Урочистості ТНМУ до 170-річчя від дня народження академіка Івана Горбачевського відбулися в його рідних Зарубинцях
15 травня 170 років тому в мальовничому селі Зарубинці (нині – Збаразька міська громада) народився Іван Горбачевський – славетний вчений, всесвітньовідомий хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог. Утім, на рідній землі про нього почали дізнаватися лише у 1990-их, з початком новітньої сторінки незалежної України, адже до того радянська окупаційна влада навіть не дозволяла вголос вимовляти це ім’я. Все тому, що так, як науку, Іван Якович любив ще й Україну. І хоча зі своїх 88 років за її межами перебував понад 60, він жив Україною й для України, звеличив і прославив її за кордоном, бажаючи Батьківщині кращої долі та присвячуючи їй усі власні досягнення. Не лише у галузі науки, а й у громадсько-політичному та освітньому напрямах. «Своїм» з гордістю його називають в Австрії та Чехії, про нього добре знають у Польщі, Німеччині та Франції. На щастя, тепер і в Україні.
З липня 1992 року наш на той час ще Тернопільський медичний інститут отримав честь носити ім’я цієї видатної людини – Івана Горбачевського. І з честю носить, намагаючись якнайширше розповсюджувати інформацію про нашого славетного краянина, дедалі більше досліджувати його родовід і глибше пізнавати надзвичайно багату спадщину.
Урочистості з нагоди 170-річчя від дня народження Івана Горбачевського в нашому виші розпочали з погашення марок і конвертів спеціальним поштовим штемпелем з перевідною датою «Файне місто. Тернопіль 46001», яке провели ректор Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, професор Михайло Корда та директорка з розвитку мережі Тернопільського регіону АТ «Укрпошта» Тамара Оксюта. Напередодні ТНМУ звернувся до Укрпошти з проханням розробити макети марки та конверта до цієї події, висловивши побажання дизайнерам, якими хотіли б їх бачити. Отож, на марці зображено портрет Івана Горбачевського, а конверт прикрасила світлина адміністративного корпусу медичного університету, що на майдані Волі, 1. За проєктом «Наша марка» випустили лімітованим накладом 10 аркушів: 280 марок і 28 конвертів, приурочених 170-річчю з дня народження нашого славетного науковця. До слова, це вже друга марка із зображенням академіка. Першу випустили 20 років тому, 2004 року – з нагоди 150-річного ювілею.
Під час проведення спецпогашення, ректор Михайло Корда вкотре нагадав присутнім про велич постаті Івана Горбачевського, зауваживши, що, аби лише перерахувати всі титули та посади академіка, потрібно щонайменше хвилин 15. Михайло Михайлович додав, що марка й конверт – це теж один зі способів популяризації імені видатного науковця.
Підхопило піднесений настрій, що панував того дня в університетській спільноті, урочисте засідання вченої ради ТНМУ у с. Зарубинці. Ошатне родинне обійстя Горбачевських зустріло наступників видатного науковця – поважних професорів і доцентів нашого університету весняним теплом, шелестом молодих листочків, дзвінкоголоссям птахів, красою калинового цвіту та спокоєм, глибинним і затишним. Так відчувається, коли дуже близько торкаєшся минувшини, що продовжує свої діяння й тепер, крізь плин століть. Бентежно уявляти, що колись саме тут, цією оксамитовою травичкою ступали малі ноженята в майбутньому великого вченого, а у цій старовинній хаті в любові один до одного, до знань та рідної землі зростали діти місцевого пароха, греко-католицького священника Якова Горбачевського та його дружини Гонорати (з дому – Воїнської).
На щастя, батьківська хата Івана Горбачевського, якою слугувало проборство, збереглася, але ще на початку 2000-их перебувала у напівзруйнованому, занедбаному стані. Університет відновив її 2004-го року, облаштувавши тут музей-садибу. Цього року експозицію поновили. Подбали також про ремонт будинку й благоустрій довкола: на подвір’ї вистелили доріжки, зробили нові хвіртки, вирізали старі кущі, посадили туї, липи, ялинки, дубки, самшит, козацький ялівець, багато різних квітів. Тож особливо влітку тут буятиме різноманіттям барв і пахощів справжній райський куточок. Основною рушійною силою оновлення садиби та подвір’я став проректор з лікувальної роботи, професор Степан Запорожан.
Розпочало виїзне засідання вченої ради увіковічнення пам’яті Івана Горбачевського в панахиді, яку провели митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ владика Нестор, греко-католицький священник, духівник ТНМУ о. Ігор Драпак, парох церкви Святого Івана Богослова у Зарубинцях о. Іван Лесик, адміністратор церкви Воскресіння Христового у м. Збараж о. Олексій Боднарчук.
