Майже півтора року довелося чекати лікарям Юрію Ломазі, Назарові Олендеру, Тарасу Волошину й Володимиру Лагішу, щоб потрапити на Міжнародні курси від Американського коледжу хірургів. Напередодні вони склали три іспити з екстреної допомоги англійською мовою. Курси відбувалися у сучасному європейському симуляційному центрі Кишинева (Молдова). Мала нагоду поспілкуватися з Назаром і Володимиром про їх враження від навчання.
«Ми обоє проходили інтернатуру в ортопедо-травматологічному відділенні Університетської лікарні. Щоправда, Володимир – вже випускник, а мені залишилися лічені дні до випуску», – каже лікар-інтерн Назар Олендер.
Хлопці дізналися про курси від свого завідувача Сергія Гаріяна. Вони вирішили спробувати, бо розуміли, наскільки це згодиться у майбутньому. Щоправда, через пандемію їм довелося чекати аж півтора року.
«Колись я був на курсах Ukrainian Trauma Life Support. Однак не як медик, а як актор, живий манекен, на якому учасники курсів відпрацьовували навички. Мене гримували, а лікарям тим часом давали сценарій з прописаною ситуацією, яка може трапитися на практиці. Тоді учасники починали мене «рятувати». Побувавши там, загорівся бажанням потрапити на такі курси, але вже як лікар», – додає Володимир Лагіш.
Аби потрапити на курси інтернам довелося пройти дуже суворий відбір. Усі іспити англійською. Для американських лікарів-менторів було дуже важливо, як учасники складуть тестування. Відбір проходив у кілька етапів. Перша частина – онлайн-лекції англійською мовою. Після чого Володимиру та Назарові дали книгу, з якої треба було опрацювати матеріал, опісля вони мали пройти тестування.
«Якщо успішно складеш тест, потрібно пройти 13 навчальних модулів. Знову складаєш тест, а потім ще один – підсумковий. Усе для того, щоб учасники були добре підготовані до практичної частини. Сам курс – це навчання надання поетапної екстреної допомоги. Але виділяли певні травми. Зокрема, травма грудної клітки, травма вагітних, пошкодження кісток, підготовка до транспортування. Нас вчили інтубувати хворих, складати факт-протокол УЗД, правильно фіксувати переламані кінцівки при транспортуванні. Загострювали на тому, що маємо зробити максимум для того, аби зберегти життя людині та перевести на наступний етап надання допомоги, якщо немає для цього можливостей. Наприклад, коли ви лікар районної лікарні чи сільської амбулаторії», – пояснює Назар.
На думку Володимира Лагіша, це одні з найкращих навчальних курсів у світі з політравм, тому він дуже готувався, щоб пройти відбір.
Для початку пояснимо нашим читачам, що таке полі-травма.
Термін «політравма» є збірним, він визначає такі види пошкоджень: численні, поєднані та комбіновані. До численних механічних травм належить пошкодження двох і більше внутрішніх органів в одній порожнині. Скажімо, пошкодження печінки й кишки.
Поєднаними називають пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах чи пошкодження внутрішніх органів та опорно-рухового апарата (стиснення грудної клітки й перелом стегнової кістки; пошкодження селезінки й забиття грудної клітки; черепно-мозкова травма та пошкодження кісток таза).
Комбінованими називають такі пошкодження, які зумовлені різними травматичними агентами: механічними, термічними, радіаційними (перелом плечової кістки та опік плеча, закрита черепно-мозкова травма й радіаційне опромінення тощо).
Причиною політравми є зазвичай ДТП чи падіння з висоти.
Лікування хворих з політравмою складне. В ньому повинні брати участь різні фахівці, зокрема реаніматолог, хірург, травматолог, терапевт тощо. Лікування має бути комплексним і патогенетичним.
Цікавлюся в Назара, чим відрізняється практика лікування політравми в іноземних лікарів. «Вони працюють чітко, дотримуючись певного алгоритму дій, – каже. – Рятують пацієнта насамперед від того, від чого він може передусім померти. Наші ж лікарі думають глобальніше. Ось наприклад, ви лікар у сільській лікарні. Крім вас і медсестри, немає нікого, а привозять чоловіка, який впав з 10-метрової висоти. Додаткових обстежень, окрім рентгену та УЗД-діагностики, немає. Щоб зберегти пацієнту життя в такому випадку, треба діяти за протоколом. Сам курс вчить на правильному розподіленні пріоритетів. Від чого людина помирає найшвидше. Якщо є обструкція дихальних шляхів, людина помре за дві хвилини; якщо – крововтрата, то за 5-6 хвилин; якщо є порушення неврологічного статусу, то за півтори-дві години або через добу. Тобто спочатку треба налагодити людині дихання – самостійно або за допомогою дихального апарата. Після цього виключати великі кровотечі та запобігти їм. А відтак перевірити неврологічний статус, наявність епідуральних і субдоральних гематом, ускладнені переломи хребта. Коли пацієнта вдалося стабілізувати, треба забезпечити транспортування пацієнта до спеціалізованого травматологічного центру.
Такий алгоритм дій піднімає якість медичної допомоги, не втрачається час. Американські вчені зробили дослідження, що 60-70 відсотків пацієнтів помирають від неправильного надання медичної допомоги на перших етапах.
«Насправді на цих курсах ми отримали величезний досвід. Точно знаю, що в медичній практиці я неодноразову використовуватиму здобуті знання, – резюмує Назар.
Мар’яна СУСІДКО