Останніми десятиріччями Всесвітня організація охорони здоров’я наголос ставить на потребі організму у вітамінах. І одним з пріоритетних завдань визначає боротьбу з дефіцитом поживних нутрієнтів у харчуванні. Задля моніторингу даних щодо недостатності вітамінів і мінералів створена Інформаційна система вітамінів і мінералів (VMNIS).
Вітаміни є біологічно активними низькомолекулярними органічними сполуками різного походження, які в незначних кількостях забезпечують нормальну життєдіяльність організму. Їх головна функція – участь в обміні основних живильних речовин, як-от білки, жири, вуглеводи. Виконуючи роль коферментів і прискорюючи біохімічні реакції, вони впливають на синтез нуклеїнових кислот і поділ клітин, покращуючи імунну відповідь та трофіку тканин.
Як надходять вітаміни до організму
Основним джерелом надходження вітамінів до організму людини є продукти харчування. Здебільшого рослинного та тваринного походження, що надходять, власне, у вигляді вітамінів, або у формі попередників, які під час ферментативних реакцій переходять в активні форми. Слід зазначити, що деякі вітаміни синтезуються в організмі людини. Зокрема, під впливом сонця виробляється «сонячний вітамін» Д, а мікрофлора кишківника – вітамін В1, який чинить позитивний вплив на здоров’я травного каналу.
Проте запальні процеси та дисбіотичні зрушення травного каналу, які нині є частими супутниками життя людини, значною мірою впливають на мікробіом і як наслідок – знижують здатність до продукування та засвоєння вітамінів.
Дещо про причини та види дефіциту вітамінів
Потреба у вітамінах значною мірою зростає за гострих респіраторних інфекційних захворювань, ендокринної та нервової патології, інтенсивних фізичних, розумових й емоційних навантажень, стресу, а також у підлітковий період і під час вагітності, годуванні грудьми, за менопаузи в жінок. Тому треба пам’ятати, що нестача вітамінів, доволі часто навіть за умови їх достатнього надходження з продуктами харчування, може «відгукнутися» підвищеним запитом організму. Слід розрізняти первинну або аліментарну недостатність, яка зазвичай спричинена недостатнім вмістом вітамінів у продуктах харчування внаслідок порушень правил кулінарної обробки. Адже досить значна кількість вітамінів руйнується при кип’ятінні та взаємоінактивується антивітамінними чинниками. Дисбаланс макронутрієнтів також чинить певну дію, зокрема переважання моносахаридів серед вуглеводів, спричиняючи дефіцит вітамінів групи В, а недостатнє надходження тваринного білка є причиною недостатності вітаміну РР.
Ще одна найбільш поширена причина недостатності та дефіцитів – ендогенна. Вона обумовлена двома чинниками. Перший полягає в порушенні синтезу, всмоктування та руйнації вітамінів у травному каналі внаслідок захворювань (ентероколіт, глистні інвазії). Другий обумовлений підвищеними потребами організму у вітамінах або підвищеним їх розпадом унаслідок септичних станів та інших інфекційних захворювань, зокрема туберкульозі, коли бракує антиоксидантів, наприклад вітаміну С, патології печінки та нирок.
Недостатність вітамінів може мати кілька форм: латентний дефіцит вітамінів, що здебільшого розвивається на тлі підвищеного запиту організму у вітамінах (у підлітків, дітей, осіб похилого віку) представляє доклінічну стадію недостатності, не супроводжується клінічними проявами та характеризується лише біохімічними зрушеннями та може бути відкоригований шляхом оптимізації харчового раціону. На цьому етапі результати лабораторних досліджень на предмет дефіцитних станів не є показовими.
Гіповітаміноз розвивається за недостатнього надходження вітамінів в організм або порушенні його всмоктування та клінічно проявляється функціональними змінами у вигляді підвищеної втомлюваності, дратівливості, сухості в порожнині рота, волосся та шкіри, кровоточивості ясен, печінням у порожнині рота, появою тріщин на червоній облямівці та в ділянці кутів рота. На цьому етапі варто провести лабораторні дослідження на предмет скринінгу дефіцитних станів.
Авітаміноз як стан повного виснаження депо вітамінів, спричинений жорсткими дієтами та тривалим голодуванням, проявляється низкою функціональних і органічних змін, притаманних для конкретного вітаміну, й обумовлений його роллю в метаболізмі. Це відбувається на тлі специфічних клінічних симптомів, прикметних для конкретного вітаміну або їх групи. Здебільшого маємо справу з гіповітамінозами та їх латентним дефіцитом.
Дефіцит вітамінів має стоматологічне обличчя
Результати досліджень останніх років продемонстрували, що значення ролі вітамінів у збереженні та зміцненні стоматологічного здоров’я є набагато більшим, аніж вважали дотепер. Недостатність і дефіцит вітамінів мають надзвичайно яскраві прояви органів і тканин порожнини рота та слугують неінвазивними біомаркерами, доступними для візуальної оцінки лікарем під час стоматологічного прийому, що дає змогу запідозрити ці стани. При цьому слід зазначити, що недостатність вітамінів завжди маскується під велику кількість загальносоматичних захворювань, які маніфестують у порожнині рота. Ігнорування цією інформацією може спричинити встановлення хибного діагнозу та як наслідок – призначення недієвих лікувальних схем, відсутність позитивної динаміки, а то й погіршення ситуації.
