21 червня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 734 «Про затвердження Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських». Згідно з нею всі юнаки з 18 до 25 років повинні пройти базову загальновійськову підготовку. «Це новий виток військової справи в Україні, зокрема, у медичних вишах, адже досі ми готували лише офіцерів запасу. Підготовка ж офіцерів запасу і базова загальновійськова підготовка – це дещо різні речі», – зауважує завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини ТНМУ Віктор Лотоцький.
Так, підготовка офіцерів запасу проводиться на добровільних засадах серед громадян України – тих, що здобуває освіту, та тих, що її здобули. Базова ж загальновійськова підготовка є обов’язковою для хлопців (для дівчат – за бажанням). Відмова від неї передбачає відрахування з вишу.
Базова загальновійськова підготовка – обов’язкова для всіх студентів-юнаків
Набере чинності згадана вище Постанова з 1 вересня 2025 року. На її основі розроблятимуть інші нормативні правові документи, зокрема готується спільний наказ Міністерства освіти та науки України й Міністерства оборони України, яке, власне, є ініціатором цих змін, тож на нього здебільшого й покладено розроблення програми з базової загальновійськової підготовки.
Базову загальновійськову підготовку проходитимуть уже цьогорічні вступники – з другого курсу, тобто з 1 вересня 2025 року, впродовж семестру вони вивчатимуть теорію. Навчання також передбачає й практичні заняття, що відбуватимуться на базі військових частин під час літніх канікул після другого курсу. Щодо нинішніх 3-5-их курсів, то ними опікуватимуться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Проходження базової військової підготовка в університетах стосується, наголосимо, цьогорічних першокурсників і всіх студентів-юнаків, які навчатимуться надалі. Передбачено, що наприкінці проходження базової загальновійськової підготовки вони складатимуть військову присягу й стають військовозобов’язаними.
За словами Віктора Лотоцького, наразі можна зазначити кілька основних дискусійних моментів щодо того, як найкраще організувати процес проходження підготовки. Зокрема, яким саме чином сформувати групи з числа студентів-хлопців. Другий момент – розширення матеріально-технічного оснащення, необхідного для здобуття навичок, визначених програмою. Програма передбачатиме тактичну підготовку, військову топографію, розвідувальну, інженерну підготовку та інше. Для повноцінного належного втілення навчального процесу потрібно мати відповідне майно. Військові інститути та академії, зрозуміло, ним забезпечені. Якщо ж мовити про кафедри медицини катастроф та військової медицини, то, безперечно, в них такого широкого спектра майна немає. Звісно, навчальний збір лягатиме на військові частини, де, власне, навчать користуватися на практиці тими чи іншими засобами. Втім, оскільки на кафедру покладена теоретична підготовка, вона теж повинна мати майно, що буде використане в навчальному процесі, адже студентам треба розказати та показати технічні засоби, з якими вони набуватимуть необхідні навички надалі. Очевидно, впродовж найближчого періоду буде відпрацьовано табель, що забезпечуватиме норму цього майна на кафедрах. Наразі ж, знаючи терміни набрання чинності Постанови, працівники кафедри готуватимуться до цих змін, розроблятимуть усі освітні програми, адже базова загальновійськова підготовка входить у навчальний план, теоретична частина якого охоплюватиме майже 90 годин, з яких приблизно 45 годин під керівництвом викладача.
Багаторівнева етапність підготовки офіцерів запасу
Це ще не всі зміни, що стосуються роботи кафедри медицини катастроф та військової медицини. Вже за кілька тижнів, з 1 вересня 2024 року, також змінюється програма підготовки офіцерів запасу. В цій програмі передбачено багаторівневу етапність підготовки офіцерів запасу – зокрема, визначені рівні L-1A та L-1B. Не пройшовши перший рівень, не пройдеш і другий. Такий рівень підготовки стосуватиметься не лише нашої кафедри, а й усіх військових закладів. L-1A відповідає базовій загальновійськовій підготовці. На це передусім варто звернути увагу дівчатам. Якщо студентка не захотіла на другому курсі пройти базову загальновійськову підготовку, що є, повторимося, на добровільних засадах для дівчат, а потім виявить бажання пройти підготовку офіцерів запасу, що ж робити в такому випадку? Це ще один момент, що входить до переліку питань, які доведеться відшліфувати. Втім, Віктор Лотоцький вважає, що коли ця система почне працювати, просто треба буде ставити студенток до відома про це, щоб планували своє навчання заздалегідь.
Отож на базовому курсі L-1A студенти проходять загальновійськову підготовку. На фаховому курсі L-1В тактичного рівня професійної військової освіти здійснюється підготовка на первинні посади офіцерського складу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. У результаті випускник зможе обіймати первинні посади командира взводу, заступника командира роти. Загалом багаторівнева система підготовки військових Збройних сил України передбачає рівні до L-5 (це вже найвище керівництво). Щоб отримати вищу посаду – треба пройти відповідний рівень. Чим вищий рівень – тим триваліші курси. До слова, як і зараз, так і надалі на базі нашої кафедри можуть пройти чотиримісячну військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах лікарі, які мають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями. Навчання платне та відбувається за скороченою змішаною системою.
