Життя та здоров’я людини – найголовніші цінності. Професія лікаря-стоматолога ґрунтується на багатьох критеріях. Особистість майбутнього лікаря – це результат праці педагогів школи, професійної підготовки у медичному виші. Важливим фундаментом залишається виховання у родині загальнолюдських цінностей: добросовісності, чесності, дбайливості, вимогливості до себе, комунікабельності, наполегливості, відповідальності, акуратності, безкорисливості, порядності, тактовності.
Культура співпраці лікаря базується на взаємодії пацієнта та лікаря, емпатії, доброзичливості, терпеливості, взаємодовірі, етичній поведінці й гуманному ставленні.
Важливим завданням для лікаря є професійне та фахове виконання роботи: діагностування, надання консультацій, проведення операцій та інших видів стоматологічних робіт. Професіонал повинен мати розуміння того, що він зобов’язаний врятувати життя людини у будь-якому випадку. Незважаючи на виникнення певних труднощів та незручностей, лікар має бути організованим, вміти вийти з будь-якої конфліктної ситуації незалежно від психоемоційного стану пацієнта.
Лікар-стоматолог зобов’язаний приділити пацієнтові час та увагу для встановлення правильного діагнозу, надати допомогу, призначити лікування, порадити й порекомендувати хворому найефективніші методи лікування.
Лікар цілковито відповідає за власні рішення та дії щодо життя й здоров’я пацієнтів чи хворих. Він зобов’язаний постійно підвищувати свій професійний рівень знань, використовувати сучасні методи та схеми лікування й найбільш ефективні медичні препарати, при цьому не втрачаючи професійної незалежності та особистої гідності. Лікар повинен вміти визнавати власні помилки та пам’ятати, що його репутація й імідж залежить від задоволених і вдячних пацієнтів.
Професійна діяльність майбутніх лікарів-стоматологів вимагає високого рівня освіченості, професіоналізму та культури. Перед вищим навчальним закладом постає відповідальне завдання – забезпечити високу професійну підготовку стоматологів. Навчання майбутніх стоматологів має базуватися на позитивному налаштуванні, доброзичливому ставленні та тактовних рішеннях.
У майбутнього лікаря-стоматолога слід викристалізовувати професіоналізм фахівця, який залежить від його комунікативності, спілкування, впливу на поведінку пацієнтів, перебігу та результатів лікування. Повинен існувати тісний контакт і довіра лікарю при зібранні анамнезу. Лікар повинен співчувати, мати бажання допомогти кожній людині, полегшити її страждання, зуміти розпізнати індивідуальність, емоційність, особливі звички, бо кожна людина є важливою.
Занепокоєння станом свого здоров’я, очікування результатів діагностики значно впливають на емоційний стан пацієнта, роблять його вразливим, загострюють сприйняття. Загальновідомо, що від спілкування лікарів значною мірою залежить успіх лікування. Важливо, щоб у мовленні лікаря була відчутна впевненість в ефективності запропонованого методу лікування, що значною мірою впливатиме на швидкість одужання, адже коли і лікарі, і пацієнти вірять у те, що обраний метод є ефективним, одужання наступає швидше.
Під час розмови пацієнта чи хворого слово лікаря – це свідчення його професіоналізму, освіченості, загальної культури, милосердя, чуйності. В процесі професійної комунікативної діяльності лікар виконує діагностичну, лікувальну та психологічну функції.
Поведінка лікаря має бути спрямована на зняття нервового напруження хворого, відволікти хворого від тривожних думок, переживань, передопераційного страху. Натомість перевести розмову в жарт, підбадьорити його. При цьому лікар-стоматолог виконує різні ролі: лікар-психолог, лікар-колега, лікар-порадник. Кожна з професійних ситуацій, зумовлена однією з названих ролей, передбачає володіння словом, яке є не лише інструментом спілкування, а й часто чудодійними ліками, особливо, якщо його вчасно сказано та вдало підібрано. Натомість невміле й невдале слово може призвести до негативних наслідків.
Нині ми, лікарі-стоматологи, з великим практичним досвідом роботи прослідковуємо характер стосунків, які складаються між молодим лікарем і пацієнтом – довіра чи недовіра, симпатія чи антипатія. Саме ці якості доносимо до студентів, майбутніх лікарів-стоматологів які повинні опановувати у вищому медичному навчальному закладі й ще: гнучкість у спілкуванні, майстерне володіння мовним арсеналом, наявністю або відсутністю соціальних стереотипів, здатністю до адекватного самовираження у спілкуванні залежно від ситуації.
Отже, проблема якостей майбутніх лікарів-стоматологів є актуальною й важливою як для теорії професійної педагогіки, так і для практичної підготовки. Важливим завданням викладачів ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського є акцентування уваги на формуванні комунікативних якостей у процесі професійної підготовки. Найважливішими для майбутніх лікарів-стоматологів є гнучкість спілкування, сприйняття людини як особистості.
Наталія ГУТОР,
доцентка кафедри хірургічної стоматології