Останніми роками загострилася проблема стоматологічної захворюваності серед дітей. Збільшення частоти захворюваності стоматологічного профілю пояснюють, зокрема, несприятливим впливом екологічних факторів. Серед чинників ризику також погіршення умов побуту, харчування, недотримання правил гігієни.
Слизова оболонка порожнини рота є першим механічним бар’єром на шляху проникнення збудників інфекційних захворювань та антигенів. Унаслідок постійної дії несприятливих чинників (частому механічному травмуванню твердою їжею, впливу широкого спектру температур та значень рН, численних мікроорганізмів, подразнювальних і пошкоджувальних тканини речовин) слизова порожнини рота почасти стає місцем розвитку різних патологічних процесів.
Однією з найчастіших форм первинної інфекції, що виділяється в самостійну нозологічну форму, особливо в дітей молодшого віку, є гострий герпетичний стоматит. Найбільш поширена ця патологія в дітей віком до трьох років, чому сприяють чітко виражені вікові морфологічні особливості структури слизової оболонки порожнини рота. Перебіг герпесвірусних інфекцій може бути різний: від безсимптомних форм до важких генералізованих захворювань з високою летальністю.
Кір, скарлатина, дифтерія, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз, інші дитячі інфекційні захворювання також супроводжуються змінами слизової оболонки порожнини рота, які в деяких випадках є специфічними для конкретної патології. Так, при захворюванні на кір за 1-2 дні до появи шкірної висипки на слизовій оболонці м’якого та частково твердого піднебіння виникає енантема з набряком у вигляді неправильної форми плями яскраво-червоного кольору. Водночас з енантемою, або передуючи їй, на слизовій оболонці щік у задньому їх відділі в ділянці молярів, а іноді на губах та яснах з’являються плями Філатова-Бєльського-Копліка – патогномонічний для кору симптом. Це – білувато-жовті плямки розміром до 1 мм, утворені некротизованим епітелієм, що нагадують бризки вапна.
Найпоширенішими збудниками хронічних уражень слизової оболонки порожнини рота в дітей є гриби роду Candida. Питома вага уражень ними зросла за рахунок збільшення кількості важких та атипових клінічних форм, резистентних до традиційної терапії. Наявність високої розповсюдженості грибів роду Candida в навколишньому середовищі та безпосередньо в пологових будинках свідчить про раннє осіменіння слизової оболонки ротової порожнини в новонароджених. У порожнині рота дітей перших місяців життя внаслідок слабокислої реакції слини можливий ріст грибів роду Candida albicans, що є ознакою дисбіозу. Найчастіше гострий кандидоз розвивається в дітей раннього віку, особливо в недоношених, коли організм ще не має розвинутих механізмів захисту.
Порушення балансу в мікробіоценозі за рахунок зміни його видового та кількісного складу ініціює розвиток і перебіг запального процесу в тканинах пародонту. Захворювання тканин пародонту належить до найпоширеніших стоматологічних захворювань. За даними ВООЗ, у молодих людей вони поступаються лише карієсу зубів, а в зрілому віці виходять на перші позиції. Серед факторів ризику розвитку захворювань пародонту вирішальне значення мають порушення мікробіоценозу порожнини рота, дисбаланс імунокомпетентних систем організму, розлади мікроциркуляції та транскапілярного обміну в навколозубних тканинах. Запальні захворювання пародонту, слизової порожнини рота – результат наявності патогенних бактерій у середовищі, що сприяє їхньому розмноженню (локальні зміни Рh, місцевого імунітету слизової оболонки, зміни резистентності організму та ін.).
Залишається гострою проблема зростання екологічно детермінованої патології серед дитячого населення в Україні. Зміни стану довкілля, порушення самоочищувальної функції біосфери сприяють порушенню гармонійного зв’язку дитячого організму із середовищем, що їх оточує. В нормі існує баланс між чинниками зовнішнього середовища та захисною системою організму. Проте ця рівновага доволі нестійка й за певних умов, наприклад, при переохолодженні, забрудненні повітря, вірусних інфекціях, може порушуватися, що призводить до розвитку патологічного процесу.
