Реквієм
Колегам-медикам, які загинули в боротьбі
з коронавірусом, присвячую.
Усі віки страждали люди
Від пошестей, голоду і війн.
Вони приходили зусюди
Нежданно й грізно, наче грім.
І ось черговий раз природа
Явила силу й лють свою,
І знов карає всі народи
Новою пандемією.
Коронавірус нас тестує
На твердість духу й спільність дій
І мимоволі всіх гуртує
У боротьбі на захист свій.
Природу нищить ми навчились
Здобутками цивілізацій
І в раз черговий поплатились
Стражданням і бідою націй.
Кажуть, біда одна не ходить,
А іншу за руку веде –
Так вірус і війна на сході
Збратались в лихо нам в одне.
Та це не зупинило тих,
Хто йшов за покликом сердець,
Хто всупереч усьому зміг
Явити вірності взірець,
Що не вагались ні хвилини,
Хоч знали, що чекає на вас,
Здоров’я і життя людини
Було важливіше в цей час.
Ви гуманізмом керувались,
За серця покликом ішли,
На повну силу викладались,
Зробили все, що лиш змогли…
Врочисту клятву Гіпократа
Ви доспівали до кінця,
Сповняли все багатократно,
Допоки билися серця…
На ваше місце інші встали,
Щоби продовжити ваш путь,
Ваш прапор зронений підняли
І з гідністю його несуть.
Халати, білизною чисті,
Неначе саван, вкрили вас,
Прощань не було урочистих –
В мішках похоронили вас…
Надіюсь, що народ, держава
Оцінять гідно ваш порив,
Бо ви здобули честь і славу
На вістрі перших рубежів.
Схиляєм голови в скорботі
За тих, що знеслись до небес,
Тих, що змінили хрест червоний
На чорний похоронний хрест.
Спочиньте в спокої і з миром,
Продовжать інші вашу путь.
Ми ж збережем повагу щиру,
Нам Вашу жертву не забуть!
Дмитро ВІТИК,
кандидат медичних наук, доцент