1-го серпня в Україні та світі стартував Тиждень підтримки грудного вигодовування (ГВ). В публікації в минулому номері «Медичної академії» мені хотілося поставити наголос на важливості ГВ як для малюка, так і для самої жінки. Сьогодні ж хочу розповісти про міфи, пов’язані з ГВ. Деякі твердження так міцно ввійшли в нашу свідомість, здаються такими очевидними, що їх спростування може викликати подив, хоча хтозна чи зміг би хтось надати наукове підтвердження такої інформації.
Міф 1. «Моя мама не годувала й я «немолочна»
Насправді такий негативний досвід у матері майже завжди пов’язаний з неправильною організацією нею ГВ через певні обставини (насамперед – через ті самі міфи про ГВ, а також через незнання фізіології лактації, неправильні дії при лактостазі, використання сосок, дурника, пляшечки, непотрібне догодовування сумішшю, невміння зберегти лактацію при тимчасовій неможливості годувань та ін.) Лише невеликий відсоток жінок з важкою гормональною патологією (синдром Шегрена, синдром Шихана), а також за наявності аплазії чи вираженої гіпоплазії ОБОХ! молочних залоз мають передумови для того, щоб не годувати грудьми.
Міф 2. «Молока недостатньо через невеликий розмір грудей»
Розмір грудей та ємність грудей – різні речі. Адже грудне молоко виробляє залозиста тканина. Молочна залоза, крім залозистої, містить ще жирову та сполучну тканину. Тож при різному розмірі грудей кількість залозистої тканини, яка відповідає за ємність грудей, може бути однаковою, а отже, вироблятиметься однакова кількість молока. Ємність грудей – показник індивідуальний. Цікаво, що швидкість вироблення молока більша у жінок з малою ємністю грудей. Тобто малюк у мами з меншою ємністю грудей прикладатиметься частіше та вип’є за добу ту саму кількість молока, що й у мами з більшою ємністю грудей.
Міф 3. «Не зможу годувати грудьми через те, що соски пласкі або втягнуті»
Насправді це не стане перешкодою для ГВ. Адже дитина повинна смоктати не сам сосок, а має присмоктатися до частини ареоли. Тобто сосок при правильному прикладанні мав би бути розміщений глибоко в ротику дитини та торкатися піднебіння малюка, щоб додатково стимулювати смоктальний рефлекс. Тут надзвичайно важливо з першого разу вчитися правильному прикладанню (асиметричному, з розігнутою голівкою малюка). Добре робити це до приходу молока, коли ареола м’яка й не набрякла. Можна використовувати методики формування соска та вигладжування язичка малюка безпосередньо перед прикладанням. Потрібно використати всі прийоми, щоб уникнути використання накладок на соски. В крайньому випадку можна використати й їх.
Міф 4. «Накладки на соски розв’яжуть усі проблеми, якщо соски пласкі або втягнуті чи якщо прикладання болюче»
Накладка не дає можливість малюку залучити ті м’язи щелепи, якими він смокче груди. Тому з накладкою неможливо досягти правильного прикладання (глибокого, асиметричного, з широко відкритим ротиком), а отже, дитина може висмоктувати не все молоко (збільшується ризик лактостазу). Дитинку буде дуже важко перевчити, якщо метод спорожнення грудей з накладкою виявиться недостатньо ефективним саме для вас. Навчання правильному прикладанню значно ефективніше позбавить жінку від травматизації соска, ніж силіконові накладки. Мені часто доводиться спостерігати, як жінки з тріщиною соска ледь не плачуть з радощів, що прикладання, яке щойно завдавало неймовірного болю навіть з накладкою, стає комфортним, щойно ми разом гарно та правильно приклали малюка, врахувавши всі необхідні моменти.
Міф 5. «Соски болять від того, що малюк довго смокче груди»
При правильному прикладанні в мами-годувальниці не повинно виникати больових відчуттів, навіть якщо смоктання тривале. Якщо ж вони виникають, то це сигнал до того, що необхідно відкоректувати прикладання, обстежити вуздечку язика дитини. Креми та мазі допоможуть мало, доки прикладання не стане комфортним як для матері, так і для малюка. Можуть також бути больові відчуття в грудях при молочниці сосків та проток, при вазоспазмі, при лактостазі. Якщо корекція прикладання не допомагає, то необхідна консультація лікаря.
Міф 6. «Під час вагітності соски необхідно готувати до лактації»
Не потрібно під час вагітності відтягувати та розтирати шорсткими тканинами соски, «готуючи» їх таким чином до майбутньої лактації. Крім того, що такі маніпуляції є для багатьох жінок неприємними, вони цілком не доцільні. Адже при правильному прикладанні сосок опиняється глибоко в ротику малюка й ніяким чином не травмується навіть при тривалому смоктанні.
Міф 7. «Після народження дитини потрібно якомога швидше почати зціджуватися»
Лише в тих випадках, коли через стан здоров’я дитина не може смоктати. Якщо дитина може смоктати, то варто якнайчастіше прикладати її до обох грудей, навіть якщо молозива є лише краплини. До приходу молока це потрібно робити щопівтори години або частіше, якщо дитина просить, – і щотригодини вночі. До того ж доки груди м’які, а молоко ще не прийшло, це чудовий час навчатися правильному прикладанню разом з малюком.
Міф 8. «Доки молока немає, малюк голодний і треба його догодовувати та допоювати»
Дитині цілком вистачить молозива в перші дні життя, адже нирки малюка мають поступово звикати до більшого об’єму рідини, молозиво дуже поживне, а об’єм шлунка новонародженої дитини можна порівняти з ягідкою вишні –першого дня, з плодом горіха на другий день, і лише на сьомий день шлунок малюка досягає розміру плода абрикоси (45-60 мл). При частому смоктанні малюка протягом перших днів життя кількість молока поступово збільшується.