Однією з найактуальніших проблем сучасної стоматології залишається патологія твердих тканин зуба. Розповсюдженість карієсу зубів серед дітей раннього віку в Україні сягає 60 %. Відомо, що провідна роль у виникненні карієсу, в тому числі в дітей раннього віку, належить стрептококовій флорі. Інфікування відбувається від матері, що доведено виділеними ідентичними генотипами стрептокока з порожнини рота дітей віком 12-30 місяців. Встановлено, що чим менший вік дитини, в якому вона інфікується стрептококом, тим вищий ризик виникнення та інтенсивність каріозного процесу, хоча стрептокок може утворювати колонії в борознах спинки язика ще до прорізування зубів. Тому з метою профілактики карієсу тимчасових зубів у дітей доцільно використовувати пробіотичні мікроорганізми, штами яких мають інгібуючий ефект щодо стрептококів.
Дієвими профілактичними заходами є запобігання розвитку вогнищ інфекції та інтоксикації в дитячому організмі, забезпечення збалансованого харчування, своєчасного оздоровлення порожнини рота, пропаганда зорового способу життя, раціонального харчування, виховання позитивних гігієнічних навиків.
До загальносоматичних захворювань, які безпосередньо впливають на виникнення захворювань порожнини рота, належать захворювання шлунково-кишкового тракту, гіповітамінози, захворювання крові, алергічні стани, ендокринні захворювання.
Важливою складовою первинної профілактики та першої фази етіологічного лікування захворювань твердих тканин зуба та тканин пародонту є контроль стану мікроекології різних біотопів порожнини рота. За даними ВООЗ, одними з провідних факторів ризику виникнення захворювань пародонта в дітей є зубна бляшка та зубний наліт. У міру їх збільшення мікробна флора змінюється від переважання коків – до більш складної популяції з вмістом паличкоподібних мікроорганізмів. Патогенний вплив мікроорганізмів на тканини пародонта здійснюється також унаслідок їх активної ферментативної діяльності. Мікробні ферменти здатні підвищувати проникність капілярів, спричиняти деполімеризацію міжклітинної речовини епітелію, основної речовини сполучної тканини, а також деструкцію колагенових волокон.
З метою формування мотивації по догляду за порожниною рота стоматологічна просвіта, відповідно до рекомендацій ВООЗ, має різні заходи. Велике значення надають раціональному харчуванню. Йдеться про достатню кількість повноцінних білків, аскорбінової кислоти, вітамінів Е і Р, зменшення кількості борошнисто-кондитерських виробів, вживання жорсткої їжі. Необхідно подбати про достатнє надходження в організм мінеральних солей і фосфатів. Із круп найкориснішими є вівсяна та гречана. Соя містить у півтори рази більше білків, ніж м’ясо, риба, яйця. У сої високий вміст калію, магнію, селену, антиоксидантно-подібної речовини – лецитину, вітамінів, поліненасичених жирних кислот, які не синтезуються в організмі (лінолева та ліноленова), але входять до складу клітинних мембран, сприяють виведенню холестерину. Корисні різні види горіхів, в яких міститься багато повноцінних білків, велика кількість токоферолу.
Встановлено, що в розвитку захворювань пародонту важливу роль відіграють гіподинамія зубощелепної системи, відсутність активного жування та повноцінного навантаження на щелепно-лицеву ділянку, зумовлені кулінарною обробкою їжі сучасної людини. Фізіологічна активність тканини ротової порожнини при постійному вживанні кулінарно обробленої їжі зменшується, що призводить до розвитку деяких стоматологічних захворювань. Тому для правильного росту та розвитку зубо-щелепової системи, оптимального формування функцій жувального апарату велике значення має активне жування, повноцінне й рівномірне навантаження на зубні ряди. Особливо необхідно достатньо вживати тверду їжу. Фізіологічне навантаження, що передається через зуби на тканини пародонту, стимулює в них обмін речовин, покращує мікроциркуляцію. Вживання твердої їжі, зокрема, сирих овочів і фруктів, сухофруктів, твердих сирів, не лише сприяє механічному самоочищенню зубів, але й стимулює слиновиділення, що також покращує гігієнічний стан порожнини рота. Доцільно, щоб у раціоні було сухе печиво, кислі продукти, пекучий перець, які, стимулюючи слиновиділення, сприяють самоочищенню ротової порожнини.
