Камера, мотор, почали! Операційну змінити на знімальний майданчик вдалося лікарці Олені Якимчук. Вона взяла участь у зйомках фільму «Довбуш».
Довідково: «Довбуш» – це історичний фільм українського режисера Олеся Саніна. В основі сюжету – життя найвідомішого опришківського ватажка у Карпатах Олекси Довбуша. Зйомки стрічки у серпні 2018 року розпочала кінокомпанія «Пронто Фільм» за підтримки Держкіно України. Знімали в найбільш мальовничих місцях Карпат – в Буковці та на Синевирі, на Чорногорі та на Стігу, на Писаному камені та в багряному лісі. Взагалі для зйомок фільму обрані унікальні природні локації, а також реальні місця перебування історичного героя Олекси Довбуша. Кінокартину презентувати мали ще торік, але через пандемію коронавірусу зйомки відтермінували. Прем’єру – запланували на осінь. До слова, кінопроєкт «Довбуш» став одним з переможців десятого конкурсного відбору Держкіно. Державна підтримка його становить 65 мільйони гривень при загальній вартості виробництва 86 мільйонів 679,2 тисячі гривень.
Виклад у стислій формі сюжету фільму. У першій половині XVIII ст. у містичних Карпатських горах розгортається драма життя Олекси Довбуша, його непростого кохання та боротьби за гідну долю для свого народу, і тут навічно оселяється таїна його безсмертя. Ватага опришків під проводом двох братів – Івана та Олекси Довбушів, їхня невловимість і зухвалість стали надією для народу і пострахом для ворогів. Дороги братів розходяться, панство кидає всі зусилля на придушення волелюбних настроїв, якими охоплені Карпати. Смерть чи безсмертя переможуть у цьому двобої?
Лікарка Олена Якимчук каже, що для неї зйомки в масових сценах фільму «Довбуш» стали дуже цікавим досвідом. «Опинитися по той бік камер варто бодай раз у житті. З цієї хвилини почнете сприймати кіно по-іншому», – запевняє вона.
Знімали масові сцени у Збаразькому замку. Творці фільму залучили понад три сотні осіб до масових сцен. На кастинг лікарку зареєструвала подруга. «Я тоді подумала: «А чому б і ні? Цікаво ж!». Тим більше, що тут професійних акторів не треба було, а побачити кіношну «кухню» зсередини хотілося», ділиться думками Оксана Якимчук. – Мені випала роль селянки. Костюмери підібрали відповідний одяг і вже о сьомій ранку ми всі були на знімальному майданчику. Уявіть, одну сцену режисер знімав 12 годин! Для мене, як людини, яка ніколи не мала такого досвіду, це було відкриттям. Спека того дня була неймовірна. Позначка термометра сягала 29 градусів. Декому довелося весь день проходити у теплому кожусі. Мені пощастило, бо одягнута була в легку лляну сукню».
Олена Якимчук мовить, що атмосфера на знімальному майданчику була така, що видавалося наче й справді вона живе в ту епоху. «Спостерігаючи за роботою головних героїв, розумієш, наскільки це непросто перевтілюватися в образ і грати роль. На екрані, звичайно, все виглядає дуже просто та невимушено. Тепер я точно знаю, це аж ніяк не так», – зазначає вона.
Чи хотіла б ще раз спробувати себе в ролі акторки? Олена усміхнулася й зронила: «Кіно – це не моє. Потрібно любити цю справу й жити нею. А моєю любов’ю давно стала хірургія».
Мар’яна СУСІДКО