У своєму вітальному слові ректор ТНМУ, професор Михайло Корда розкрив постать Івана Горбачевського як великого сина свого народу, який завжди ідентифікував себе українцем, постійно мав зв’язок з Україною, незважаючи на те, що жив за кордоном, який завжди намагався допомогти селянам у Галичині та возвеличити український народ. «Існування будь-якої нації, її єдність, самобутність народу залежать від кількох чинників. Це – мова, спільна культура, традиції, історія. Втім, один з визначальних факторів, що скріплює націю, – це пам’ять про своїх національних героїв, пам’ять про своїх видатних людей, зокрема, й видатних вчених. На жаль, так склалося, що більшість наших вчених, як і Іван Горбачевський, змушені були жити та працювати на чужині, де й робили свої відкриття світового рівня. Їхні імена й нині мало відомі пересічним українцям», – мовив Михайло Корда, наголосивши, що нам треба повертати та шанувати всіх славетних людей рідного краю.
Заступник голови Тернопільської обласної військової адміністрації Віктор Устенко зауважив, що ми згадуємо про видатного українця Івана Горбачевського в непростий час, коли ворог знову намагається захопити наші землі та знищити нашу самоідентифікацію. Та приклад Івана Горбачевського свідчить, що йому ніколи не здолати українську наукову думку, українську інтелігенцію.
«Для мене велика честь вітати вас на збаразькій землі – землі, яка має глибоку історію, багато видатних постатей, однією з яких є Іван Горбачевський», – звернувся до присутніх міський голова Збаража Роман Полікровський, зауваживши, що визначні особистості повинні мати вагомий фундамент становлення. На його погляд, визначальним для формування Івана Горбачевського стало те, що батько-священник закладав християнські й духовні цінності, його дитинство минало в пізнанні Слова Божого. Крім того, Бог обдарував його великим талантом, який Іван Горбачевський розвивав, досягаючи надзвичайних успіхів у багатьох сферах, та ніколи при цьому не забував, яка земля благословила його появу на світ. Принагідно Роман Полікровський закликав усіх до єдності, адже ворог нині воює не лише зброєю, а й з нашою свідомістю, самоідентичністю, хоче забрати в нас нашу мову, культуру, духовність, а понад усе – всіх нас посварити, роз’єднати, щоб ми не бачили справжнього ворога, а знаходили його один в одному. Власне, історія повторюється. Все це свого часу відчував й Іван Горбачевський, ні на мить не полишаючи в думках Україну та піклуючись про життя краян.
На урочистість також завітали заступник міського голови Збаража Володимир Богайчук, лісничий Збаразького лісництва Василь Маланчук, староста громади села Новики Ігор Мних, добродійка села Зарубинці Оксана Федчишин, які доклалися до благоустрою садиби.
Найприємніший момент – нагородження. Цього року з нагоди 170-річчя Івана Горбачевського в ТНМУ започаткували нову нагороду – «Заслужений професор Тернопільського національного медичного університету-лавреат медалі Івана Горбачевського». Згідно з положенням, яке розробили та одностайно затвердили на вченій раді, щороку вчена рада таємною формою голосування обиратиме одного найбільш заслуженого професора нашого університету, який отримає цю нагороду та носитиме почесне звання «Заслужений професор університету-лавреат медалі Івана Горбачевського». Дизайн пам’ятної медалі, до слова, дуже вишуканий. Розробили його фахівці Української академії друкарства у Львові. Лавреат медалі, відповідно до рішення вченої ради, також отримуватиме надбавку до зарплатні 15 відсотків, крім того, його портрет прикрашатиме спеціальну галерею, розміщену на четвертому поверсі адміністративного корпусу.
Першим заслуженим професором університету-лавреатом медалі Івана Горбачевського став академік Михайло Андрейчин, науковець у галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами ТНМУ. Під оплески колег ректор Михайло Корда вручив Михайлові Антоновичу диплом і пам’ятну медаль.
Михайло Андрейчин зізнається, що для нього це дуже важливий момент у житті. Він ніколи й не гадав, що отримає таку нагороду. З Іваном Горбачевським його пов’язує не лише відданість науці, а й активна громадсько-патріотична діяльність, зокрема, приналежність до Наукового товариства ім. Шевченка. Іван Горбачевський був його дійсним і почесним членом, а Михайло Андрейчин багато років очолює Тернопільський обласний осередок НТШ. 60 років тому Михайло Антонович закінчив Тернопільський державний медичний інститут, отримав диплом з відзнакою та рекомендацією вченої ради на наукову роботу. Надалі був тісно пов’язаний з альма-матер. «Впродовж цього часу довелося багато працювати на різних посадах, та завжди старався трудитися сумлінно, якісно виконувати роботу, давати високоякісну наукову продукцію – це для мене одна з важливих засад у житті, – мовив під час нагородження Михайло Андрейчин. – Вдалося підготувати майже 60 докторів і кандидатів медичних наук, дев’ять з них завідують кафедрами інфекційних хвороб у різних університетах України. Тому я вважаю, що ця нагорода, крім мене, належить також моїм послідовникам у науці, працівникам кафедри. Ми старалися».