Одним з головних індивідуальних профілактичних заходів є гігієна порожнини рота, яка має свої особливості при профілактиці карієсу зубів, захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота. Гігієна порожнини рота містить в собі одночасно етіотропні та патогенетичні механізми профілактики, а її метою є хіміко-механічне видалення зубного нальоту – основного етіологічного чинника карієсу зубів, хвороб пародонту, захворювань слизової оболонки ротової порожнини.
Гігієна порожнини рота – невід’ємна складова профілактики основних стоматологічних захворювань. Нині є велика кількість різноманітних засобів, призначених для гігієнічного догляду за порожниною рота, які треба добирати залежно від стану ротової порожнини, віку та індивідуальних особливостей людини.
Найпоширенішими засобами для профілактики та лікування карієсу зубів є пасти, що містять спеціальні протикаріозні домішки, які сприяють стабілізації каріозного процесу. Для профілактики захворювань тканин пародонта слугують лікувально-профілактичні зубні пасти, обов’язковим компонентом яких є біологічно активні речовини. Введення до їх складу протеолітичних ферментів, що руйнують мікробні антигени та алергени, також сприяє розчиненню зубного нальоту. Позитивно впливають на тканини пародонта й зубні еліксири, що містять біологічно активні речовини, вітаміни, імуностимулюючі, дубильні та протизапальні речовини.
При стоматитах різної етіології характер метаболічних порушень зумовлює вибір засобів догляду за ротовою порожниною, які містять природні та синтетичні антиоксиданти, вуглекислі екстракти лікарських рослин, вітаміни, інтермедіатори обмінних процесів, інгібітори протеолітичних ферментів. Вони мають антиоксидантну, противірусну, протигрибкову, протимікробну дію, активізують обмінні процеси у слизовій оболонці порожнини рота. При захворюваннях слизової оболонки порожнини рота доцільно застосовувати спеціальні зубні еліксири, що містять речовини, які позитивно впливають на процеси обміну в слизовій порожнини рота та підвищують її резистентність.
Що ж стосується жувальних гумок як допоміжних засобів гігієни порожнини рота, то їх використання може спричинити різноманітні ефекти. Основними позитивними стоматологічними ефектами жувальної гумки є стимуляція слинних залоз, значне посилення слиновиділення, за рахунок чого збільшується кількість іонів Са, Р та інших мінералів, уміст білкових речовин, харчових ферментів, антимікробних аґентів, покращується очищення органів порожнини рота від залишків їжі, харчового детриту, мікрофлори зубного нальоту. Використання жувальної гумки збільшує навантаження на жувальний апарат, тканини пародонта, стимулює розвиток жувальних м’язів і посилює кровопостачання в тканинах пародонта. Але недозоване, нефізіологічне навантаження при надмірному використанні жувальної гумки призводить до перевантаження тканин пародонта, внаслідок якого багаторазово посилюється кровопостачання, з чим не може впоратися регіонарна венозна система. Таке підвищене навантаження негативно впливає на функції та стан тканин пародонту. Крім того, при надмірному використанні жувальної гумки внаслідок знешкодження як патогенної, так і сапрофітної мікрофлори відбувається порушення мікробного пейзажу ротової порожнини та порушення ферментативної активності слини. Отже, використання жувальної гумки можливе лише короткочасне, після прийому їжі та лише в поєднанні із зубними щітками, пастами й інтердентальними засобами.
У комплексі профілактичних заходів велике значення має санація порожнини рота з усуненням вогнища хроніосепсису, що виключає можливість виникнення багатьох уражень внутрішніх органів та систем людського організму людини.
Застосування найбільш доцільних, науково обґрунтованих методів профілактики, спрямованих на запобігання виникненню захворювань, сприятиме максимальному збереженню та зміцненню здоров’я дітей та дорослих.
Наталія ГЕВКАЛЮК,
професор кафедри дитячої стоматології ТНМУ