Подяку керівництва нашого вишу за досягнення в спорті отримав студент 5 курсу стоматологічного факультету Андрій Андрусик, визнаний найкращим у номінації «Кращий студент-спортсмен». Андрій – член збірної команди України з історичного середньовічного бою, яка стала переможцем міжнародного лицарського турніру «Битва націй», учасник багатьох фестивалів середньовічної культури, засновник лицарського клубу з історичного середньовічного бою «Золота шпора» в нашому університеті. Про те, чим приваблюють його лицарські змагання, як давно займається цим видом спорту та чи не важко поєднувати навчання з тренуваннями Андрій розповів «Медичній академії».
– Торішнього квітня збірна України з історичного середньовічного бою перемогла в номінації «21 х 21 боєць» серед чоловіків і стала чемпіоном. Яким був цей фінальний поєдинок?
– Важким. Дві найсильніші команди – українська та російська – зійшлися в поєдинку, як кажуть, лава на лаву. Зброя на ристалищі – аналог середньовічної: мечі, щити, сокири, алебарди, але не загострені. Перемагає команда, в якій більше бійців втримуються на ногах. У першому раунді ми програли, у двох наступних – росіяни. Їх залишилося двоє чи троє, а нас було понад десять і капітан російської збірної зупинив бій. За вісім років це була перша перемога збірної України. Загалом серед десяти команд ми виявилися найсильнішими. Росіяни посіли друге місце, збірна Франції – третє.
– Де відбувалася «Битва націй»?
– В іспанському місті Барселона на спеціально побудованому у вигляді середньовічної фортеці ристалищі з трибунами. Загалом у чемпіонаті взяли участь команди із 32 країн світу. Спортсмени змагалися у чотирьох номінаціях: 1 на 1, 3 на 3, 5 на 5 і 21 на 21. Остання – її ще називають королівською – завершує змагання.
– Отже, наша збірна привезла додому…
– … переможний кубок чемпіонату світу з історичного середньовічного бою та золоті медалі.
– Як давно берете участь у таких змаганнях?
– У складі збірної України з історичного середньовічного бою я виступаю з 17 років й тривалий час був наймолодшим її членом. Раніше займався айкідо. Це – один з найпоширеніших видів бойового мистецтва. Але якось побачив тренування людей в обладунках, яке мене зацікавило, адже, щоб успішно змагатися в лицарських боях, потрібна особлива підготовка. Тоді дізнався про громадську організацію «Військово-історичний клуб «Золота шпора» й теж почав тренуватися, їздити на змагання.
– Скільки на той час було вам років?
– Чотирнадцять. Відтоді історичний середньовічний бій – мій улюблений вид спорту.
– Чому саме він?
– Бо це цікаво й видовищно. Щоб битися в обладунках вагою в 30 кілограм, потрібні сила й витривалість, чітка координація рухів і, звичайно, знання борцівських прийомів. Крім того, лицарство цікаве як явище: бої, походи, шляхетство середньовічних воїнів… Хочеться, щоб і в наш час було більше лицарів, і не лише на ристалищі, а й у житті.
– Середньовічні бої – це не лише видовищний, а й, кажуть, досить травматичний вид спорту?
– Менш травматичний, ніж інші, бо на тобі кольчуга, шолом, лати. Обладунки захищають 90 відсотків твого тіла, тож ушкодження мінімальні. У футболі ж, приміром, наслідки удару металевим шипом бутси по нозі можуть бути дуже сумними.
– Хто виготовляє обладунки для вас?
– Київський коваль В’ячеслав Перепелиця. Він зробив мені дуже гарний шолом і рукавиці. Вони прекрасно захищають і не сковують рухів. В Україні багато майстрів, які роблять лицарські обладунки, але він – один з найкращих. Більшість членів нашої збірної б’ються в шоломах В’ячеслава. Зброя теж зроблена за історичними зразками.
– Яку з них ви застосовуєте?
