Те, що випускники нашого університету становлять гідну конкуренцію на ринку медичних і фармацевтичних послуг у світі – факт беззаперечний. Цікаво почути з перших уст, як їм вдається досягти такого результату – нострифікувати диплом, вивчити іноземну мову, утвердитися в професії на чужих теренах. Про свій шлях у фармацію Німеччини, особливості фаху аптекаря в цій країні «Медичній академії» розповіла випускниця нашого університету Олена Солоділова.
Олена каже, що жодних планів працювати за кордоном у неї не було. А якби хтось сказав, що стане німецькою аптекаркою, то це викликало б справжнє здивування. Виросла вона в Луцьку, готувалася стати фармацевтом – навчалася за спеціальністю «загальна фармація» на фармацевтичному факультеті нашого університету. Мала кілька років практики в українському фармацевтичному закладі, але так трапилося, що свою другу половинку Олена знайшла в Німеччині й згодом подалася за чоловіком. Вже 11 років мешкає з ним і донечкою в містечку Борна, неподалік Лейпцигу (федеральна земля Саксонія) та працює в аптеці невеликого торгівельного центру.
На запитання, яке цікавить багатьох наших студентів і випускників, чи важко нострифікувати український диплом, Олена відповідає, що це справді доволі нелегкий шлях. Спочатку потрібно було підтверджувати свій український диплом провізора, бо він не цілком відповідав вимогам німецького законодавства.
«Для цього я зібрала кейс відповідних документів як українських, так і німецьких, – розповідає Олена. – Також потрібний був сертифікат, який засвідчував би певний рівень німецької мови, тому я пройшла мовні курси. Наступна вимога: здобути річний досвід практики – по пів року в громадській, лікарняній аптеці або ж у фармацевтичній промисловості чи рік – у громадській аптеці. І у фіналі – іспит з фармацевтичної тактики та фармацевтичного права для аптекарів, який я доволі успішно склала 2012 року. Щодо працевлаштування, то мені надзвичайно пощастило, бо та аптека, де я проходила практику, запропонувала мені посаду аптекарки, тут я й донині працюю. Отож досвідом з пошуку роботи поділитися не можу, але з розмов з колегами мені відомо, що знайти хорошу роботу в Німеччині доволі важко, бо вакансій щороку зменшується через закриття великої кількості аптек, а вимоги до аптекарів зростають, тому бажаючих на хороше місце доволі багато. Певна річ, звертають увагу на ґрунтовні професійні знання, тобто чи добре аплікант розуміється у фармакології, законах, важливі його менеджерські якості. Найбільш запотребуване в німецькому ритейлі вміння проявити себе як менеджер. Приймають до уваги й супутні спеціалізації, додаткові знання та рівень фармацевта. Охоче беруть на роботу спеціалістів, які мають особливі навички у спілкуванні з діабетиками та лікарями, це завжди додає шансів».
Багато аптек, щоб привабити до себе хороших спеціалістів, за словами Олени Солоділової, пропонують додаткові бонуси – 13-у зарплатню, щедрі відпускні, оплату професійних курсів та інше. Щоправда, обсяг роботи в німецькій аптеці набагато більший, ніж в українській. Коли вона ще працювала в Україні, її робочий день складався з консультацій пацієнтів, відпуску лікарських засобів і, можливо, один раз на день прийому товару. Тут же велика частка роботи пов’язана з тим, що 80 відсотків відпущених ліків становлять рецептурні препарати, вони виписані тим пацієнтам, які зареєстровані в так званих державних медичних касах. Відпускають ліки за цими рецептами за певними правилами. Рецепти неодноразово перевіряють і після відпуску ліків вся ця робота лягає на плечі аптекаря. До того ж кожна аптека зобов’язана мати свою лабораторію та рецептурну кімнату, де виготовляють індивідуальні лікарські засоби за прописами лікарів. Скажімо, в аптеці, де вона працює, займаються виготовленням ліків як фармацевтично-технічні асистенти, так і фармацевтичні інженери. Хоча все залежить від тих правил, які існують в аптеці. Так заведено, що задля того, аби аптекар з вищою освітою не втрачав своїх практичних навиків, він також займається екстратемпоральним виготовленням ліків. У німецькій аптеці працюють фахівці кількох спеціальностей: аптекар, який відповідає українському провізору – в нього вища освіта, фармацевтичний інженер з трирічною вищою освітою в інженерній школі (ця спеціальність була ще за часів Східної Німеччини, тому майже віджила своє), а також спеціалісти, які закінчили фармацевтичні коледжі. Їх називають фармацевтично-технічними асистентами (PtA), а тих, які займаються суто закупівлею та прийомом фармацевтичних продуктів, фармацевтично-торгівельними асистентами (PkA).
Професія аптекаря в Німеччині є доволі престижною. Вона й дуже цікава, бо людина, яка отримала цю спеціальність, може знайти себе не лише в аптеці, а й у будь-якій іншій галузі з тих, що мають навіть найменше відношення до фармації – у фармацевтичній індустрії, закладах охорони здоров’я, в державних установах. Ця спеціалізація в пошанівку, особливо в людей поважного віку, та є однією з найкраще оплачуваних, займаючи рейтингові позиції на ринку праці.
