Його створили для пацієнтів Петриківського геріатричного пансіонату небайдужі тернополяни. Ціла команда перукарів, візажистів, майстрів манікюру вже вкотре навідується сюди, аби ще раз довести відому всім істину – «Краса врятує світ». Усе відбувалося так, як й у справжній студії краси – модельні стрижки, стильні зачіски, пофарбовані нігті та сучасний макіяж. Професіонали своєї справи активно й безкоштовно працювали, а мешканці пансіонату на очах перевтілювалися у красунь елегантного віку. Не забули майстри перукарського мистецтва й про чоловіків – їм також «покращили» імідж. Волонтерська ж команда потішила своїх підопічних розмаїтими смаколиками. Відчуття справжнього свята додала й присутність професійного фотографа – Оксани Гоменюк. З новими зачісками та макіяжем клієнти охоче позували для світлин, які відтворювали найкращі миті їхнього перевтілення.
Об’єднала команду волонтерів краси тернополянка, подолог Лілія Мельничук. Ідею доброчинної акції вона виношувала давно, а зреалізувала півроку тому разом з колегами з інших салонів Тернополя. Відгукнувся на пропозицію волонтерської місії директор Петриківського обласного геріатричного пансіонату Степан Глушок і гостинно запросив доброчинців до пансіонату.
Лілія Мельничук працює з людьми, які потребують медичного догляду за стопою і, зрозуміло, що в геріатричному пансіонаті таких клієнтів чимало. Отож вона охоче надає таку допомогу.
«Проблема здорової стопи вже давно із суто косметичної переросла в медичну, – каже пані Лілія. – Нині є чимало людей, які потребують кваліфікованої допомоги подолога. Серед наших клієнтів – люди поважного віку, але не всі пенсіонери у змозі оплатити цю послугу. Отож у нашому кабінеті ми запровадили безкоштовні професійні процедури з догляду за стопою для людей, яким понад 65 років. Це був своєрідний старт моєї доброчинної діяльності. Згодом запровадили «День добрих справ», і щомісця надаємо безкоштовні послуги. Відтак виникла ідея професійно допомагати людям, які перебувають у геріатричному пансіонаті. Сконтактували з керівництвом закладу й уже навесні цього року відбувся наш перший волонтерський десант».
Пані Лілія зазначає, що особливо проблема професійного догляду за ступнями виникає в «лежачих» пацієнтів, тих, хто пережив інсульт, інфаркт, хворіє на цукровий діабет чи перебуває в інвалідному візку. Саме в них найчастіше виникають ситуації, які вимагають уже допомоги подолога. Але у вітчизняній охороні здоров’я в переліку медичних спеціальностей такий фах відсутній. Тому й виходить, що немає фахівця – немає проблем.
– Пригадую наш перший приїзд, – каже Лілія. – Ми зчинили справжній фурор. Уявіть, десять перукарів в одному приміщенні активно працюють ножицями, гребінцями, лакують, фарбують… Мешканки пансіонату охоче та з великим бажанням прийшли на цю зустріч: хтось фарбував волосся, комусь корегували брови, дехто чекав у черзі на педикюр. Тобто все, як у звичайному салоні краси, лише значно більша круговерть подій. Було надзвичайно радісно бачити щасливі очі наших нових клієнтів. Згодом я ще кілька разів сама приїздила до мешканців пансіонату, яким проводила процедури з догляду за стопою. Як правило, в людей похилого віку виникає погіршання кровопостачання в кінцівках, а звідти – проблеми стопи, які потребують спеціальної обробки з допомогою певних інструментів і спеціальних засобів. Таких процедур їм вистачає на три-чотири місяці. Отож потік пацієнтів змінюється.
Варто зауважити, що Лілія Мельничук є членом самоврядної громадської організації – Всеукраїнської асоціації подологів України. Наразі її керівництво співпрацює з МОЗ України над питанням легалізації та імплементації цієї спеціальності в систему охорони здоров’я України, адже подологія, по суті, медична спеціалізація, яка об’єднує знання ортопедії, дерматології, хірургії. Тому фах подолога необхідно внести до класифікатора медичних професій. Цей фахівець конче необхідний у наших медичних закладах, особливо, в будинках для літніх людей, хоспісах. Наразі українські подологи перебирають знання у своїх іноземних колег, відвідують міжнародні курси, тренінги, беруть участь у професійних змаганнях, діляться досвідом, аби надавати висококваліфіковану та ефективну допомогу.
«Дуже задоволені, що директор геріатричного пансіонату Степан Васильович Глушок радий кожному нашому приїзду. Крім професійної допомоги, можемо потішити наших друзів ще й гостинцями – це і засоби гігієни, і смачна випічка, яку власноруч приготували, фрукти, цукерки. І надалі співпрацюватимемо з геріатричним пансіонатом, навіть й назву для нашої акції маємо – «Подаруй посмішку». Для усіх учасників така діяльність – це особливий поклик душі, бажання робити гарні та корисні справи для тих, хто особливо цього потребує. Доброчинність насичує особливою енергією та відчуттям твоєї значимості в життєвому просторі, дарує сотні приємних емоцій, гарний настрій. Задоволені, що маємо певні вміння та можемо комусь допомогти», – каже Лілія Мельничук.
Для Ольги Стець, перукаря, це вже другий приїзд до геріатричного пансіонату з такою місією. Після того, як її колеги із салону там побували та із захопленням розповідали, як вони перевтілювали його мешканців, їй теж захотілося долучитися до цієї акції. «Цього разу, – розповідає пані Ольга, – крім зачісок та фарбування, ми проводили ще й макіяж і депіляцію обличчя. Як відомо, у «дорослому» віці з’являється така проблема, як надлишковий ріст волосся на обличчі. Отож чимало жінок прийшли на цю процедуру, а ми взяли із собою спеціальний віск, інші засоби. Результатом усі залишилися задоволені. Поважні пані – позбулися гірсутизму, а ми отримали багато теплих слів на свою адресу та щирих посмішок. Рада, бо відчуття, що подарувала людям трішки уваги, гарного настрою, окрилюють і надихають на нові корисні справи».
Лариса ЛУКАЩУК