– Я б’юся різною зброєю: мечі, сокири, булави… Найулюбленіша – шестопер. Це аналог козацького пернача – холодної зброї для ближнього бою, що з’явився як удосконалена булава й має головку з привареними металевими пластинами-пір’ям. Пластин шість, звідси й назва. Шестопер не дуже важкий, але завдає відчутні удари супротивнику.
– Лицарські бої – найбільш видовищна частина програми популярних нині фестивалів середньовічної культури. А в яких ви брали участь?
– У фестивалях «Срібний Татош» та «Сент-Міклош» на Закарпатті, «Сіверські вікінги» в Чернігові, «Старкон-фест» на Хмельниччині, «Витязь Київського Дитинця». Два роки тому в гідропарку «Топільче»на Козацькому острові відбулися показові змагання учасників клубів історичної реконструкції «Золота шпора» (Житомир) та «Чорна Галич» (Львів). Локацію обрали невипадково, адже невеличка фортеця з баштами та гарматами якнайкраще відтворює епоху середньовіччя. Метою змагань була популяризація середньовічних історичних боїв як сучасного та перспективного виду спорту. Тепер філіал лицарського клубу «Золота шпора» є і в Тернополі. Більшість його членів – студенти ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. Керівництво вишу підтримало нашу ініціативу, надавши місце для тренувань. Нині представники клубу вже здобувають призи на міжрегіональних і міжнародних турнірах, а студент фармацевтичного факультету Владислав Довгалюк і студентка медичного факультету Юлія Кібець увійшли до складу збірної України з історичного середньовічного бою.
– Спорт навчанню не завада?
– Ні. Заняття спортом лише сприяють навчанню, бо дисциплінують, загартовують тіло і характер.
– У тому, що ви обрали медицину, хто зіграв вирішальну роль?
– Добрий приклад батьків. Вони випускники Буковинського державного медичного університету. Мама працює в лабораторії поліклініки в Житомирі, батько – завідувач відділення військового шпиталю. Після школи я вступив до Житомирського коледжу, де отримав кваліфікацію «зубний гігієніст» і продовжив навчання на стоматологічному факультеті ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. Чому саме стоматологія? Бо мені подобається дарувати людям красиві та здорові посмішки. Виробничу практику проходжу щороку в стоматологічному відділенні військового шпиталю в Житомирі – асистую терапевту, відшліфовую практичні навички.
– В якій галузі збираєтеся стати фахівцем?
– У галузі терапевтичної стоматології. Але гарний стоматолог має вміти все. І для цього студентам стоматологічного факультету ТДМУ створили всі умови. Приміром, є сучасний фантомний клас, де можна вдосконалювати мануальні практичні навички, а п’ятикурсники під контролем викладача проводять прийом пацієнтів, надаючи безкоштовну стоматологічну допомогу соціально незахищеним верствам населення.
– Зимові канікули – короткі, натомість влітку є багато вільного часу. Як відпочивали?
– Сесію склав і поїхав на практику до Житомира. Також багато тренувався, готуючись до відбіркових змагань – останнього етапу відбору бійців до збірної України з історичного середньовічного бою. Коли відпочивав – читав, грав на гітарі.
– Що читаєте?
– Люблю класику, фантастику, детективи.
– Гітару коли опанували?
– Кілька років тому. Друг приніс і залишив її мені на два тижні. Цього часу вистачило, щоб навчитися грати. А згодом гітару мені подарували .
– Де відбудеться чемпіонат світу з історичної середньовічної боротьби «Битва націй-2018»?
– В Італії. Владислав Довгалюк, Юлія Кібець і я виступатимемо в складі української команди.
– Де раніше вже побували у складі збірної?
– У Франції, Хорватії, двічі – в Чехії та в Іспанії. Кожна така подорож – це не лише знайомство з країною, її архітектурою, традиціями, а й спілкування з людьми, які вболівають за Україну.
До слова, стати членом клубу «Золота шпора» можуть усі, хто цікавиться історичною реконструкцією. Тож студентів, які хотіли б узяти участь у лицарських середньовічних турнірах, запрошую до спорткомплексу на тренування. Долучайтеся до нашої лицарської громади!
Лідія ХМІЛЯР