Міф 9. «Якщо прийшло молоко й груди налилися, потрібно якомога частіше цідитися та обмежити вживання рідини»
Якщо ви часто (щопівтори-дві години) й правильно прикладали малюка до обох грудей у молозивний період, тобто він ефективно висмоктував з проток молочних залоз молозиво, то прихід молока буде м’яким.
Для полегшення свого стану після приходу молока можна прикладати дитину частіше, рідше чергувати груди, підціджуватися лише за потреби до полегшення й не більше, ніж двічі на добу – до кінця. Цей період треба пережити, допомагаючи собі нетравматичним підціджуванням, техніками пом’якшення ареоли, лімфодренажним масажем.
НЕДОПУСТИМЕ! Травматичне болісне зціджування, що лише посилить набряк тканин; використання компресів спиртових, з камфорою, магнезією, зігрівальних. За кілька днів кількість молока, яку виробляють молочні залози, стане такою, яка необхідна малюку, завдяки чинникам, що інгібують синтез молока. Якщо зціджуватися занадто часто, виникає гіперлактація з наступними лактостазами, адже молочні залози працюють у відповідь на попит. Наукові дослідження вказують на те, що обмеження рідини посилює нагрубання молочних залоз після пологів через порушення водно-сольового обміну в умовах спраги. Водночас нагрубання посилюється у жінок з внутрішньовенними вливаннями різних розчинів під час пологів, тому зважувати їх доцільність. Вживання рідини повинно бути звичайним, орієнтуючись на спрагу та на потребу організму в рідині, залежно від маси тіла жінки, від супутньої патології в неї. Можна використовувати холод після підціджування.
Міф 10. «Допустимо використовувати дурник та годувати грудьми. Так робила моя подруга чи мама»
Якщо в них ГВ склалося, то це радше виняток. Чи може, після трьох місяців молока стало мало й ГВ все ж не склалося? Якщо дитина смокче дурник, вона рідше прикладається до грудей, отже, рідше їх стимулює, адже смоктальний рефлекс задовольняє за допомогою дурника. Наслідком може стати недостатня кількість молока, дитина не добирає у вазі. До того ж смоктання дурника заважає малюку правильно захоплювати груди, адже дитина мусить залучити інші м’язи, тому смоктання може бути неефективним та стати причиною лактостазу.
Міф 11. «Щоб знати, чи дитині достатньо молока, потрібно зважувати щоразу після годування»
Ця рекомендація шкідлива, застаріла й не підкріплена жодними сучасними клінічними настановами. Важливий не разовий, а добовий обсяг молока, який отримує дитина. Та й це молоко може засвоюватися по-різному. Тому прикладаючи маля «на вимогу», орієнтуємося на кількість сечі за добу (тест на мокрі штанці) та набір ваги за останній місяць, тиждень (деколи необхідно за останні три дні, коли знімаємо догодовування, виправляємо прикладання).
Міф 12. «Молоко зникає від стресу»
Молоко не зникає від стресу, а може перестати виділятися з грудей. Адже за виділення молока з грудей відповідає гормон окситоцин – гормон любові, який забезпечує тісний емоційний зв’язок мами та її малятка. Гормони стресу можуть стати на заваді.
Що сприяє виробленню окситоцину? Приємні емоції та приємні відчуття (контакт «шкіра-до шкіри» з дитинкою, теплий напій, теплий душ, спільний сон з малюком, смачна їжа, масаж). Іноді варто подумати, чи так уже важливо зараз доводити комусь щось, якщо це спровокує негативні емоції. Не потрібно бігти до крамниці по суміш. Малюк зависатиме на грудях 1-2 дні, дайте йому таку можливість, застосуйте вище зазначені поради. Основне, розуміти, що ситуація є тимчасовою й її можна виправити.
Міф 13. «Годувати дитину треба щотригодини, щоб дитина звикала до режиму, так усім легше»
На такий графік дітки можуть виходити самі, але лише після трьох місяців. Дитину потрібно прикладати до грудей на її вимогу, хоч би це було й через 15 хвилин після останнього прикладання. Адже ніколи не можна знати напевно, скільки дитина висмоктала молока минулого разу, та й прикластися маля може захотіти не тому, що голодне, а тому, що прокинулося, злякалося, бажає смоктати та ін. Кількість рецепторів до пролактину в молочних залозах закладається саме в перші три місяці лактації та залежить від частоти прикладань до грудей. Після трьох місяців рівень пролактину в жінки, яка годує, знижується й кількість рецепторів до пролактину буде мати значення. Іноді проблеми з недостатнім виробленням молока після трьох місяців лактації можуть мати навіть ті мами, в яких до цього була гіперлактація, якщо прикладання були нечастими.
Тому дитину до трьох місяців для успішного становлення лактації необхідно прикладати не рідше як раз на дві години вдень і раз на три години – вночі. Якщо додати ще правильне прикладання, то при забезпеченні таких умов вашій успішній лактації вже ніщо не завадить.
Існує не менша кількість міфів щодо ГВ, яких я ще не торкнулася та які, безумовно, стоять на заваді успішному ГВ. А воно є таким бажаним для багатьох жінок, але може стати ще й таким приємним, комфортним природнім досвідом взаємин зі своїм дитям. Тому – далі буде…
Лариса НІТЕФОР,
асистентка кафедри онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини,
кандидатка медичних наук, лікарка-мамологиня, консультантка з питань ГВ