Олена також розповіла про те, як в Німеччині зорганізоване професійне самоврядування аптекарів. Одна з найвідоміших організацій – це «Палата аптекарів». Членство в цій асоціації є обов’язковим для всіх аптекарів, які, звісно, мають відповідний диплом. Ця громадсько-правова організація бере на себе відповідальність за професійне навчання аптекарів. Вона зорганізовує різноманітні семінари для підвищення кваліфікації, подальше навчання фахівців, складання іспитів для студентів, пропонує правову допомогу аптекарям, допомагає в пошуку роботи, розповсюджує різноманітні інформаційні повідомлення та безкоштовно спеціалізовані періодичні видання з усіма новинками фармації, попереджає та застерігає аптеки про можливість видачі ліків за фальсифікованими рецептами. Олена Солоділова теж є членкинею цієї спілки.
«Я входжу до організації з обов’язкового пенсійного страхування для так званих незалежних професій, до якої належить і фах аптекаря. Це – модель на кшталт державного пенсійного страхування, але не в повноцінному розумінні цього поняття, яка являє собою нагромаджувальну фінансову систему й немає жодного стосунку до держави. Відома в Німеччині й професійна асоціація «Адекса». Це – аптечна професійна спілка, яка наразі є єдиним представником працівників аптек і колективних угод. Її керівництво домовляється з організаціями роботодавців про заробітну платню, умови трудових відносин. Члени цієї організації можуть безкоштовно користуватися юридичними консультаціями, професійним правовим захистом. Щоправда, я не належу до цієї організації, позаяк мешкаю на території федеральної землі Саксонія, яка з цією спілкою не співпрацює».
Поцікавилися й професійними обов’язками аптекаря в Німеччині. Олена розповіла, що робочий день в її аптеці розпочинається з розподілу обов’язків (їх визначає завідувач аптеки або ж старший аптекар зміни), а їх у німецького аптекаря чимало. Є персонал, який стоїть за першим столом та обслуговує клієнтів, відпускає ліки, консультує людей. Також аптекарі виготовляють у лабораторії фармацевтичні форми, але не щодня. До обов’язків належить виявляти можливу несумісність лікарських засобів для того, щоб можна було запобігти небажаній взаємодії препаратів та обговорювати ці проблеми з лікарями. Ще одна відповідальна ланка – стежити за обігом наркотичних засобів. Двічі на день потрібно перевіряти рецепти на правильність обробки. Одне з покладених на Олену завдань – допомагати завідувачці в розробці системи якісного менеджменту в аптеці (Quali-tаtsmanagementsystem). Фахівці покроково описують усі процеси, що здійснюють в аптеці, і складають відповідні інструкції, які кожного року оновлюють згідно зі змінами у законодавстві.
Перша половина дня більш насичена, адже найбільший наплив клієнтів, телефонних дзвінків лікарям, медичним представникам фармкомпаній та інших організацій. Узагалі ж кожний працівник має свій індивідуальний робочий графік, в Олени, приміром, 40-годинний робочий тиждень, є колеги, які мають відпрацювати 35 чи 40 годин на тиждень. Щодо робочого дня, то сьогодні, наприклад, він може становити десять годин, а завтра лише 6 годин. Аптекар одного дня може працювати 12 годин, а іншого – тільки 4 години. Планує роботу завідувачка заздалегідь, тому всі знають, який цього чи наступного тижня графік, і це дуже зручно. Кожна аптека в Німеччині зобов’язана здійснювати нічні чергування або ж у вихідні та святкові дні. Графік цих чергувань, які, до слова, оплачують додатково, затверджує палата аптекарів та аптечні заклади повинні його дотримуватися.
Не оминули й питання про клієнта. Скажімо, чи відрізняються українські та німецькі відвідувачі аптеки? Олена відповіла: «На мій погляд, німецький клієнт більш «розкутий», ніж український. Гадаю, це можна пояснити стабільністю фінансової ситуації в країні, бо людина менше турбується про хліб насущний, тому не обтяжена проблемами, завжди усміхнена, словом, задоволена життям. Купівельна спроможність німецького клієнта набагато більша, ніж українського. Він доволі вибагливий та завжди упевнений у собі, тому німецьких покупців не так просто переконати. Хоча незадоволених клієнтів і тут вистачає, тому я часто жартую, що потрібно бути психоаналітиком, щоб знайти підхід до кожного клієнта. В Німеччині діє обов’язкове медичне страхування й пацієнти застраховані в державних медичних касах, отож вони ніколи не стикаються з оплатою зі свого гаманця, а всі медикаменти отримують, по суті, безкоштовно. Аптеки працюють безпосередньо з медичною касою, тому німецький клієнт власним коштом купує хіба якісь харчові добавки, предмети гігієни, косметичні засоби. Отож не знаю, чи варто й проводити таке порівняння, бо коли заходить про це мова, то в мене чомусь одразу постає перед очима образ української бабусі, якій не вистачає пенсії, щоб купити піґулки, і німкені, яка про це навіть і гадки не має, бо знає, що її ліки оплатить страховка».
Лариса ЛУКАЩУК