12 травня увесь світ відзначав День медсестри. В Україні – це професійне свято для понад 300 тисяч жінок. Розповімо історію лише однієї – Ірини Редькви, медсестри-анестезистки відділення інтенсивної терапії. 33 роки вона трудиться в університетській лікарні.
Про мрію
Про роботу в лікарні мріяла з дитинства. Ніколи не вважала, що можу працювати в іншій сфері. Після закінчення школи документи подала до медінституту, але не вступила. Тепер шкодую, що наступного року не спробувала ще раз. Гадаю, була б добрим лікарем. Але чомусь побоялася ще раз ризикнути, віднесла документи до медичного коледжу.
Перший робочий день
Перший робочий день у лікарні не забуду ніколи. Приходжу до відділення, а там пацієнту гіршає, його крик був для мене цілковитою несподіванкою. Після роботи розповідаю про цей випадок мамі та плачу. Тепер стала черствішою, інакше б вигоріла у професії.
Професійні тонкощі
Ми постійно балансуємо між життям і смертю: або врятуємо хворого, або ні. Робота дуже стресова. Постійно перебуваєш у напрузі. Тут ніколи не знаєш, якого хворого будь-якої миті можуть привезти. В операційній теж не впевнені, як усе мине. Буває, ніби нічого складного, на перший погляд, а в процесі операція виявляється надважкою. Не кожному дано тут працювати. Тому кажуть, що в реанімації випадкових людей немає. Тут працюють люди з міцною психікою.
Про професію
Медсестра-анестезист – це еліта сестринської справи. Найвищий пілотаж. Ми – аси, професіонали, які вміють робити цілковито все. Якщо в медицині є маніпуляції, якими не володіють звичайні медсестри, ми робимо абсолютно все, це найвідповідальніша зона в медицині.
Історії пацієнтів
Якось до нас доправили хлопця з понівеченим обличчям. Він потрапив під косарку. Нижню щелепу йому аж виламало, словом, картина – страшна. Але ми не маємо права на емоції. Треба було рятувати. Все обійшлося благополучно. Колеги розповідали, що потім навіть бачили його у Тернополі, все з ним гаразд.
Ще одного пацієнта не можу забути після дорожньо-транспортної пригоди. Через удар болт потрапив у грудну клітку. Стільки крові було, що лікарям важко було надавати першу медичну допомогу.
Найбільше в роботі не люблю
Коли пацієнтові ампутують ногу. Цей звук, як кінцівку відрізають, для мене найстрашніший. Скільки років працюю й скільки разів була на таких операціях, а звикнути ніяк не можу. А як подумаю, що людині доведеться з цим надалі жити, маркітно стає.
Медсестра в реанімації має бути…
Милосердною, співчутливою, стресостійкою. Останнє особливо стає в нагоді, коли не вдається врятувати пацієнта, а зроблено все можливе. Треба з розумінням до цього ставитися. Хоча буває дуже непросто…
Порада тим, хто хоче обрати медицину
Майбутнім моїм колегам хотілося б сказати, що ви не помилитеся з вибором професії, якщо володієте гарячим бажанням допомагати людям. Для того, щоб стати хорошою, успішною медичною сестрою, необхідно мати такі якості, як енергійність, чуйність, співчуття до інших, товариськість, відповідальність і старанність, в деяких випадках – завзятість і силу волі. Наша професія з кожним роком стає дедалі престижнішою та необхідною. Все завжди в наших руках і залежить від самих нас!
У травні Ірина Павлівна відсвяткувала свій ювілей. Колеги щиро вітають її з іменинами та бажають:
У цей святковий світлий день,
Коли настав Ваш ювілей,
Ми щиро Вас усі вітаєм,
Добра і радості бажаєм!
Хай обминають Вас тривоги,
Хай Бог дасть щастя на путі,
Хай світла, радісна дорога
Завжди Вам стелиться в житті!
Тож не старійте і не знайте
В житті ні смутку, ані бід,
У серці молодість плекайте,
Живіть до ста щасливих літ!
Сонця бажаєм на землі й на обрії,
Долі бажаємо щедрої та доброї,
Хай мрії Ваші всі збуваються,
Бажаєм всього, що щастям називається!
Мар’яна СУСІДКО