Як нестримно біжить час – не встигнеш оглянутися, а на власному календарі уже сімдесят. Але й у цьому віці можна створити собі активне життя, якщо наповнити його змістом, переконана перев’язувальна медсестра отоларингологічного відділення Лілія Іванівна Любуньо. Секрет свого професійного успіху вона не приховує – допомагати людям, віддавати їм часточку свого серця й тепла.
9 січня пані Лілія відсвяткувала сімдесятий день народження. Торік вона відзначила 50-річчя свого професійного життя. В квітні 1969 року вона вперше переступила поріг оториноларингологічного відділення й залишилася … аж на пів століття. В її трудовій книжці лише один запис – Тернопільська обласна (університетська) лікарня.
Лілія Іванівна пригадує ті далекі роки, коли вона, нещодавня випускниця фельдшерсько-акушерського відділення Чортківського медичного училища, отримала скерування в Тернопільську обласну лікарню:
«Колись усі випускники медичних училищ отримували після закінчення й місце праці, так я й потрапила в Тернопільську обласну клінічну лікарню за скеруванням. Керівництво закладу спершу запропонувало мені місце в стоматологічному відділенні на час декретної відпустки, а через рік – у лор-відділенні, де й працюю донині. Щоправда, до народження дітей була операційною медсестрою, а згодом перейшла на чергування, щоб більше часу проводити з дітками. Коли ж вони підросли, то стала перев’язувальною медсестрою. І зараз у цьому кабінеті минає мій кожний робочий день».
Пані Лілії дуже пощастило з колективом. Щойно прийшовши у відділення, всі намагалися їй допомогти, підтримати, отож, як та насінинка прижилася тут. Напевно, тому, що «ґрунт» був хороший, добірний. У ті далекі шістдесяті роки, як і зараз, у відділенні склався чудовий лікарський та медсестринський колектив – люди з великим досвідом та професіонали своєї справи. Іноді перегортає Лілія Іванівна сторінки власного життя й згадує тих, хто ділився з нею секретами професійного ремесла, віддавав частинку свого серця й душевного тепла. Це лікарі – колишній завідувач відділення Роман Володимирович Івашкевич, Нестор Володимирович Липницький, Ада Антонівна Данілкова. Старша медсестра Віра Іванівна Середа, медсестри Лідія Петрівна Саприкіна, Стефанія Миколаївна Федорів, Людмила Олексіївна Малова, Оксана Іванівна Мешек, Антоніна Тамаркіна, Ніна Петрівна Колєснікова та інші.
«Секрети професійної майстерності ми перебирали разом з моєю подругою Іванною Гаврилюк. Зараз уже на цих посадах інші люди, багато молоді й у медсестринській команді, але мені з ними легко працювати, бо вони високопрофесійні фахівці та доброзичливі люди, які наповнюють своїм позитивом усіх, хто поряд», – каже пані Лілія. – Люблю людей – щирих і життєрадісних, тих, хто цінує кожну хвилину життя. А ще захоплююся працьовитими, відданими своєму ремеслу особистостями. Мені здається, що професія медичного працівника – особлива й виконувати її потрібно з честю та відповідальністю. Якщо душа не лежить до цього фаху та немає отої вічної потреби трудитися, то людина ніколи не відчує й щемкої насолоди від праці та радості від того, що комусь допомогла».
Майже півстоліття праці на ниві медсестринства навчили Лілію Іванівну виконувати свої обов’язки бездоганно:
«Перев’язувальна медсестра – це права рука лікаря, бо вона мусить знати, що та якої хвилини йому потрібно подати, який саме інструмент, а також вміти накладати пов’язки, проводити анестезію. Також до наших функціональних обов’язків входить готувати дезрозчини, вести облік маніпуляцій та діагностичних процедур, лабораторних досліджень.
Професія медсестри Лілії Любуньо дуже подобається, інакше б тут так довго не затрималася. Коли ж лише працевлаштувалася, то у лор-відділенні, було значно більше пацієнтів, зокрема «різнопрофільних». Зазвичай перебувало в ті часи до 80 осіб. Лікарі проводили отоларингологічні операції, також надавали допомогу хворим з онкологічною патологією лор-органів. Тому палатній медсестрі доводилося виконувати й роль операційної – асистувати під час оперативних та інших втручань. Часто у важкому стані сюди доправляли хворих з кровотечами, гострими стенозами верхніх дихальних шляхів, сторонніми тілами в трахеї чи стравоході. Отож Лілії Іванівні довелося освоїти всі ці медсестринські маніпуляції, які раніше проводили у відділенні. Нині ж медичну допомогу таким пацієнтам надають у спеціалізованих відділеннях університетської лікарні та обласному онкологічному диспансері.
– Що, крім роботи, приносить найбільшу радість у житті?
– Мої діти та онуки. У мене двоє дітей – син Роман та донька Надія, вони не обрали моєї професійної стежки. Син трудиться на будівництві, донька – продавець, але вони виросли люблячими дітьми та гарними людьми, а це найголовніше для матері. Обдарував Бог онуками, в мене їх трійко, нещодавно найстарша внучка Руслана вийшла заміж, а ще є Мар’янка, вона візажист. Онук Петрик обрав медичну професію – навчається у Львівському медичному університеті на стоматологічному факультеті, я ж тішуся, що моя професія знайшла своє продовження у виборі внука. Чим більше внучат – тим більше радості та щастя в оселі.
– Подарунки любите приймати у день народження? Чого б самі собі побажали?
– Найбільший подарунок для матері – це бачити, що твої діти живуть у злагоді, й тобі також дарують душевне тепло, увагу, ласку. Звичайно, в моєму віці потрібне здоров’я, бо очікую ще й правнуків побачити.
– Чим займаєтеся після роботи?
– Улюблене заняття – куховарити. Не можу сказати, що в мене є якісь особливі чи то коронні страви, бо люблю готувати все: голубці, м’ясні наїдки, салати, тістечка, тортики, сухарики. Все, звісна річ, готую з любов’ю та насолодою. Мама мені передала у спадок товстезний зошит з рецептами її улюбленої випічки, тож випікаю, варю лише за ними. Доволі часто в гості навідуються діти й онуки, які солодке полюбляють.
– З нами поділитеся гарним рецептом?
– Чому б і ні. Мій фірмовий яблучний пиріг смакує усім. Отож може й вашим читачам сподобається. Для тіста потрібно чотири склянки борошна, одну склянку цукру, одну склянку домашнього сиру, два яйця, одну пачку маргарину та пів чайної ложечки соди, погашеної оцтом. Замісити тісто, одну частину якого викласти на деко. Зверху – часточки порізаних яблук, а на них – іншу частину тіста. Випікати до золотої скоринки. Присмачити готовий пиріг цукровою пудрою.
– Щиро дякуємо за смачний рецепт. А Вам, шановна Ліліє Іванівно, разом з колективом отоларингологічного відділення зичимо доброго здоров’я. Хай ніколи не в’януть у вашій душі квіти радості, любові й те тепло, яке ви так щедро даруєте усім, хто поруч.
Лариса ЛУКАЩУК,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)