Терен застосовують лише у фітотерапії. В плодах терну містяться дубильні (1,7%) та ароматичні речовини, пектини (до 1%), яблучна кислота (3,3%), вітамін С (33 мг%), цукри (до 8,8%), глікозид пруназин, червоний пігмент і мінеральні солі. Квітки містять ефірну олію, ціаногенний глікозид, флавоновий глікозид кемпферин та його аглікон кемпферол, віск і мінеральні солі. У листі є дубильні речовини (до 3,4%), вітамін С (108-158 мг%), яблучна кислота, пектинові речовини і глікозид пруназин. Кора містить дубильні речовини (до 5%), а корені – флавоноїди.
Для приготування лікарських препаратів використовують майже всі частини рослини, за винятком деревини: квітки, плоди, листки, кору та корені. Квітки заготовляють у період повного цвітіння, а після їхнього в’янення одразу збирають листя. Сировину розстилають тонким шаром на тканині чи папері й сушать на відкритому повітрі під укриттям або у приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають після їхнього повного дозрівання й найчастіше використовують свіжими, але інколи також сушать. Свіжі плоди зберігають у льосі, в дерев’яній тарі, накритій зверху вологою тканиною. З них готують киселі, компоти, варення, повидло, роблять настоянки та наливки. Про запас плоди сушать спочатку на сонці, а потім досушують у спеціальних сушарках при температурі 45-50 °С.
Коріння терну заготовляють восени. Викопують, залишаючи основні корені для того, щоб рослина не загинула. Після збирання обтрушують землю та промивають у холодній воді. Потім корені ріжуть на шматки, розщеплюють уздовж і сушать у теплому приміщенні з доброю вентиляцією.
Кору збирають навесні з молодих бокових гілок, сушать під укриттям на повітрі та зберігають у сухому приміщенні.
Плоди терну (свіжі та сушені), а також настоянки й відвари з них виявляють в’яжучу дію, їх рекомендують приймати при розладах діяльності шлунково-кишкового тракту, неспецифічних виразкових колітах, дизентерії, харчових отруєннях і кандидозах. Тернове вино – чудовий лікувальний напій при кишкових інфекціях. Свіжий сік з ягід корисно вживати при жовтяниці (гепатиті). Препарати з квіток поліпшують перистальтику кишківника, виявляють сечогінну та потогінну дію, знижують артеріальний тиск. Так само, як і препарати з плодів, вони інтенсифікують обмін речовин в організмі. Призначають ці засоби при гастритах, спастичних колітах, атонії кишківника, сечокам’яній хворобі, циститі, набряках, ревматизмі, фурункульозі та інших гнійничкових захворюваннях шкіри. Настої квіток і відвари плодів використовують при запаленні слизової оболонки ротової порожнини. Квітки терну звичайного застосовують також у гомеопатії. Листки рослини, заварені як чай, збільшують сечовиділення, поліпшують обмін речовин, виявляють відхаркувальну та проносну дію. Цей напій полегшує стан хворих, які страждають на хронічні закрепи, сечокам’яну хворобу, цистит та аденому передміхурової залози (простати). Корисно вживати чай з листя при шкірних висипаннях і сидячому способі життя.
Кора й корені виявляють жарознижувальну та потогінну дію. Відвари з них п’ють при високій температурі, а зовнішньо використовують для обмивань при різних запаленнях шкіри та для спринцювань при деяких гінекологічних захворюваннях.
Відвар плодів. 2 столові ложки сушеної сировини на 500 мл окропу. Відварюють 10 хв., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.
Чай з листків терну. Сушене листя терну заварюють і п’ють як чай.
Відвар кори чи коренів. 5 г подрібненої сировини на 200 мл окропу. Кип’ятять 15 хв., проціджують, охолоджують. П’ють малими ковтками. Жарознижувальний засіб.
Відвар кори чи коренів (зовнішнє). 5 г сировини на 200 мл окропу. Кип’ятять 15 хв., проціджують, охолоджують. Для обмивань і спринцювань.
Підготувала Лілія ЛУКАШ