкі перспективи. Багато читала про новітні технології, штучний інтелект, їхній вплив на суспільство. Але, врешті-решт, обрала медицину, бо вона унікальна: тут можна поєднати науку, технології, право й найголовніше – допомогу людям. Сучасна медицина стрімко розвивається – від роботизованої хірургії до генної інженерії, тож хочу бути частиною цих змін, які формують майбутнє.

– Батьки підтримали ваш вибір?

– Мої батьки до останнього не знали, куди я подаватиму документи на вступ. Вони свідомо не втручалися, щоб сама визначила власний шлях, адже від цього залежить моє майбутнє. Коли я повідомила, що обрала ТНМУ, вони були дуже раді. Для них це не лише професійна гордість, а й продовження сімейної традиції. Батьки завжди підтримують мене, але водночас наголошують, що головне – бути щасливою у своїй професії.

– Ви завершуєте четвертий курс. Чи визначилися зі спеціалізацією?

– Я ще в роздумах. Під час вступу до ТНМУ мала на гадці певний напрям, який здавався мені ідеальним, і він досі мені близький. Але за ці роки дізналася про інші спеціальності, які також мене захоплюють. Я відвідую додаткові лекції, спілкуюся з викладачами, практикую у симуляційному центрі, щоб краще зрозуміти, що мені ближче. На щастя, час ще є й я не хочу поквапитися з вибором. Для мене важливо, щоб рішення було виваженим.

– Чи можете натякнути, про яку спеціальність йдеться?

– Ні (сміється). Я не люблю ділитися планами заздалегідь. Для мене важливіше тихо, але впевнено їх реалізовувати. До того ж два роки – це багато: я ще дізнаюся багато нового, отримаю нові знання, можливо, зміню погляди. Розподіл після навчання також відіграватиме важливу роль. Зараз моє завдання – максимально поглиблювати знання, старанно вчитися та ретельно обдумувати кожен крок.

– Як вам навчання в ТНМУ?

– Я вже завершила четвертий курс і зараз складаю іспити. Навчання у виші кардинально відрізняється від школи: тут перед тобою відкривається цілий світ нових знань і можливостей. Перші три курси були особливо захопливими, адже відкрила для себе складність і красу медицини. У ТНМУ не лише якісна освіта, а й безліч можливостей для самореалізації. Університет підтримує творчість: студенти беруть участь у хорі, театральному гуртку «Арт-драма», спортивних секціях. Є численні заходи, які допомагають розкрити себе як особистість. Я ж обрала науково-громадську сферу, адже завжди цікавилася наукою та суспільною діяльністю. Саме тому стала частиною Студентського парламенту, а згодом – членкинею Наукового товариства студентів.

– Розкажіть детальніше про вашу громадську діяльність.

– До Студентського парламенту долучилася на першому курсі. Ще з Дня відкритих дверей 2019 року мене вразила організованість та енергія цієї структури. 2021-го, щойно вступивши до вишу, подала заявку й не пошкодувала. У парламенті працюю з неймовірно мотивованими студентами, які прагнуть змінювати світ. Ми з Олександром Мігеньком і Катериною Марцюк стали справжньою командою, яка спільно втілює амбітні проєкти. На другому курсі я приєдналася до Наукового товариства студентів, де відкрила для себе можливості для наукової роботи, організації конгресів, обміну досвідом з колегами з інших вишів. Завдяки парламенту три роки була членкинею Молодіжної міської ради Тернополя, що дало мені новий поштовх до розвитку. Ця діяльність розширює обрії, надихає, але водночас нагадує про важливість правильних пріоритетів: ми насамперед студенти-медики і навчання залишається на першому місці.

– Вас обрано головою студентського парламенту на 2024-2025 роки. Які проєкти втілюєте?

– Насамперед хочу подякувати всім однокурсникам, учасникам парламенту, які повірили в мене, а також моїм заступникам і головам секторів за їхню працьовитість і відповідальність. Наш парламент поділений на сектори, кожен з яких відповідає за певний напрям. Студентський парламент організував весняний благодійний бал, який проводимо вже вдруге та до організації якого долучився кожен сектор і багато ініціативних студентів. Цього року на Весняному благодійному балу ми зібрали 64 тисячі гривень на підтримку Збройних сил України в межах проєкту «Студентська гривня». Ідея ініціативи, яку втілюємо вже другий рік, проста, але дієва: студенти добровільно жертвують одну гривню щодня, що дозволяє допомагати нашим захисникам. Ці кошти йдуть на підтримку студентів, чиї родичі воюють, або тих, хто сам захищає країну.

