В’ячеслав Ровецький – студент 5 курсу стоматологічного факультету, член Тернопільського осередку громадської організації «Асоціація студентів-стоматологів України». Про навчання, участь у цікавих і пізнавальних освітніх проєктах та громадських заходах, що роблять студентське життя ще насиченішим, про різнобічні захоплення В’ячеслав розповів в інтерв’ю «Медичній академії».
– Ви обрали одну з провідних галузей медицини – стоматологію. Хто вплинув на ваш вибір насамперед?
– Мій батько Олександр Тарасович – висококваліфікований стоматолог. Його приклад надихнув мене обрати саме цей лікарський фах. Молодший брат Віталик, який нині навчається в 11 класі Тернопільської спеціалізованої школи №5, теж збирається вступати до ТНМУ, на стоматологічний факультет.
– Коли чогось дуже хочеш – мрії здійснюються, як було, скажімо, з вами. Ви вступили до університету, маючи гарні знання.
– Так, я був успішним учнем. У випускному класі атестат з хімії становив 12 балів, з біології – 11.
– Нині ви – успішний студент одного з найкращих медичних університетів України. Зі стоматологічних спеціальностей яка найбільше до душі?
– Наразі терапевтична стоматологія залишається улюбленою медичною дисципліною, також дуже цікавить ортопедія та імплантологія.
– Усі пам’ятаємо відомий вислів: теорія без практики – мертва, практика без теорії – сліпа. Ця фраза особливо актуальна, коли йдеться про підготовку майбутніх лікарів, чиї знання мають бути підкріплені практичною професійною компетентністю. Тож виробнича практика для студентів-стоматологів дуже важлива, чи не так?
– Практика – невід’ємна складова навчального процесу. Для практичних занять у навчальному корпусі стоматологічного факультету на вулиці Чехова обладнали фантомні стоматологічні класи. Також студенти-старшокурсники вдосконалюють практичні навички у стоматологічній клініці консультативно-лікувального центру ТНМУ. Під час практичних занять асистую лікарю-викладачу, проводжу професійну чистку зубів, пломбую кореневі канали та виконую інші маніпуляції. Крім досвіду, отримав багато позитивних вражень від спілкування з пацієнтами. Беру участь у просвітницьких акціях, на кшталт тієї, що відбулася в березні та була присвячена гігієні ротової порожнини. У стоматологічному відділенні університетської клініки пацієнти мали змогу пройти безкоштовну професійну гігієну ротової порожнини та діагностику й отримати рекомендації з догляду за зубами. Відвідувачів не бракувало, але через загрозу коронавірусу та запроваджений карантин акцію не продовжили.
– Ви також берете активну участь у роботі Тернопільського осередку ГО «Асоціація студентів-стоматологів України».
– Так, з 4 курсу. Асоціація сприяє професійному зростанню її членів, організації освітніх заходів і формуванню сприятливого навчального середовища та платформи для обміну інформацією. Її осередки діють у Тернополі, Києві, Івано-Франківську та інших містах України. Був учасником кількох науково-практичних конференцій, зорганізованих асоціацією, де порушувалися актуальні теми сучасної стоматології, виступали імениті лектори. Традиційними стали акції «День здорових ясен», «Чисті зуби – запорука здоров’я», «Здорова усмішка» та інші, під час яких студенти-стоматологи пояснюють і показують на муляжах, як правильно доглядати за зубами, розповідають про профілактику захворювань. Знання, практичні навички – основа основ, але й спілкування з пацієнтами вимагає вміння. І цьому нас теж навчають.
– Що цікаво вам поза медициною? Які маєте захоплення?
– Люблю спорт. Він привчає до дисципліни, розвиває впевненість у собі. І здоров’ю на користь. Із шести років відвідував секцію плавання і в дитячому віці здобув другий спортивний розряд. Улюблений стиль – батерфляй. У 11 років записався в секцію віндсерфінгу й відтоді я великий прихильник цього різновиду вітрильного спорту.
– Що приваблює? Хвилі, швидкість, вітрила?
– І це теж. Віндсерфінг дуже динамічний та адреналіновий вид спорту. Чи складний? Як на мене, ні. Але потрібна добра фізична підготовка. Першу вітрильну дошку придбав, коли мені було п’ятнадцять. Керувати нею мене навчили тренери тернопільського віндсерфінг-клубу Олексій Юрійович Нижегородов та Олександр Тугарєв. З того часу минуло 10 років. Я побував на багатьох змаганнях. Багаторазово був срібним і бронзовим призером змагань кубка та чемпіонату України з вітрильного спорту. У складі вітрильної збірної України взяв участь у чемпіонаті світу серед юнаків у класі вітрильної дошки, що відбувся в польському місті Сопот. Виступати довелося з травмованою ногою – під час першої гонки вдарився об шверт і зламав мізинець. Та, попри все, посів друге місце у своїй віковій групі у «срібному» флоті. Через рік, в липні 2015-го, був чемпіонат Європи з віндсерфінгу серед юнаків до 17 років у латвійському місті Лієпая. Часу на повноцінні тренування не мав, бо був випускником і ретельно готувався до шкільного ЗНО. Але на змаганнях пройшов всі дистанції та в підсумку увійшов до «срібного» флоту, що приємно.
– Які змагання були найскладнішими?
– Чемпіонат у Гельсінкі, столиці Фінляндії, – через велику конкуренцію серед спортсменів. Довелося змагатися з багаторазовими чемпіонами світу, Європи та Олімпійських ігор, долаючи дуже потужний вітер і великі хвилі. Але був задоволений, що взяв участь у перегонах, бо отримав незабутні враження й новий досвід.
– Не змінили свої вподобання й коли стали студентом?
– Як і раніше, віндсерфінг для мене – найкращий відпочинок. Три роки тому, готуючись до нових змагань, побував на тренувальних зборах в Іспанії. Україну там представляли двоє: майстер спорту міжнародного класу, учасник Олімпійських ігор-2016 Олександр Тугарєв та я. А в серпні цього року взяв участь у регіональних змаганнях з віндсерфінгу, що відбувалися в акваторії Тернопільського ставу та були присвячені Дню міста. В олімпійському класі «RS:X» серед дорослих увійшов до трійки призерів.
– Де зазвичай тренуєтеся?
– Якщо є вітер, хвилі та вільний час – катаюся на дошці з вітрилом Тернопільським ставом. Але чим старшим стаєш – тим вільного часу менше. Навчаючись в школі, побував на екскурсії в Празі, Дрездені, Берліні, Амстердамі, у Фінляндії – на навчально-тренувальних зборах юних спортсменів. Катався на сноуборді та лижах у Буковелі. Нині ж зосереджений на навчанні. Готуюся до ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок», майбутніх державних іспитів. Навчатися в медичному університеті непросто, але я хочу отримати добру освіту та стати висококваліфікованим лікарем.
– Упевнена, що досягнете мети. На завершення – ваша улюблена цитата…
– Процитую відомого німецького філософа Фрідріха Ніцше: «Через оцінку вперше з’являється цінність і без оцінки був би пустий горіх буття».
Лідія ХМІЛЯР