Вакцинопрофілактика інфекційних хвороб

Кафедра дитячих хвороб з дитячою хірургією

Відповідальний за впровадження: доц., канд. мед. наук Л.А. Волянська

В дільності лікаря будь-якої спеціалізації вагоме місце належить профілактиці
найпоширеніших інфекційних захворювань, основним шляхом проведення якої є
проведення вакцинації проти них поза залежністю від віку пацієнта. За даними Всесвітньої
організації охорони здоров`я (ВООЗ) 24,7% смертей у світі спровоковані інфекційними
захворюваннями, а у структурі дитячої смертності такі недуги мають вже 63%.
Кожний лікар повинен усвідомлювати, що найдієвішим засобом, найуспішнішим та
найефективнішим медико-санітарним заходом у запобіганні інфекційним захворюванням є
активна імунізація за умови коректного її проведення. Оскільки, щорічно в світі вона
дозволяє запобігати 2-3 мільйонам смертей завдячуючи створеному нею захисту від
дифтерії, кору, кашлюка, пневмонії, поліомієліту, краснухи, правця, гепатитів А та В,
грипу, менінгіту, вітряної віспи, раку шийки матки і печінки, ротавірусної, РС інфекцій та
ще багатьох інших. В Україні обов’язкова вакцинація здійснюється на сьогодні проти
десяти хвороб, хоч перелік рекомендованих та дозволених за епідеміологічними показами в
рази ширший.
Імунізація є не лише найефективнішою зброєю у подоланні інфекційних хвороб, вона
забезпечує реалізацію невід`ємного права людини на здорове і повноцінне життя та. Проте,
навіть сьогодні в світі більше 22 мільйонів дітей грудного віку не проходять повну
вакцинацію, і більше 1,5 мільйонів їх у віці до п`яти років помирають від хвороб, яким
можна запобігти за допомогою існуючих вакцин. В Україні протягом років незалежності
склалась несприятлива ситуація з рівнем охоплення імунізацією декретованих категорій
населення, що призвело до ускладнення епідеміологічної ситуації в державі та
спровокувало загрозу безпеці її населенню. Причин такого стану є декілька, але основна –
це недостатній рівень поінформованості лікарів в питаннях щеплення через:
1. недостатня кількість навчальних годин для вивчення цих питань у медичних ВУЗах
2. розпорошеність вивчення питань причетних до розуміння суті імунізації, її
ефективності, правил проведення, тощо по кількох навчальних програмах суміжних
предметів протягом 2-6 років навчання у медичному Вузі, через що втрачається цілісність
розуміння суті вакцинопрофілактики
3. висвітлення питань імунопрофілактики лише в контексті вивчення певної
нозології, як профілактику її виникнення, без поглибленого розгляду особливостей
проведення власне вакцинопрофілактики з врахуванням нюансів тієї чи іншої інфекції,
вікового аспекту та преморбітного стану пацієнта.
Така ситуація призвела до зменшення необхідного рівня охоплення вакцинацією та
втрати контролю над життєво небезпечними інфекційними хворобами, що призводить до

зростання інфекційної захворюваності, виникнення епідемій, зростання смертності та
інвалідизації.
Профілактичний напрямок є приорітетною стратегією в боротьбі з інфекційними
хворобами. На сьогодні, надбаний у світі досвід в боротьбі з інфекційними хворобами
вказує на беззаперечну роль імунопрофілактики. Вакцинологія – галузь медицини, що
швидко розвивається. Модернізація вакцин, створення нових вакцин, зміна підходів та схем
імунопрофілактики потребують систематизації знань студента в цій галузі.
Організація вакцинопрофілактики вимагає чіткої співпраці педіатрів, сімейних
лікарів, лікарів центрів Громадського здоров’я, а також лікарів усіх інших спеціальностей,
оскільки, часто саме вони як вузькі спеціалісти формують негативне ставлення до імунізації
через застереження через ймовірне виникнення нетипового протікання післявакцинального
періоду в пацієнтів з обтяженим преморбітним тлом. Тому зі студентської лави у майбутніх
фахівців має бути чітко сформоване єдине розуміння процесу вакцинопрофілактики і усіх
нині відомих її аспектів для забезпечення інфекційної безпеки їхніх пацієнтів та людства в
цілому.

Вакцинопрофілактика інфекційних хвороб як навчальна дисципліна:
а) є логічним продовженням вивчення таких дисциплін як «мікробіологія, вірусологія
та імунологія», «інфекційні хвороби», «епідеміологія», «педіатрія, дитячі інфекції», «сімейна
медицина»,«педіатрія, дитячі інфекційні хвороби», «громадське здоров’я та управління
охороною здоров’я» й інтегрується з цими дисциплінами.
б) формує у студентів уміння та навички, які визначаються кінцевими цілями
вивчення вакцинопрофілактики, як самостійної дисципліни, які можуть бути використані
студентами в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності та забезпечують
високий рівень загально клінічної підготовки майбутнього лікаря.
в) закладає основи здорового способу життя та профілактики інфекційних
захворювань.