Повстанська криївка
Вона була неначе хата,
Хоча й без вікон і дверей.
Святкували у ній свята,
Не чекаючи гостей.
На стіні – ікони, зброя,
Вів угору вузький лаз.
В ній, незнаним нам героям,
Заховатись був наказ.
Друкувались в ній листівки,
На столі стояв приймач
І збігались до криївки
Дні і успіхів, й невдач.
Вберігали від бід ночі,
Ліс для неї був, мов брат.
Та вбачала в снах пророчих
Смерть від вибуху гранат.
***
Стоять безіменні хрести
У лісі, на самій вершині.
Читав від повстанців листи,
Які зберігалися в скрині.
Часи тих славетних надій
Пам’ять людська не стерла,
Як хлопці ішли у бій,
Щоби Україна не вмерла.
Учасникам визвольних змагань
Лишали край і прадідів й батьків
Ви з болем, із надією й любов’ю.
Лишали тут могили без вінків,
Міста і села, вмиті слізьми, кров’ю.
На захід йшли, рідню ж везли на схід.
Несли у даль державності клейноди…
УПА лишила в наших душах слід
І протоптала нам шлях до свободи.
Осінь
Знову йде по Україні,
На полях горять вогні,
Довші кроки роблять тіні,
Укорочує час дні.
Заповзає холод в хату,
Вітри дмуть з усіх сторін,
Хтось вже виставив загату
Коло вікон, біля стін.
Де-не-де звучать музики,
Вже пройшла весіль пора,
Осінь зліплює повіки
Після празника Дмитра.
Валерій ДІДУХ,
доцент кафедри медичної фізики та лікувальної діагностики ТДМУ