Робота анестезіологів, здавалося б, на перший погляд, непомітна: ввів наркоз і все! Саме так здебільшого думають пацієнти. Не кожен знає, але впродовж усієї операції анестезіолог, як і хірург, – важко працюють. Анестезіологу-реаніматологу часто доводиться приймати рішення, які стають для когось доленосними. Одначе пацієнт, навіть через кількадесят років, скаже, хто його оперував із хірургів, але хто проводив анестезію, здебільшого не пам’ятають. Відтак із завідувачем відділення анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської університетської лікарні Олегом Ємяшевим розвінчуємо міфи про роботу лікарів-анестезіологів.
Міф перший: робота анестезіолога – мінімальна
– Роботу анестезіолога не видно ззовні, але це важка інтелектуальна праця. Вона не така ефектна, як у хірурга, але дуже вагома. Насамперед анестезіолог має забезпечити комфортне операційне поле для роботи хірурга. За короткий період він виконує багато завдань. Це, як у шахістів, які сидять за столом і, здавалося, нічого не роблять, а в той час в їхній голові проходить чимало комбінацій. Оце в нас приблизно так само. Анестезіолог в операційній працює постійно. Наркоз – це безперервний процес, під час якого змінюється робота серця, стрибає артеріальний тиск, відбувається крововтрата… Усі ці показники потрібно коригувати. Пацієнт має не лише заснути, але й прокинутися. Зробити ж це не так просто, як може здатися на перший погляд. Відтак основне завдання анестезіолога – зробити це якнайкомфортніше та якнайбезпечніше. В який спосіб він цього досягне – залежить від його майстерності. Знайти між цим баланс – справжнє мистецтво. Сам же пацієнт, за загальної анестезії, має пам’ятати лише момент засипання та прокидання. Решта, що відбувалося в операційній, він не повинен пам’ятати.
Міф другий: вузькопрофільність
– Анестезіолог – найбільш інтелектуальна лікарська спеціальність. Будь-який вузький спеціаліст займається патологіями одного профілю. Натомість, анестезіологи лікують усіх важкохворих, незалежно від діагнозу. Вони мусять добре знати й токсикологію, пульмонологію, ендокринологію, неврологію тощо
Кількість практичних навичок, які мають анестезіологи, перевершує лікарів інших спеціальностей. Час на обдумування в анестезіологів набагато менший, ніж в інших лікарів. Часто маємо для цього лічені секунди. Затримка з прийняттям правильного рішення та чіткими діями може коштувати пацієнту життя.
Міф третій: нешкідливий наркоз не існує
– У медицині немає нічого нешкідливого. Втручання в організм завжди несе за собою певні ризики. Часто пояснюємо своїм хворим, що навіть ідеально проведене хірургічне втручання, ідеально підібрані ліки для наркозу, можуть спричинити різні побічні дії. Зрозуміло, що з розвитком медицини, ці ризики значно зменшуються, але вони існують.
Серед пацієнтів існує стереотип, що «місцевий» наркоз – менш шкідливий. Це хибна думка. Наркоз – загальне знеболення, а місцева – це анестезія. А будь-який наркоз має вплив на центральну нервову систему. В організм вводять препарати, які впливають на головний мозок і пригнічують його діяльність до того рівня, що людина не усвідомлює, що довкола робиться, вона спить, не відчуває болю й не рухається. Наркоз – це керована медикаментозна кома. Зараз дуже великий вибір препаратів, тому основне завдання анестезіолога – обрати той, який найкраще годиться саме цьому пацієнту. Зазначу, що немає добрих чи поганих наркозів, бувають лише невдало вибрані для пацієнта або форс-мажорні обставини, які передбачити не можливо.
Попри міфи, пов’язані з професією анестезіолога, та не завжди визнання від пацієнтів, лікарі й надалі сумлінно виконують свою роботу.
– Страшно йти в операційну тоді, коли розумієш, що знечулення – серйозне випробування для хворого. У декого настільки слабке серце, що доза наркозу може стати – фатальною. Проте, коли оперативне втручання – необхідність нагальна, тоді ти зважуєшся на ризик, – підсумовує Олег Ємяшев.
Мар’яна СУСІДКО