Недостатність майже всіх вітамінів можна оцінити за станом ротової порожнини, але є більш клінічно виражені дефіцити, а є ті, що супроводжуються менш яскравою симптоматикою. На перших позиціях – це вітаміни групи В, а саме В9, В2, В12, а також вітаміни А, С, Д, К.
Доволі часто зустрічається недостатність вітаміну А, яка має надзвичайно яскраві прояви з боку слизової оболонки порожнини рота у вигляді порушення зроговіння епітелію, коли один тип клітин, за умови впливу певного стимулу, переходить в інший. Порушується також функція слинних залоз, що призводить до недостатнього зволоження слизової оболонки ротової порожнини, негативно впливає на формування харчової грудки, ковтання та мовотворення. При цьому слина багата на фактори росту, що сприяють швидкій епітелізації виразок, і як наслідок – погіршується заживлення ран та подовжується час. Численні білки (приміром, лізоцим), які містяться в слині, формують потужний антимікробний захист, який за умови дефіциту вітаміну А порушується. За дефіциту цього вітаміну страждає не лише слизова оболонка, а й тверді тканини зубів, адже слина має й карієспротекторний та антимікробний вплив, а білки слини зв’язують кальцій та фосфати, утворюючи рідину, яка здатна підтримувати динамічний баланс процесів демінералізації й ремінералізації емалі, критично важливих складових для превенції карієсу. Тому дефіцит цього вітаміну ставить під загрозу ввесь стоматологічний статус.
Останніми роками особливу увагу наукової спільноти привернув вітамін Д. І це аж ніяк не безпідставно, адже саме «сонячний вітамін» забезпечує всмоктування, кумуляцію та метаболізм кальцію та підтримує в такий спосіб здоров’я кісткової тканин організму загалом і щелеп та емалі зокрема. У випадку недостатності вітаміну Д – множинний карієс, хвороби пародонта, які супроводжуються рухомістю та подальшою втратою зубів, рецидивувальний афтозний стоматит, герпетичні та грибкові ураження. Варто згадати й про вплив вітаміну Д на імунітет, за рахунок інтенсивних властивостей модулювати запалення.
Прицільної уваги потребує й дефіцит аскорбінової кислоти. Хоча зустрічається значно рідше, проте провокує порушення метаболічних процесів в організмі, знижує фагоцитарну активність лейкоцитів, що створює в порожнині рота передумови для мікробного навантаження й виникнення аутоінфекційних захворювань, а підвищення проникності судинної стінки є причиною запалення ясен і слизової оболонки порожнини рота, з крововиливами та кровоточивістю.
Серед фаворитів недостатності – вітамін В2, який надходить в організм з їжею, а також синтезується мікрофлорою кишківника. Стоматологічні прояви недостатності ініціюють специфічні зміни слизової оболонки рота та очей, серед яких найбільш типовим є утворення тріщин у ділянці кутів рота, які покриті жовтими кірочками. Можна також спостерігати сухість, набряк, почервоніння та лусочки на губах. Зміни губ часто поєднуються з ураженням шкіри в ділянці крил носа та язика – у вигляді відчуття печіння, болю, сухості, атрофії, появи тріщин, спотворення смаку. Варто звернути увагу також на ураження очей, зокрема, непереносимість яскравого світла та сльозотечу, втрату ваги, апетиту, загальну слабкість, погіршення когнітивних функцій та розумових здібностей.
Недостатність вітаміну В9, який забезпечує кровотворення та поділ клітин, має як прямі, так й опосередковані впливи на стоматологічний статус. Прямий реалізується за рахунок зниження інтенсивності поділу клітин, регенерації, стоншення слизової оболонки порожнини рота. Опосередкований обумовлений впливом на кровотворення й за умови дефіциту призводить до розвитку анемії, яка доволі часто супроводжується появою рецидивувального афтозного стоматиту. Недостатність вітамінів можна запідозрити з наведених вище змін і, певна річ, провести лабораторний скринінг з орієнтирами на референтні значення.
Тактика усунення недостатності
Залежить від результатів скринінгу: у випадку, коли діагностований латентний дефіцит, варто оптимізувати харчовий раціон з наголосом на збагачення продуктами, які містять необхідний вітамін. У випадку недостатності та дефіциту доцільною є фармакологічна корекція препаратами вітамінів з обов’язковим лабораторним моніторингом у динаміці задля орієнтування, як нагромаджується вітамін, аби не викликати гіпервітамінозу, чи підібрати іншу форму препарату, щоб забезпечити компенсацію недостатності чи дефіциту.
Наталія ГАСЮК,
професорка кафедри терапевтичної стоматології ТНМУ