Майбутнє випускників кафедри медицини катастроф та військової медицини
Яке майбутнє обирають студенти, які пройшли військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу? Віктор Лотоцький зауважує, що виділяє серед усіх випускників три категорії. Одні, найбільш вмотивовані військовим фахом, продовжують навчання в Українській військово-медичній академії. Інші, маючи звання офіцера запасу, йдуть у цивільну інтернатуру, не закриваючи для себе шлях пізніше бути призваними у лави ЗСУ чи інші військові формування. Треті ж залишаються цивільними лікарями, маючи при цьому військове звання.
Цьогоріч у ТНМУ пройшли військову підготовку 37 осіб за програмою підготовки офіцерів запасу. З них 13 подали заявки на проходження військової інтернатури в Українській військово-медичній академії. Торік, до слова, у цей заклад вступило 14 наших випускників. Саме вони матимуть, на думку Віктора Лотоцького, найкращі знання та вміння з надання допомоги пораненим військовослужбовцям, адже проходять інтернатуру безпосередньо у військових госпіталях, постійно залучаються до роботи, бо ж поранених велика кількість і лікарів не вистачає. Крім того, вони постійно будуть знайомитися із сучасними методичними рекомендаціями, які розробляють військові фахівці – хірурги, терапевти, анестезіологи та інші, відповідно до сьогоднішніх нових реалій. Ця інформація не для загалу, тобто слухачі академії розглядатимуть питання, які не доступні для цивільного інтерна. Власне, саме тому в результаті володітимуть найбільш фаховими знаннями та вміннями військових медиків.
Чи наша кафедра готова до змін?
Безперечно! Так, звісно, багато чого доведеться зробити. Але порівняно з іншими медичними закладами кафедра медицини катастроф та військової медицини ТНМУ має величезну перевагу: незважаючи на всі ліквідації та реформації, її вдалося зберегти.
У нашому університеті вперше військова кафедра була створена 1957 року. Двічі її ліквідовували – 1961-ого (відновилася 1968-ого) та 1993 року згідно з відповідними Постановами Кабінету Міністрів про реорганізацію мережі військових навчальних закладів та низки кафедр у вишах, які тоді називали військовими. Однак 1997 року їх знову починають відновлювати. Так у нашому університеті була створена кафедра екстремальної і військової медицини, яка 2003 року перейменована в кафедру медицини катастроф та військової медицини. Втім, 2005 року влада знову переглянула питання щодо доцільності кількості кафедр в Україні, які надають послуги щодо підготовки офіцерів запасу. Тож 2006 року вийшла Постанова Кабінету Міністрів № 1025 про поетапну ліквідацію кафедр медицини катастроф та військової медицини, їх закрили в 12 вишах. Залишили в Тернополі, Харкові та Запоріжжі. Завдяки чому нам вдалося втриматися? Завдяки фаховості й дуже потужній матеріальній базі.
«1997 року наша кафедра була створена, як нова, тож ми зробили заявки на майно, необхідне для використання в навчальному процесі, й отримали його доволі достатньо, – пояснює Віктор Лотоцький. – Окрім того, 2003 року виникла ідея створити на базі навчально-оздоровчого центру «Червона калина» навчально-тренувальний центр підготовки офіцерів запасу». На окремій території кафедра розгорнула фрагмент медичної роти, обладнала передній край, траншею, бліндаж, поставила макет бронетранспортера. Згодом центр поповнився автоперев’язувальною АП-2 і санітарним бронетранспортером, які є й нині. Коли постало питання про ліквідацію кафедр медицини катастроф та військової медицини, комісія від Міністерства оборони ретельно перевіряла навчальну й матеріально-технічну бази кафедри всіх медичних вишів України. За результатами роботи цієї комісії з визначення спроможності матеріально-технічної бази кафедр нашу кафедру залишили – єдину в західному регіоні. Кафедри у Чернівцях, Львові та Івано-Франківську відновили свою діяльність 2016 року, в Ужгороді, на жаль, уже ні. «Завдяки тому, що наша кафедра не була ліквідована, вдалося максимально зберегти майно, це, звісно, величезний плюс для нас, – зауважує Віктор Лотоцький. – Але нині у зв’язку з повномасштабним вторгненням перелік матеріальної бази, безперечно, будуть переглядати та доповнювати тим майном, яке повинна мати кафедра медицини катастроф для повноцінного навчання». Зокрема, нещодавно Президент України підписав Указ про створення нових сил безпілотних літальних апаратів, отож в освітню програму також вноситься питання ознайомлення студентів з роботою БпЛА. Для того, щоб ознайомити, потрібно їх мати. Стрімко розвивається й зв’язок. Якщо раніше це були ще радянські радіостанції, то тепер – сучасні засоби зв’язку іноземного виробництва, наприклад, рації Motorola, які себе дуже добре зарекомендували й активно їх використовують у військах. Кафедра вже подала заявку на закупівлю цих засобів зв’язку, безпілотних апаратів та іншого необхідного майна. Безперечно, потрібна й наявність на кафедрі навчальної стрілецької зброї, щоб студент міг розібрати та зібрати зброю, а потім пройти під час навчального збору певний курс з військової підготовки, вже тримаючи в руках бойовий автомат і виконуючи вправи початкових стрільб. Це вимагає відповідного обладнання – спеціальну кімнату, охорону, сигналізацію. Тож наразі працівники кафедри медицини катастроф та військової підготовки очікують на остаточний варіант типової програми базової загальновійськової підготовки та підготовки офіцерів запасу, на основі якої розроблятимуть власну освітню програму, підкореговуючи її до реалій.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлина Яніни ЧАЙКІВСЬКОЇ