Ректор ТНМУ Михайло Корда також вручив нагороди переможцям конкурсу наукових робіт на здобуття премії імені Івана Горбачевського у трьох номінаціях. Професорка Надія Федчишин і колектив авторів роботи «Теорія і практика розвитку іншомовної комунікативної компетентності в умовах медичного університету» здобули перемогу в номінації «Досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем суспільних і гуманітарних дисциплін». Професорка Лілія Логойда та докторка філософії Мар’яна Горин отримали премію за роботу «Розробка та валідація методик аналізу двох АФІ різної полярності в лікарських засобах та плазмі крові», яка стала найкращою в номінації «Досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем теоретичної медицини та фармації». У номінації «Досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем клінічної медицини та стоматології» перемогли професорка Галина Павлишин і докторка медичних наук Ірина Сарапук, представивши роботу «Впровадження нейророзвиткового догляду за передчасно народженими дітьми та їх катамнестичне спостереження».
Дипломи під час урочистості також отримали 14 нових доцентів.
Захід прикрасив спів семінаристів Вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого УГКЦ, які виконали пісні «Чуєш, брате мій», «Три браття з Прикарпаття» та духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
Завершила урочистість цікава й змістовна екскурсія музеєм-садибою Івана Горбачевського, яку провели заслужений журналіст України Микола Шот і знаний краєзнавець, начальник відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради Руслан Підставка. «Готуючись до відзначення 170-річного ювілею Івана Горбачевського, ми забажали оновити експозицію музею, доповнивши її цікавими фактами з життя вченого, почали шукати в архівах – і таки знайшли чимало досі незвіданого у родоводі вченого», – зауважив Микола Шот. Насамперед було встановлено точні дати народження батьків Івана Яковича Горбачевського. Мати була молодшою від батька на 16 років. У сім’ї народилося восьмеро дітей, троє з яких померли до двох років. Раптом також з’ясувалося, що наймолодша дитина Стефанія (тобто досі всі вважали, що це дівчинка), у метричній книзі записана як Стефан. Тож, хто ж насправді був останньою дитиною в сім’ї – син чи донька? Словом, таємниць ще достатньо, а це означає, що пошуки в архівах триватимуть надалі, тож невдовзі музей-садиба Івана Горбачевського, без сумніву, поповниться новими експонатами. «Вдається розшукати дуже багато цікавих матеріалів, – каже Руслан Підставка. – Зокрема, буквально днями я знайшов у відділі рукописів Львівської бібліотеки ім. В. Стефаника родинні акти Горбачевських, з яких почерпнемо нову інформацію про цей славетний рід, що починається з 1374 року. Уявляєте?! Якщо раптом хтось зі студентів ТНМУ захоче написати про генеалогію родини Горбачевських, то я з радістю поділюся цими матеріалами – й може вдатися чудова наукова робота».
До слова, напередодні світ побачила книга ректора ТНМУ, професора Михайла Корди «Українець світової науки», що гідно вшановує пам’ять нашого славетного краянина, який належить до когорти найвидатніших учених світу кінця ХІХ-го-першої половини ХХ-го століття. У ній зібрана інформація від людей, які тим чи іншим чином причетні до його імені. Зокрема, оскільки Іван Горбачевський працював у Карловому університеті, був професором кафедри лікарської хімії впродовж 35 років, деканом медичного факультету, а у 1902-1903 роках – ректором, у книжці про вклад Івана Яковича в цей університет у розлогому інтерв’ю розповідає професор Станіслав Штіпек. Багато й іншої цікавої інформації про життєвий та науковий шлях нашого видатного науковця, розрахованої на широкий читацький загал.
Насамкінець у рамках екскурсійної частини урочистостей студент першого курсу медичного факультету Станіслав Козицький розповів про життєвий та науковий шлях Івана Горбачевського у Відні та Празі, його внесок у розвій українства.
Саме у Відні Іван Якович Горбачевський здобув всесвітню славу, стрімко увійшовши у велику науку. Ще в 1830-их роках німецькі хіміки Лібіх і Велер писали: «В органічній хімії немає речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кислота». Але синтезувати її ніяк не могли найбільш імениті вчені, тож уже навіть почали схилятися до думки, що речовини живого організму неможливо синтезувати поза ним. І ось раптом 1882 року весь світ облітає сенсаційна новина: випускник і працівник Віденського університету Іван Горбачевський написав наукову працю «Синтез сечової кислоти». Він стверджує, що зробив це. У віці 28 років. Один з перших у світі. Наш Іван Горбачевський! Завжди пам’ятайте це!
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлини Миколи ШОТА