Осінь
Осінь. Сірі тумани, як вовна, лежать.
Слів перестиглих гірка сіножать
Впаде на лист чи листок. Журавлі
Літо забрали на теплім крилі.
Кинуть не тут і не там
за горбком.
Кава холодна. Недочитаний том.
Марки й конверт.
І ремарки Ремарка.
Брів твоїх ніжно вигнута арка:
Все буде добре, о’кей
і зер гут.
Образ з образ – як новий атрибут.
Сині небес, що без меж
і без дна.
В арфі гілок – павутинки струна.
Дзенькнула тихо, може,
не в тон.
Глипає вечір із темних вікон.
Осінь…
Ігор ГАВРИЩАК,
доцент Тернопільського медуніверситету