Проводимо також лекції про волонтерство, як-от «Волонтерте!», організовуємо обмін досвідом з іншими вишами, спортивні турніри. Наші студенти їздили до Львова, щоб запозичити досвід від ровесників. Разом з колегою Марією Соломахіною започаткувала проєкт «Інфоволонтерство», який спрямований на поширення суспільно важливої інформації. На першому курсі ми розповідали про вакцинацію, згодом – про те, як правильно надавати волонтерську допомогу й не стати жертвою шахраїв. Особливу увагу приділяємо домедичній допомозі, адже це навички, які  можуть врятувати життя.

Одним з наймасштабніших проєктів став дводенний вишкіл з домедичної допомоги для дітей, зокрема пластунів. Ми організовували його на базі симуляційного центру ТНМУ та в адмінкорпусі, залучивши студентів і викладачів. Дякуємо ректору університету Михайлові Михайловичу Корді за підтримку, а також викладачам і студентам, які долучилися до організації. Ми навчили понад сотню дітей практичних і теоретичних навичок, у тому числі з психологічною допомогою. Вважаю, що такі знання зараз потрібні кожному, особливо в умовах війни.

– Хотілося б почути про вашу наукову роботу.

– У мене кілька наукових проєктів, кожен з яких особливий. Одна з робіт, про яку хочу розповісти, має назву «Роль студентів-медиків у підготовці школярів до надзвичайних ситуацій: домедична допомога як основа національної безпекової стратегії». У ній ми детально описали наш вишкіл, його методологію, а також значення таких ініціатив для суспільства. Цю роботу я представляла на конгресах у Тернополі, де отримала цінний зворотний зв’язок. Моїм науковим керівником була Марта Ігорівна Руденко, керівниця Центру виховної роботи та культурного розвитку ТНМУ. Вона не лише допомагає в науковій роботі, а й завжди підтримує студентські ініціативи, за що ми всі їй дуже вдячні. Крім цієї роботи, я досліджую інші аспекти медицини, зокрема сучасні підходи до навчання студентів-медиків, посттравматичний стресовий розлад і планую продовжити наукову діяльність.

– Наука чи практична медицина – що оберете в майбутньому?

– Переконана, що найкраще їх поєднувати. Добрий лікар має бути не лише практиком, а й дослідником, який розвиває науку та впроваджує інновації. Громадська діяльність також важлива, адже вона дозволяє впливати на суспільство, просувати важливі ідеї. Такий тандем, на мій погляд, дає максимальний результат і дозволяє реалізувати себе повною мірою.

– Які цінності важливі для сучасних медиків?

– На першому місці – людяність. Ми працюємо з людьми, і без емпатії, розуміння, співчуття неможливо бути добрим лікарем. Часто пацієнти потребують не лише медичної допомоги, а й звичайної людської підтримки. На другому місці – професіоналізм, адже від наших знань і вмінь залежить здоров’я та життя людей. Третє – стресостійкість. Медицина – це складна професія, яка вимагає холодного розуму, швидких і виважених рішень, особливо в критичних ситуаціях. Ці якості важливі не лише для медиків, а й для всієї молоді, яка хоче змінювати світ на краще.

– Чи плануєте розвивати власні навички за кордоном?

– Торік брала участь у міжнародній конференції «19th RECOOP Bridges in Life Sciences Conference» у Братиславі (Словаччина), де представляла наукову роботу. Це був неймовірний досвід, який засвідчив, як важливо обмінюватися знаннями з іноземними колегами. Хочу брати участь у програмах обміну, виступати на міжнародних конференціях, вивчати передові практики. Але свою кар’єру я бачу в Україні. Моя мета – розвивати нашу медицину, щоб вона не лише відповідала світовим стандартам, а й перевершувала їх. Вірю, що ми можемо зробити Україну лідером у цій галузі.

– Щиро вдячні за цікаву розмову. Бажаємо й надалі впевнено, з таким же запалом, людяністю та працьовитістю досягати нових вершин.

Зоряна ТЕРЕЩЕНКО