Кажуть, якщо в людини є мрія, це вже велика частина успіху, бо вигадані в мареві сподіваного плани – це величезний магніт, який притягує до себе всі обставини, необхідні для їх здійснення. Лікар-інтерн Олег Гюнеш переконаний, що досягти своєї мрії може кожен та поділився з нашими читати однією історією.
«Є дуже цікавий вислів, що додає мені сил і впевненості кожного дня: «Якщо тобі скажуть, що мрії не збуваються – не вір. Вони здійснюються, якщо за них боротися» (цитата з серіалу «Rebelde Way» – авт.). Моя мрія знайшла мене самотужки. Звучить дивно, чи не так? Одного разу, гортаючи книжку, вже не пригадую її назви, я зупинив свій погляд на сторінці, де було зображене серце. Мені було 12! Тієї хвилини в мене всередині щось перевернулося. З того часу все почалося. Я чітко зрозумів, що хочу стати кардіохірургом.
Ніхто не вірив в серйозність моїх намірів, а згодом навіть насміхалися. Було неприємно, правда. Але я не зважав і рухався до власної мети.
«Нічого в тебе не вийде», – переконували мене, але я нікого не слухав. Коли закінчив школу, ні хвилини не вагався, документи подав до медичного університету. Мрія ж повинна здійснюватися, чи не так?
Навіть не можу сказати, з яким задоволенням ходив на заняття й старався вловити кожне слово викладачів. Щоб бути гарним лікарем, треба сумлінно вчитися, переконаний я.
Мені здавалося, що здійснення моєї мрії вже так близько. «Нарешті мене оточують медики», – подумав я й сподівався на підтримку. Та так не сталося… Тут з мене теж насміхалися, мовляв, хочеш стати хірургом, серйозно?
Проте, як кажуть, допоки у двері не постукаєш, їх тобі ніхто не відчинить. І тут двері відчинилися. Стажування та практики – в найкращих кардіохірургічних центрах України, знайомство з провідними європейськими спеціалістами, робота в операційній зі справжніми фахівцями своєї справи. Про таке можна лише мріяти, еге ж?
Насмішки з боку студентів переросли в повагу, а ті, хто в мене не вірили, кардинально змінили власну думку.
Зараз я – лікар-інтерн відділення кардіохірургії. Моя мрія – за крок від мене. І гадаю, що на цей крок, мені ще вистачить сили. Тому кожному, хто ще вагається, раджу ніколи не відмовлятися від своєї мрії, не опускати рук, рухатися вперед. Одного ранку ви прокинетеся, а ваша мрія стала реальністю.
Мар’яна СУСІДКО