У ТНМУ вшанували пам’ять Климентія Шептицького
Здобувши чудову освіту, він працював адвокатом і допомагав батькові вести родинні справи та управляти маєтком. Був послом Галицького сейму та депутатом австрійського парламенту. Йому пророкували велике політичне майбутнє. Проте Климентій Шептицький вирішив обрати інший шлях – служіння Богу.
Повну актову залу Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського зібрала урочиста академія, присвячена 150-річчю від дня народження церковного та громадського діяча, політв’язня радянського режиму, Блаженного священномученика Климентія Шептицького. З вітальним словом виступив ректор ТНМУ, професор Михайло Корда.
«Через кілька років ви станете лікарями, – звернувся він до студентів. – Хтось буде робити операції, хтось прийматиме пологи, хтось лікуватиме терапевтично, але добре всім відомо, що неможливо вилікувати тіло, якщо душа неспокійна. Якщо не зумієте повернути гармонію в душі вашого пацієнта, то й лікування тіла не матиме очікуваного результату. Власне, тому професії священника та лікаря дотичні. Саме тому для вас, як для майбутніх лікарів, надзвичайно велике значення має духовність. Для цього часто у нашому університеті й зорганізовуємо такі зустрічі. Дуже важливо для молоді мати моральний авторитет, який би був для неї дороговказом. Таким ідеалом для нас міг би бути Климентій Шептицький. Він міг зробити блискучу кар’єру юриста, але прийняв чернецтво та священство. Став архімандритом. 1944 року очолив делегацію Української греко-католицької церкви до Москви на перемовини з радянською владою щодо того, аби не допустити розпуску й переслідувань УГКЦ. Але згодом, 1947 року, був арештований та решта свого життя провів в ув’язненні. Помер у Володимирському централі. 2001 року Папа Римський Іван-Павло ІІ беатифікував Климентія Шептицького, оголосивши блаженним. Та він має ще один дуже визначний титул – Праведника світу, адже під час Другої світової війни Климентій Шептицький разом з братом – митрополитом Андреєм врятували понад 200 євреїв. Це людина, яка могла б бути моральним авторитетом для всіх нас».
Детальніше про життя й сподвижницький шлях отця Климентія Шептицького розповів науковець зі Львова, історик, доктор філософії Іван Матковський, який зізнався, що ця велична постать його так вразила, що він просто не міг не написати про нього наукову біографію. Книга Івана Матковського «Казимир – отець Климентій, польський аристократ, український ієромонах, Екзарх Росії та Сибіру, Архімандрит Студитів, Праведник народів світу, блаженний Католицької Церкви» – це перше в Україні ґрунтовне видання, обсягом понад 650 сторінок, у якому висвітлюється життєвий шлях отця Климентія.
«2017 року були видані листи, які Архімандрит написав до рідного брата Станіслава, генерала Війська Польського та родини. Я їх переклав з польської та разом зі студитом ієрмонахом Юстином (Юрієм Бойком) упорядкував. Готуючи листи до друку, натрапляв на різну інформацію, яка щораз рельєфніше вимальовувала мені цю дивовижну постать. Як пізніше з’ясувалося, історії ці факти не були відомі, – поділився Іван Матковський про те, що ж послужило поштовхом для написання життєпису отця Климентія Шептицького. – Біографію писав рік. Ще один рік над текстом трудилися редактори й дизайнерка. Працюючи в архіві, в одній з пачок отець Юстин натрапив на машинопис, біля якого були листи, написані рукою о. Климентія. Власне, ці листи стали основними джерелами під час написання біографії о. Климентія до вступу в монастир, інформацію черпав і в тогочасній пресі, львівських архівах та архівах австрійського парламенту. Під час написання життєпису також консультувався в родини Шептицьких. Її представники були одними з перших, хто ознайомився з працею».
Про покликання, зокрема, чернече на прикладі Климентія Шептицького з присутніми поспілкувався ієромонах Юстиніан Бойко. Увінчала урочисту академію вистава «Не умру, але житиму» від Християнського львівського театру «Еммануїл».
Анна СТАХУРСЬКА