Медицина, фотографія, латиноамериканські танці, – аж ніяк не увесь перелік захоплень асистента кафедри імунології, алергології та загального догляду за хворими Надії Гаврилюк. Як їй уміло вдається поєднувати свої захоплення та що спонукало обрати лікарську професію?
Про медицину
– Лікарем хотіла бути ще змалечку. Хоча батько, який теж лікар, намагався відмовити. Він знав, який це непростий хліб і хотів мене вберегти. Проте це йому не вдалося. Я просто не бачила себе в іншій галузі. Щоправда, марила стоматологією. Але, коли настав час вступати до вишу, подала документи одразу на два факультети: один на «стоматологію», інший – на «лікувальну справу». За рейтингом пройшла на «лікувальну справу» за держзамовленням, а на «стоматологію» – на платну форму навчання. Обрала перше. Втім, оглядаючись назад, розумію, що це було чи не найкраще рішення у моєму житті. Гастроентерологією захопилася взагалі випадково. Навіть й гадки не мала, що майбутнє пов’яжу саме з цією галуззю. Доля ж вносить свої корективи. Вважаю, що все, що не трапляється з нами, лише на краще й так задумано Всевишнім.
До слова, зараз посилено працюю над дисертацією, пов’язану з вірусним гепатитом С. Це доволі поширене й небезпечне захворювання. Гепатит C часто не має симптомів, але хронічна інфекція може спричинити прогресуючий фіброз печінки, а за кілька років – цироз. При прогресуванні цирозу виникає печінкова недостатність, може іноді розвиватися рак печінки. Тож вирішила цю царину вивчити детальніше.
Про здорове харчування
– Окрім того, маю диплом дієтолога. Коли почала вивчати курс, й сама переглянула свій раціон харчування. Цілковито відмовилася від шкідливої їжі. Недарма побутує приказка: «Ми те, що ми їмо». Численні дослідження доводять, що їжа, яку спожили, має найбезпосередніший вплив на наше фізичне та духовне здоров’я. Наприклад, вважають, що від того, що їмо, залежать швидкість виникнення і перебіг хронічних хвороб, робота імунної системи.
Наше харчування найчастіше є одноманітним, калорійним, але некорисним. Загалом багато хто з нас харчується неправильно. Картопля, макарони, шліфований рис, жирна свинина, вершкове масло та інші шкідливі у великих кількостях продукти… Перекуси на роботі або «на бігу» – вуличні пиріжки або огидний «фаст-фуд», безперервні чаювання з тістечками чи канапками, а овочі та фрукти, не кажучи вже про морепродуктах, тим часом на нашому столі можна побачити рідше, ніж вони того заслуговують. Основними засадами повноцінного харчування є те, що їжа повинна надходити в організм регулярно, дрібними порціями. Ще вона має бути різноманітною: м’ясо, риба, хліб, молочні продукти, крупи, овочі, фрукти тощо.
Про латиноамериканські танці
– Три роки тому захопилася соціальними танцями. Ніколи не гадала, що буду під такими враженнями. Їх відвідують люди різного віку, фаху та уподобань. На заняттях найчастіше танцюємо латиноамериканські танці – сальсу, бачату, кізомбу, меренге. Наприклад, сальса – це танець, який дарує емоції. Танці офіційно й досить давно визнані ліками. Вони прояснюють свідомість, покращують психоемоційний стан і сприяють підвищенню інтелектуальних здібностей. А ще виводять з депресії та допомагають по-новому подивитися на навколишній світ. У цьому пересвідчилася на собі, бо почала займатися танцями в дуже непростий період свого життя. Після кількох занять усе, як рукою зняло, подивилася на світ іншими очима.
Пізніше, вже як лікар, почала вивчати користь танцю з наукової точки зору. Він знижує ризик ішемічної хвороби серця, нормалізує обмін речовин та імунітет, зміцнює кістки й знижує ризик розвитку остеопорозу та переломів. Допомагає також у лікуванні бронхітів і навіть здатний полегшувати напади астми, покращує ходу, грацію, поставу, надає стрункість і гнучкість. І це аж ніяк не повний перелік корисних властивостей танців.
Про фотографію
– Дійство «народження» фотографії й досі стоїть у мене перед очима, як найсолодший дитячий спогад. Чому мені подобається фотографувати? Бо коли дивишся на світ через об’єктив фотокамери, помічаєш миттєвості, на які не звернули б уваги і пройшли, поспішаючи, як завжди робимо. Фотографія ж дозволяє зупинитися та побачити красу цього світу, природи, людини, життя. То чому ж не закарбувати цю прекрасну мить на світлині? Люблю через фото показувати людям їхню щирість, красу, емоції, унікальність і, можливо, навіть те, що вони досі в собі не помічали.
Про автентичність
– У нашій сім’ї дуже любимо та шануємо українські традиції. Бабуся знала більше, ніж 100 народних пісень, які починалися на слово «Ой…». Мама захоплюється пошиттям автентичних костюмів. Навіть мені пошила сукню на випускний. Тоді ще вишивка не була так у моді, то вже тепер навіть конкурс між випускниками влаштовують на найкращий вишитий костюм. Досі зберігаю прабабусину камізельку, в якій вона виходила заміж. Це наша родинна реліквія.
Про мрію
– Найбільше хочу, щоб моя праця приносила користь іншим. Стати добрим фахівцем і допомагати людям одужувати. Можливо, зараз скажу банальні слова, але хочеться звернутися до всіх читачів: «Бережіть своє здоров’я, бо воно найцінніше! Ніколи не ставтеся до себе з байдужістю». Ціну власного здоров’я починаєш відчувати тоді, коли опиняєшся у стінах лікарні.
Мар’яна СУСІДКО,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)